загрузка...

Клінічна фармакологія базисних протизапальних ЛП

Протималярійні препарати хлорохін (делагіл), гідроксихлорохін (плаквеніл) є найслабшими серед базисних препаратів для лікування системних захворювань сполучної тканини.

Похідні хіноліну. Їх механізм дії: слабка імунодепресивна дія; стабілізація лізосомальних мембран і пригнічення виходу протеолітичних ферментів; зв’язування вільних радикалів, таким чином зменшення їх впливу на клітинну мембрану; протизапальна дія із зниженням синтезу АТФ із зменшенням запасів енергії; зниження синтезу прозапальних простагландинів; гальмування фагоцитозу і хемотаксису нейтрофілів.

Фармакокінетика. Препарати добре всмоктуються в ШКТ, постійна концентрація в крові спостерігається через 10 днів регулярного прийому, період напіввиведення становить 6 діб. Амінохінолінові препарати накопичуються в печінці, селезінці, легенях, ЦНС, клітинах крові. Лікувальний ефект проявляється через 3-6 міс., максимальний – через 6-12 міс. безперервного прийому.

Побічні ефекти (див. розділ 3.8) часто розвиваються при застосуванні високих доз ( більше 0,2г делагілу чи 0,4г плаквенілу на добу). Переносимість плаквенілу краща, ніж делагілу.

Цитостатики — це група препаратів, яка займає провідну роль в лікуванні ревматичних та системних захворювань, відноситься до базової терапії, проте застосування цитостатиків рідко призводить до повного одужання, після їх відміни, як правило, відмічається рецидив захворювання. Більшість ревматологів починають базисну терапію РА саме із застосування метотрексату.

Показами до їх застосування є: РА з яскравими системними проявами, васкулітами, псевдосептичним синдромом; важкі та швидко прогресуючі варіанти РА при недостатньому ефекті НСПЗП, протипоказах або непереносимості інших базисних засобів; неефективність великих доз ГК, їх погана переносимість, стероїдна залежність.

Механізм дії імунодепресантів-цитостатиків пов'язаний з гальмуванням гуморальної та клітинної ланок імунітету, гальмуванням аутоімунних реакцій, інгібуванням продукції антитіл та імунних комплексів, зокрема РФ, стабілізація лізосомальних мембран та безпосередній протизапальний ефект.

З метою імуносупресії використовують препарати двох груп - антиметаболіти (азатіоприн, метотрексат) та алкілуючі сполуки (циклофосфамід, хлорбутин, циклоспорин). Антиметаболіти гальмують синтез ДНК та РНК, включаючись у синтез нуклеїнових кислот як "несправжні нуклеотиди". Алкілуючі сполуки зв'язуються у молекулі ДНК з гуаніном, що веде до руйнування цієї молекули, її деспіралізації та зупинки реплікації ДНК.

Найпоширеніши імунодепресантом, що застосовується в лікуванні РА, є метотрексат. Це антагоніст фолієвої кислоти, незворотно блокує фермент дигідрофолатредуктазу, внаслідок чого відбувається блокування синтезу ДНК. Препарат володіє вторинним пригніченням клітинного й гуморального імунітету. Він високоефективний, добре переноситься хворими, не має канцерогенного зфекту. Але при його застосуванні на перше місце виходять ураження печінки, розвиток інфекцій та тератогенний ефект препарату. Метотрексат призначають по 7,5 мг (по 2,5 мг через 12 годин) на тиждень. При високій активності процесу, наявності вісцеритів тижневу дозу збільшують до 15-25 мг. Клінічне покращення наступає через 1,5-2 місяці. Циклофосфан проявляє супресорну активність у відношенні проліферуючих імунокомпетентних клітин, його призначають дом'язово у добовій дозі 100-150 мг впродовж 3-4 тижнів, а потім по 12,5-75 мг на день.Мішенню для азатіоприну є клітини, що активно діляться. Він володіє великим імунодепресивним і меншим цитотоксичним ефектом.

Препарати золота Лікування препаратами золота зумовлює пізній, проте найтриваліший терапевтичний ефект. Механізм дії до кінця ще не вивчений, але відомо, що препарати золота накопичуються в системі мононуклеарів і синовіальній оболонці, де тривало зберігаються, гальмують функцію макрофагів, нейтрофілів, гальмують імунопатологічні реакції й утворення ревматоїдного фактора, пригнічують активність комплементу, синтез прозапальних цитокінів та вихід із лізосомпротеолітичних ферментів. Тривале застосування цих препаратів здатне спричинити зупинку прогресування РА на 4-5 років, а в окремих випадках навіть відновити кісткову структуру. Лікувальний ефект супроводжується зменшенням або зникненням больового синдрому, зниженням ШОЕ та можливістю відміни НПЗП.

