загрузка...

Критерії ефективності та безпечності медикаментозної терапії в кардіології

Ефективність комплексного лікування ІХС (різними групами препаратів – антиангінальні, β-адреноблокатори, антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, статини й інші) оцінюється зменшенням частоти й тривалості больових приступів, кількості таблеток нітрогліцерину, прийнятих додатково за добу, і збільшенням переносимості фізичних навантажень, зменшенням задишки.

Безпечність терапії нітратами визначається головним болем, інтенсивність якого дозволяє відмінити чи зменшити дозу, або замінити його на сидноніміни, та артеріальною гіпотонією і розвитком толерантності до препаратів. При лікуванні верапамілом і β-адреноблокаторами оцінюють частоту серцевих скорочень атріовентикулярну провідність (інтервал Q-T), величину АТ, який теж при цьому знижується.

Ефективність гіполіпідемічних засобів оцінюється досягненням цільових значень загального холестерину і холестерину ліпопротеїдів високої й низької щільності.

Безпечність терапії гіполіпідемічними препаратами полягає у контролі за гепатотоксичністю – за рівнем трансаміназ і креатинфосфокінази в крові, які слід проводити періодично.

Ефективність протиаритмічних препаратів контролюється зменшенням кількості екстрасистол на добу, частоти виникнення і тривалості пароксизмів тахікардій.

Безпечність застосування антиаритмічних засобів полягає у контролі за кількістю серцевих скорочень, тривалістю інтервалів Р-Q, Q-T на ЕКГ, появі нових аритмій.

При оцінці ефективності лікування АГ виділяють наступні показники – зниження АТ до цільового рівня, відсутність гіпертензивних кризів і підвищення якості життя. Протягом усього лікування слід добиватися регресії ураження органів-мішеней (зменшення гіпертрофії лівого шлуночка, мікроальбумінурії тощо) і відсутності прогресування їх ураження.

Контроль за безпечністю лікування антигіпертензивними препаратами полягає у попередженні ортостатичного колапсу (празозін, клонідин) й гіпотензивних реакцій (при передозуванні всіх груп засобів), брадикардії (β-адреноблокатори, верапаміл, дилтіазем) й тахікардії (амлодипін, ніфедипін), гіперкаліємії (інгібітори АПФ), бронхоспазму (β-адреноблокатори).

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме Критерії ефективності та безпечності медикаментозної терапії в кардіології:

  1. 4.11. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в пульмонології
  2. 10.7. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в імуноалергології
  3. 3.10. Критерії ефективності й безпечності лікарської терапії при лікуванні захворювань опорно-рухової системи
  4. 8.8. Критерії ефективності та безпечності фармакотерапії гематологічних захворювань
  5. 7.11. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в гематології
  6. 9.9. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в ендокринології
  7. Критерії ефективності терапії безрецептурними лікарськими препаратами для усунення і профілактики вітамінної недостатності
  8. Методами дослідження ефективності й безпечності лікування є:
  9. 9.4. Вимоги до зберігання вітаміновмісних лікарських препаратів у домашніх умовах. Критерії ефективності терапії без рецептурними лікарськими препаратами для усунення і профілактики вітамінноїнедостатності. Ознаки передозування, шляхи його профілактики та лікування
  10. Взаємодія безрецептурних ЛП для симптоматичного лікування розладів травлення з їжею, алкоголем і з іншими препаратами. Критерії ефективності терапії безрецептурними засобами для симптоматичного лікування розладів травлення