1.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які поліпшують мозковий кровообіг

До засобів, які збільшують мозковий кровообіг і менше впливають на системну гемодинаміку відносять:

1. Блокатори кальцієвих каналів (німодипін, цинаризин);

2. Похідні алкалоїдів барвінку (вінпоцетин);

3. Похідні ГАМК (нікотиноїл-гама-аміномасляна кислота);

4. Деякі похідні алкалоїдів маткових ріжок (ніцерголін);

5. Похідні нікотинової кислоти (ксантинолу нікотинат);

6. Похідні ксантину (пентоксифілін).

7. Ноотропні засоби (аміналон, пірацетам, пікамілон);

8. Білкові гідролізати (церебролізин, актовегін, солкосерил).

Цинаризин

Механізм дії. Цинаризин блокує поступлення іонів Са2+ в ГМК судин мозку, що веде до зменшення тонусу судин (переважно артеріол). Окрім того, цинаризин проявляє помірну антигістамінну дію, понижує збудливість вестибулярного апарату, зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика. Цинаризин добре абсорбується в кишках, виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Показання: порушення мозкового кровообігу, пов'язані з атеросклерозом судин мозку, гіпертензивною хворобою, травмами мозку, мігренню, хворобою Меньєра, морською й повітряною хворобами, порушення периферичного кровообігу.

Дозування. Цинаризин призначають усередину курсами від кількох тижнів до кількох місяців. Хворі переносять препарат добре.

Побічна дія – див. розділ 1.10.

Ксантинолу нікотинат (компламін) належить до похідних теофіліну і кислоти нікотинової. Поряд з антиоксидантним ефектом препарат зменшує тонус судин мозку й агрегацію тромбоцитів. Цей ефект пов'язують з пригніченням фосфодиестерази і накопиченням у тканинах цАМФ.

Дозування. Призначають усередину, внутрішньом'язово, внутрішньовенно. Парентерально вводять при гострих порушеннях мозкового кровообігу ішемічного типу. Внутрішньовенно вводять дуже повільно або краплинно, попередньо розчинивши у 5 % розчині глюкози. Хворий при цьому повинен лежати.

Побічна дія – див. розділ 1.10.

Протипоказання: інфаркт міокарда в гострій стадії, тяжка серцева недостатність, кровотеча; перші 12 тижнів вагітності; не слід вводити разом з антигіпертензивними засобами.

Пентоксифілін (трентал, агапурин) належать до похідних метилксантину і за хімічною структурою наближається до теоброміну.

Фармакодинаміка. Механізм дії пов'язаний з пригніченням фосфодиестерази і накопиченням у тканинах цАМФ. Розширює судини, гальмує агрегацію тромбоцитів, зменшує в'язкість крові, внаслідок чого збільшується кровообіг і постачання тканин киснем.

Показання: порушення мозкового і периферичного кровообігу атеросклеротичного й спастичного походження, судинна патологія очного дна, зокрема діабетична ангіопатія.

Дозування. Хворим з хронічними порушеннями кровообігу пентоксифілін призначають усередину протягом 2 — 3 тижнів і більше, а з гострими (ішемічний інсульт) — внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Побічна дія – див. розділ 1.10.

Протипоказання такі самі, як для ксантинолу нікотинату.

До препаратів барвінку малого належить вінпоцетин (кавінтон), вінкамін (девінкан). Вінкамін є алкалоїдом барвінку малого, а вінпоцетин — напівсинтетичний алкалоїд вінкаміну. Кавінтон є похідним індолу і за хімічною структурою наближається до девінкану — алкалоїду барвінка малого.

Фармакодинаміка. Механізм судинорозширювальної та антиагрегантної дії кавінтону подібний до механізму дії пентоксифіліну. Кавінтон пригнічує фосфодиестеразу — фермент, який каталізує перетворення цАМФ на 3,5-АМФ. Накопичення цАМФ і АТФ у тканинах викликає зниження тонусу стінки судин, зниження агрегації тромбоцитів, підвищення еластичності еритроцитів. Під впливом кавінтону поліпшується мозковий кровообіг, мікроциркуляція, усувається гіпоксія мозкової тканини. Важливою властивістю кавінтону є здатність збільшувати вміст катехоламінів у мозковій тканині, синтез яких порушується при атеросклеротичному ушкодженні судин.

Показання: неврологічні й психічні порушення, зумовлені недостатністю мозкового кровообігу на фоні атеросклерозу судин, після перенесеного інсульту, гіпертензивна енцефалопатія, атеросклеротичне ушкодження судин очей і т.

д.

Побічна дія – див. розділ 1.10.

До похідних алкалоїдів маткових ріжок належить ніцерголін (серміон), дигідроерготоксин (редергін). Ніцерголін має α-адреноблокуючу дію. Наявність у хімічній структурі ніцерголіну кислоти нікотинової забезпечує додатковий спазмолітичний вплив препарату на судини. Зменшення опору судин мозку зумовлює поліпшення артеріального кровообігу, постачання кисню і глюкози тканинам мозку, посилення біосинтезу білків, нормалізацію балансу нейропептидів, зменшення агрегації тромбоцитів. Дигідроерготоксин за фармакодинамікою близький до ніцерголіну.

