Препарати інших груп

Кальцитонін (тиреокальцитонін. міокальцик) - єдина речовина, для молекули якої знайдено специфічний рецептор на остеокласті. Це ендогенний поліпептид з 32 амінокислотами та молекулярною масою 3600, що проявляє виразну антиостеокластну активність. Це пептидний гормон, фізіологічна функція якого полягає в регулюванні обміну кальцію та фосфору. Вже після одноразового застосування кальцитоніну в людини відзначають клінічно значущу біологічну реакцію відповіді, яка полягає у підвищенні екскреції з сечею кальцію, фосфору та натрію (за рахунок зниження їх канальцевої реабсорбції) та зниженні екскреції гідроксипроліну.

Механізм дії. Препарат пригнічує активність остеокластів, знижуючи швидкість резорбції кісткової тканини, зокрема при остеопорозі. Також пригнічує високий рівень утворення та підвищення активності остеобластів.

Фармакодинаміка. За впливом на кісткову тканину кальцитонін є антагоністом паратгормону. При цьому він діє як на кісткову тканину, так і на гомеостаз кальцію, тому пригнічує остеоліз, що призводить до зниження підвищеного рівня кальцію у сироватці крові. Сприяє репаративному формуванню кісток при переломах. Кальцитонін володіє анальгезивною активністю, яка, імовірно, обумовлена безпосереднім впливом на центральну нервову систему (у деяких її відділах виявлені специфічні ділянки зв'язування кальцитоніну лосося).

Фармакокінетика. Біодоступність кальцитоніну при внутрішньом'язовому чи підшкірному застосуванні становить близько 70 %, а при інтраназальному — 3-5 % від такої за парентерального введення. Максимальна концентрація в плазмі крові при внутрішньом'язовому або підшкірному застосуванні досягається протягом 1 год. Зв'язування з білками крові — 30-40 %. До 95 % кальцитоніну та його метаболітів виводиться із сечею, причому тільки 2 % — у незмінному вигляді. Період напіввиведення препарату становить 70-90 хв.

При інтраназальному введенні препарат швидко всмоктується через слизову оболонку носа, максимальна концентрація в плазмі крові досягається протягом 1 год. Період напіввиведення становить 16-43 хв. При повторному введенні кумуляції не виявлено.

Показання. В ін'єкційній формі показаний при первинному остеопорозі (постменопаузальному), вторинному остеопорозі, спричиненому імобілізацією або прийомом глюкокортикоїдів; при болю у кістках, обумовленому остеопенією, хворобі Педжета, гіперкальціємії і гіперкаль-ціємічному кризі, гіперпаратиреоїдизмі, інтоксикації вітаміном D.

У формі назального спрею застосовують при постменопаузальному остеопорозі, болю в кістках, викликаному остеолізом та/або остеопенією, нейродистофічних захворюваннях та нейротрофічних порушеннях, зумовлених прийомом лікарських засобів.

Протипоказання: підвищена чутливість до синтетичного кальцитоніну або до інших компонентів препарату. Оскільки дослідження у жінок у період вагітності не проводилися, застосовувати препарат вагітним та жінкам, які годують груддю, не рекомендується.

Спосіб застосування. Для лікування остеопорозу вводять підшкірно чи внутрішньом'язово в добовій дозі 50 або 100 МО щодня чи через день (залежно від тяжкості захворювання). Проводять 3 курси на рік. Також користуються назальним спреєм по 200 МО 1 раз на день впродовж 6 місяців і після місячної перерви продовжують лікування.

Профілактику остеопорозу проводять інтраназальним спреєм по 50 МО 2 рази на день через день упродовж 3 місяців. З метою профілактики прогресуючої втрати маси кісткової тканини водночас із застосуванням кальцитоніну рекомендується призначення препаратів кальцію і вітаміну D у відповідних дозах.

Остеогенон - це осеїн-гідроксиапатитна сполука, що впливає на обмін фосфору та кальцію.

Механізм дії. Органічний компонент остеогенону містить протеїни, що синтезуються в нормі клітинами кісткової тканини: фактори росту, остеокальцин, — які активують процес утворення кісткової тканини та пригнічують її резорбцію.

Фармакодинаміка. Препарат справляє подвійний вплив на метаболізм кісткової тканини при остеопорозі: стимулювальний — на остеобласти (за рахунок органічного осеїнового компоненту) і гальмівний — на остеокласти (за рахунок неорганічного кальцію у складі гідроксиапатиту).

Фармакокінетика. Після прийому препарату відзначається добре та рівномірне всмоктування кальцію, що входить до його складу. Кальцій, що входить до складу остеогенону, міститься у вигляді гідроксиапатиту (у співвідношенні з фосфором 2:1), що сприяє його повному всмоктуванню з шлунково-кишкового тракту.

Показання: системний первинний і вторинний остеопороз, профілактика остеопорозу, прискорення загоєння переломів кісток; корекція порушень обміну кальцію та фосфору в період вагітності та годування груддю; в складі комплексної терапії — при сколіозі, деформації скелета після перенесеного рахіту.

Протипоказання: підвищена чутливість до препарату, гіперкальціємія, виражена гіперкальційурія.

Спосіб застосування. При системному остеопорозі приймають по 2-4 таблетки 2 рази на добу, запиваючи невеликою кількістю води. Для прискорення загоєння переломів кісток — по 2 таблетки 2-3 рази на добу. При інших показаннях — по 1-2 таблетки на добу.

Побічні дії. На сьогодні дані про побічні дії відсутні. Препарат характеризується хорошою переносимістю навіть при тривалому застосуванні.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме Препарати інших груп:

  1. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  2. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  3. Взаємодія протиалергічних препаратів із лікарськими середниками інших груп
  4. Спільне застосування ЛП, які впливають на кровотворення. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  5. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  6. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  7. 5.4. Сумісне застосування ЛП, які впливають на функцію нирок та сечовидільних шляхів. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  8. Взаємодія пероральних гіпоглікемізуючих ЛП з ЛП інших фармакологічних груп. Особливості використання при наявності супутньої патології. ЛП, які негативно впливають на рівень глікемії
  9. 8.3. Клінічна фармакологія препаратів заліза та інших антианемічних ЛП
  10. Выбор психотропного препарата Факторы, связанные с лекарством. Информация о препарате
  11. А05В. ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВЖИВАЮТЬСЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ПЕЧІНКИ,ЛІПОТРОПНІ РЕЧОВИНИ. А05ВА. Гепатотропні препарати
  12. Глава 1.6. Ноотропные препараты и стимуляторы. Принципы лечения ноотропными препаратами. Правила назначения стимуляторов. Ноотропные препараты
  13. РАЗДЕЛ IV. ОСОБЕННОСТИ ТЕХНОЛОГИИ НЕКОТОРЫХ ПРЕПАРАТОВ. Глава 23. ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ПРЕПАРАТЫ АПТЕЧНОГО ИЗГОТОВЛЕНИЯДЛЯ НОВОРОЖДЕНН ЫХ И ДЕТЕЙ В ВОЗРАСТЕ ДО 1 ГОДА
  14. Свойства препаратов и меры предосторожности при назначении антидепрессантов имипраминовой группы (би-, три- и четырехциклические препараты)
  15. Депо-препараты (препараты пролонгированного действия)