Препарати золота – це кризанол, санакризин, міокризин, ауранофін. Кризанол - суміш 70% кальцію ауротіопропанолсульфатону та 30% кальцію глюконату. 1 мл препарату вміщує 17 мг золота. Вводять дом'язово спочатку 0,5 мл 5% розчину, а потім по 1 мл 2 рази у тиждень протягом 2 місяців, потім по 1 мл 1 раз у тиждень 7-8 місяців, потім по 2 мл 1 раз у 2 тижні. Лікування тривале. Покращання наступає після введення 300-400 мг золота. Санакризин вводиться дом'язово по 50 мг ( 25 мг золота) аналогічно кризанолу. Ауранофін препарат золота для прийому всередину. Добова доза 6 мг.

Тривале застосування препаратів золота здатне загальмувати прогресування РА, індукувати ремісію навіть на 4-5 років, в окремих випадках відновити кісткову структуру, незважаючи на узури. Показами до призначення препаратів золота є суглобова форма ревматоїдного артриту при відсутності ефекту від терапії НСПЗП, швидке прогресування РА, кісткова деструкція, високі титри ревматоїдного фактору. Потрібно зазначити, що ауротерапія ефективна при серопозитивному РА, а при серонегативному виявляється недієвою та погано переноситься хворими.

Покази до застосування: суглобова форма РА при відсутності ефекту від НПЗП, особливо при швидкому прогресуванні, ранньому розвиткові кісткових ерозій та високому титрі ревматоїдного фактору. Призначають препарати золота при достовірному діагнозі РА. Найкращий ефект є на початкових стадіях, він практично не впливає на стійкі контрактури та деформації.

Ці препарати також мало ефективні при серонегативному варіанті РА.

Протипокази: швидко прогресуюча форма туберкульозу, цукровий діабет, декомпенсована вада серця, старечий вік, кахексія; РА, що супроводжується виснаженням, васкулітами і вісцеритами; стійкі ураження нирок, печінки, шкіри і кишечника; гемоцитопенії, вагітність.

Препарати, які пригнічують проліферацію сполучної тканини

До антифіброзних засобів відносять різні групи препаратів - D-пеніциламін (купреніл), піаскледин, модекасол, унітіол, ферментні препарати (лідаза, ронідаза, трипсин, хімотрипсин, папаїн), екстракт алое.

D-пеніциламін (купреніл) - слабший, ніж препарати золота, але при їх непереносимості використовують як базовий препарат для лікування дифузних захворювань сполучної тканини. Це амінокислота з SH-групою, одержана шляхом гідролізу молекули пеніциліну. Здійснює хелатичні сполуки з тяжкими металами. Завдяки SH-групі розкладає дисульфідні зв’язки імунних комплексів і зменшує кількість нерозчинного колагену, гальмує клітинний і гуморальний імунітет. Схему лікування пеніциламіном див. у розділі 3.2.

Цей засіб дозволяє досягти ремісії у 80% хворих.

Механізми дії препарату: пригнічує синтез колагену і нормалізує співвідношення між його розчинною та нерозчинною фракціями, гальмує процес дозрівання колагену; імунодепресорний ефект, що полягає у гальмуванні функції В-лімфоцитів, Т-лімфоцитів-хелперів, взаємодії моноцитів та лімфоцитів; підвищення активності супероксиддисмутази, що веде до зменшення загальної кількості вільних радикалів кисню; зниження рівня патологічних макроглобулінів, зокрема ревматоїдного фактора, руйнування його, активацію дисоціації імунних комплексів.

Піаскледин – це препарат рослинного походження, який регулює обмін в хрящовій і кістковій тканині. Він сприяє уповільненню розвитку дегенеративного процесу в хрящовій тканині суглобів, зменшує болі в суглобах, пов'язані з цим процесом, відновлює рухову функцію хворого. Сприяє регенеруючій дії на хрящ, стимулюючи синтез протеогліканів і колагену, відновлює хрящової тканину, зменшує вироблення колагенази. Володіє симптоматичною протизапальною і анальгезуючою дією на суглоби. При системній склеродермії призначають по 1 капсулі (300мг) 3 рази на добу впродовж 2-3 місяців.

Модекасол –це дерматопротекторний засіб рослинного походження, який володіє протизапальною, протимікробною й протиопіковою дією, стимулює регенерацію. Пригноблюючи ріст фібробластів і стабілізуючи лізосомальні мембрани, діє на різні стадії синтезу колагену фібробластами, збільшуючи його кількість. Сприяє розвитку еластичної тканини і відновленню колагенової структури стінки вен, що виявляється очищенням виразок з їх подальшим краєвим загоєнням і зменшенням набряку. Використовують усередину по 10мг 3 рази на добу впродовж 3-6 місяців або місцево у вигляді мазі.