До ангіпротекторів, що діють переважно на ендотелій судин, належать пармідин, етамзилат, добезилат та ін. Вони мають антиагрегантну властивість.

Для боротьби з гіпоксією і післяішемічними порушеннями мозку широко використовують також ноотропні засоби, що є похідними гама-аміномасляної кислоти — ГАМК (аміналон, пірацетам, фенібут, пікамілон та ін.). ГАМК виконує функцію гальмівного медіатора. Крім впливу на метаболічні й біоенергетичні процеси у нервовій клітині, ноотропні засоби підвищують мозковий кровообіг і мають виразну антигіпоксичну здатність, знижуючи функціональну активність невронів та їх потребу в кисні. Поліпшення мозкового кровообігу під впливом ноотропних засобів є особливо виразним в ділянках ішемії мозку за рахунок прямого релаксуючого впливу на судини і розширення резервних капілярів. Внаслідок цього підвищується стійкість нервових клітин в умовах ішемії та гіпоксії, прискорюється відновлення порушених функцій мозку.

Пікамілон (N-нікотиноїл-ГАМК натрієва сіль) є похідною ГАМК і кислоти нікотинової.

Фармакодинаміка. Поєднує в собі властивості транквілізатора без седативного ефекту і міорелаксанта з виразним вибірковим впливом на судини мозку. Чинить ноотропний вплив зі стимулюючим ефектом на функції головного мозку. Механізм дії пікамілону зумовлений взаємодією з ГАМК-рецепторами. Препарат знижує неврогенний спазм судин і відновлює мозкову гемодинаміку, сприятливо впливає на метаболізм мозку, відновлює фізичну й розумову працездатність у післяішемічному періоді, при перевтомленнях, після психоемоційного стресу.

Фармакокінетика. Пікамілон швидко абсорбується з кишок. При введенні всередину біодоступність його становить понад 50 %, внутрішньом'язово — близько 90 %. Пікамілон легко проникає крізь ГЕБ і накопичується в мозковій тканині та скелетних м'язах більше, ніж ГАМК. Препарат стійкий до впливу протеаз печінки, кишок і мозку. Біотрансформація відбувається за допомогою мікрофлори кишок. Метаболіти виводяться переважно через нирки.

Показання: як ноотропний та судинорозширювальний засіб при гострих і хронічних порушеннях мозкового кровообігу, дистонії (легкій та середньої тяжкості перебігу), а також як транквілізатор при невротичних і неврозоподібних станах, астенії, депресії, для відновлення працездатності після напруженої роботи в екстремальних умовах.

Побічна дія: відчуття тривоги, запаморочення, головний біль, алергічні реакції.

Протипоказання: індивідуальна непереносимість, захворювання нирок.

Білкові гідролізати — церебролізин, актовегін, солкосерил проникають крізь гематоенцефалічний бар'єр і безпосередньо надходять до нервових клітин, стимулюють реваскуляризацію ішемізованих тканин. Певне значення має також їх властивість підвищувати ефективність енергетичного метаболізму мозку, поліпшувати внутрішньоклітинний транспорт глюкози і синтез білка. Захист невронів від ушкодження під впливом гідролізатів пов'язаний з мембраностабілізуючою дією, антиоксидантним ефектом, а також із захистом нейронів від ушкоджувальної нейротоксичної дії амінокислот (глутамату, аспартату).

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 1.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які поліпшують мозковий кровообіг:

  1. 6.5. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які підвищують захисні властивості слизової оболонки шлунка та сприять її регенерації
  2. 6.5. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які підвищують захисні властивості слизової оболонки шлунка та сприять її регенерації
  3. 1.4. Клінічна фармакологія гіполіпідемічних лікарських препаратів
  4. Клінічна фармакологія метаболічних лікарських препаратів
  5. 1.3. Клінічна фармакологія антиангінальних та гіпотензивних лікарських препаратів
  6. Клінічна фармакологія гіпотензивних лікарських препаратів центральної дії
  7. 6.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів для ерадикації Helicobacter pylori (Нр)
  8. 6.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів для ерадикації Helicobacter pylori (Нр)
  9. 10.3. Клінічна фармакологія лікарських засобів, які застосовуються для лікування алергозів
  10. 3.5. Клінічна фармакологія стероїдних і нестероїдних протизапальних ЛЗ, базисних протизапальних лікарських препаратів Стероїдні протизапальні лікарські засоби (глюкокортикостероїди)
  11. 3.6. Клінічна фармакологія коректорів метаболізму сполучної тканини, препаратів урикозуричної дії та препаратів кальцію
  12. 9.6. Клінічна фармакологія препаратів гормонів щитоподібної залози, антитиреоїдних ЛП, препаратів йоду
  13. КЛІНІЧНА ОЦІНКА ДІЇ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