загрузка...

3.11. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією опорно-рухової системи, котрі одержують ЛП за призначенням лікаря

Перед застосуванням глюкокортикоїдів пацієнта слід старанно обстежити для виявлення можливих протипоказань.

Слід пам’ятати, що глюкокортикоїдні препарати пригнічують функцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, внаслідок чого зменшується продукція кортикотропіну, порушується функція кори надниркових залоз. Раптове припинення введення кортикоїдів викликає синдром відміни, тому потрібно поступово зменшувати їх дозу. Тривалість поступової відміни може тривати кілька місяців. За 3 дні до відміни препаратів призначають кортикотропін. Однак введення кортикотропіну може пригнічувати гіпоталамо-гіпофізарну систему. Запобігти ускладненню можна призначенням препаратів згідно з циркадним ритмом секреції цих гормо­нів, призначати їх між 6 і 8 год ранку (саме в цей час у кров виділяється максимальна кількість глюкокортикоїдів). Введення глюкокортикоїдів повинно задовольняти фізіологічні потреби, а також імітувати добовий ритм. Тому приймають вранці 2/3 загальної дози, а решту — протягом дня.

При швидкому зниженні дози гормонів можливі загострення основного захворювання і розвиток недостатності наднирникових залоз. У зв’язку з цим зниження доз і відміну глюкокортикоїдної терапії здійснюють під ретельним контролем лікаря. А при виникненні гострого супутнього захворювання або впливі стресових факторів дозу препарату знову одночасно підвищують в 1,5-2 рази.

Глюкокортикоїди широко використовують для неспецифічної терапії, для цього їх вводять у дозах, які набагато перевищують фізіологічну потребу в гормонах. Обов’язковою умовою застосування глюкокортикоїдів як протизапальних засобів є ситуація, коли всі інші можливості терапії використані. Лікування ГКС доцільно поєднувати з введенням калію хлориду, натрію гідрогенкарбонату, призначенням дієти, багатої на вуглеводи.

Антагоністом мінералокортикоїдів, який вибірково усуває їх вплив на ниркові канальці, є спіронолактон, який використовується як діуретик.

При наданні невідкладної допомоги застосовують препарати для внутрішньовенного введення - гідрокортизону сукцинат, мазипредон, метилпреднізолон, триамцинолону ацетонід, дексаметазону-21-фосфат.

Дексаметозон, проникаючи крізь плаценту, створює високі кон­центрації в крові плода та може привести до пригнічення у нього функцій кори надниркових залоз, тому вагітним необхідно призначати предні­золон, а не дексаметазон.

Метилпреднізолон не треба застосовувати під час будь-яких видів вакцинації та імунізації.

Слід пам’ятати, що при тривалому призначенні глюкокортикоїдів повне відновлення функцій кори надниркових залоз відбувається через 8-12 місяців після відміни препарату. При переході з перорального приймання преднізолону на інгаляційні глюкокортикоїди дозу преднізолону починають знижувати через декілька тижнів після сполучення останніх. Потім одночасно зі зниженням дози преднізолону зменшують кратність його застосування.

Найбільш ефективні при місцевому застосуванні фторвмістні препарати глюкокортикоїдів. При внутрішньом’язовому введенні застосовують пролонговані форми, однак необхідно враховувати, що вони викликають атрофію м’язової та жирової тканини в місці введення. Доза преднізолону, нижче 5 мг на добу, в більшості випадків неефективна.

При тривалій терапії глюкокортикоїдами доцільно введення препаратів з урахуванням природнього фізіологічного ритму секреції глюкокортикоїдів.

Пролонговані препарати для циркадної терапії не придатні, оскільки призводять до вираженого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи.

Фармацевтична опіка при вживанні НПЗС

1. Всі препарати обережно вживати хворим на БА, виразкову хворобу, зі схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки і нирок.

2. Препарати приймати після їди.

3. Більшість з них зменшує агрегацію тромбоцитів і може викликати геморагічний синдром.

4. виведення НПЗС суттєво збільшується при лужній реакції сечі (тоді знижується ефективність препаратів і тривалість ефекту).

5. Для всіх НПЗС (особливо аспірин і індометацин) характерна уль­церогенна дія. Їх не призначають при пептичних виразках шлунка, гемо­рагічних діатезах, аспіриновій бронхіальній астмі.

6. Водіям і особам інших професій не рекомендують кетопрофен, напроксен, сургам й індометацин, бо внаслідок накопичення серотоніноподібних метаболітів можливі головокружіння, безсоння, галюцинації.

7. При вживанні фенілбутазону (бутадіону) обмежувати вживання солі, раз в тиждень досліджувати сечу і кров.

8. Мазі і гелі з НПЗС наносити на інактну шкіру, не на слизову. При цьому можливі контактні дерматити – свербіж, набряк, лусочки. При наявності останніх – припинити. можливі явища фотосенсибілізації, побічні ефекти, як при внутрішньому вживанні.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 3.11. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією опорно-рухової системи, котрі одержують ЛП за призначенням лікаря:

  1. 7.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією гепатобіліарної системи
  2. 8.9. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією кровотворної системи
  3. 9.10. Принципи фармацевтичної опіки хворих ендокринологічного профілю
  4. 5.8. Принципи фармацевтичної опіки хворих нефрологічного профілю
  5. 4.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих пульмонологічного профілю
  6. 4.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих пульмонологічного профілю
  7. Принципи фармацевтичної опіки хворих кардіологічного профілю
  8. 3.10. Критерії ефективності й безпечності лікарської терапії при лікуванні захворювань опорно-рухової системи
  9. 3.9. Сучасні спеціальні лікарські форми для лікування захворювань опорно-рухової системи
  10. 3.3. Підходи до медикаментозного лікування захворювань опорно-рухової системи лікування
  11. РОЗДІЛ ІІ Глава 1. Загальні положення фармацевтичної опіки
  12. 4.2. Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки пацієнта з симптомами ураження шкіри. Напрямки симптоматичного лікування ураження шкірних покривів
  13. 10.3. Роль провізора і місце фармацевтичної опіки в попередженні небажаної взаємодії ліків з їжею й алкоголем
  14. 4.3. Алгоритм надання провізором належної інформації про безрецептурний ЛП під час здійснення фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні уражень шкіри
  15. Алгоритм вибору хворих для обов’язкового направлення до лікаря