Унітіол містить дві сульфгідрильні групи. За механізмом дії препарат приближається до комплексонів (органічних речовин, які створюють міцні сполуки з катіонами металів). Його активні сульфгідрильні групи вступають у реакцію з тіоловими отрутами, що знаходяться в крові й тканинах, і утворюють з ними нетоксичні (нешкідливі) комплекси, які виводяться з сечею. Цим відновлюються функції ферментних систем організму, уражених отрутою. Цей же механізм дії послужив підставою для вживання унітіолу при лікуванні гепатоцеребральної дистрофії (спадкового захворювання печінки і мозку, пов'язаного з порушенням обміну білків і міді (хвороби Вільсона), в патогенезі якої певну роль грають порушення обміну міді в організмі і накопичення металу в підкіркових ядрах (у структурних утвореннях мозку). Як антифіброзний засіб використовують по 5-10 мл 5% розчину внтурішньом’язово щодобово або через добу, 20-25 ін’єкцій на курс 2 рази в рік.

Лідаза (гіалуронідаза), ронідаза - це ферментний препарат, виділений з сім’яників великої рогатої худоби. Розщеплює основний компонент проміжної речовини сполучної тканини - гіалуронову кислоту (мукополісахарид, до складу якого входять ацетилглюкозамін і глюкуронова кислота, є цементуючою речовиною сполучної тканини), зменшує її в'язкість, підвищує тканинну і судинну проникність, полегшує рух рідин в міжтканинних просторах; зменшує набряклість тканини, розм'якшує і уплощує рубці, збільшує об'єм рухів в суглобах, зменшує контрактури і попереджає їх формування. Гіалуронідаза викликає розпад гіалуронової кислоти до глюкозаміну і глюкурової кислоти і тим самим зменшує її в'язкість. Тривалість дії при внутрішньошкірному введенні - до 48 годин. При системній склеродермії лідазу вводять курсами по 64 ОД підшкірно або внутрішньом’язово через добу, на курс 12-14 ін’єкцій. Ронідазу в кількості 0,5г і більше наносять на змочену стерильним ізотонічним розчином стерильну марлеву серветку, яку прикладають до ураженої ділянки і накривають вощаним папером, фіксують м’якою пов’язкою на 16-18 годин, курс лікування 18-60 діб.

Трипсин (хімотрпсин) розщеплює некротизовані тканини і фібринозні утворення, розріджує в'язкі секрети (специфічні продукти життєдіяльності організму), ексудати (відокремлювану з дрібних судин тканини багату білком рідину), згустки крові; здійснює протизапальну дію.Використовують по 5-10мг внутрішньом’язово або методом електрофорезу.

Папаїн є витягом з молочного соку папайї. Розчин порошку папаїну вводиться внутрішньом’язово по 35 000 або 70 000 ОД або методом електрофорезу впродовж курсу лікування. Біологічно активні речовини, що входять до складу папаїну сприятливо діють на хрящові тканини.

Можна використовувати також екстракт алое рідкий по 1 мл підшкірно щодня, на курс лікування 20-30 ін’єкцій чи плазмол, спленін, ФІБС.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме Клінічна фармакологія базисних протизапальних ЛП:

  1. 3.5. Клінічна фармакологія стероїдних і нестероїдних протизапальних ЛЗ, базисних протизапальних лікарських препаратів Стероїдні протизапальні лікарські засоби (глюкокортикостероїди)
  2. Розділ 1ЗАГАЛЬНА КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ
  3. Розділ 2 ПРИВАТНА КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ
  4. 4.4. Клінічна фармакологія бронходилятаторів
  5. 4.4. Клінічна фармакологія бронходилятаторів
  6. 6.8. Клінічна фармакологія поліферментних ЛЗ
  7. 6.8. Клінічна фармакологія поліферментних ЛЗ
  8. Клінічна фармакологія холелітолітиків
  9. Клінічна фармакологія ангіопротекторів і антиоксидантів
  10. 7.4. Клінічна фармакологія імунодепресивних (глюкокортикостероїдів)і гіпоамоніємічних ЛП
  11. 9.3. Клінічна фармакологія препаратів інсуліну
  12. 1.5. Клінічна фармакологія фібринолітиків, антикоагулянтів, антиагрегантів
  13. Клінічна фармакологія блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ
  14. Клінічна фармакологія нітратів і нітратоподібних ЛП
  15. Клінічна фармакологія антагоністів кальцію
  16. Клінічна фармакологія антиаритмічних засобів
  17. 2.2. Клінічна фармакологія антибактеріальних засобів
  18. 2.2.10. Клінічна фармакологія противірусних препаратів