4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання

Хворі на захворювання дихальної системи скаржаться на кашель, задишку, біль в грудній клітці, кровохаркання, лихоманку. При огляді пацієнта видно ціаноз (синюшність) слизової оболонки губ, кінчика носа, кистей, щік. У випадку хронічного перебігу захворювання можна побачити змінену конфігурацію фаланг пальців – «барабанні палички» та нігтів – «годинникові скельця». На дотик шкірні покриви теплі, на відміну від хворих на захворювання серцево-судинної системи, у котрих ціаноз є «холодним».

Кашель – складний нервово-рефлекторний акт, що забезпечує видалення з дихальних шляхів мокроти і сторонніх тіл шляхом різкого видиху при закритій голосовій щілині. Кашель може бути і центрального ґенезу (при істерії). Також можуть викликати кашель і різні хімічні подразники: хімічні, термічні, механічні і запалення. Щоб охарактеризувати кашель потрібно оцінити його інтенсивність, вирішити, сухий він чи продуктивний, а також гострий чи хронічний.

Кашель за тривалістю буває:

- постійний чи хронічний: - 2-3 місяці підряд у році, протягом 3 років – зустрічається при хронічних захворюваннях дихальних шляхів: хронічному бронхіті, хронічному трахеїті, хронічному ларингіті, туберкульозі, раку легень, застійних явищах в легенях.

- періодичний чи гострий: зустрічається при виході на холод, кашлі у курців (зранку), коклюші, бронхіальній астмі (приступі), гострому бронхіті, сторонньому тілі, ГРВІ, пневмоніях.

За наявністю харкотиння кашель поділяють на сухий і вологий.

Сухий кашель – спостерігається на початку гострого трахеїту, ларингіту, бронхіту, а також пневмонії і як еквівалент приступу бронхіальної астми. Кашель як правило «гавкаючий», приступоподібний, поєднується з охриплістю голосу чи афонією. На 2-3 день появляються відчуття першіння в горлі, появляється небагато мокротиння. Приступоподібний сухий кашель може бути також рефлекторним при попаданні стороннього тіла чи подразнюючих речовин у дихальні шляхи, а також при захворюваннях інших органів (середостіння, аорти, серця).

Вологий кашель – спостерігається при захворюваннях, які супроводжуються гіперсекрецією бронхіального слизу (бронхіт, бронхіальна астма), утворенням ексудату – мокротиння (бронхіти, пневмонії), при наявності порожнин в легеневій тканині, що з’єднуються з бронхами (бронхоектази, абсцеси) і в яких накопичуються продукти секреції, ексудації та тканинного розпаду.

За характером мокротиння ділиться на:

- слизисте – безбарвне і без запаху (гострий бронхіт);

- гнійно-слизисте – біло-жовте і без запаху (хронічний бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз);

- гнійне – жовте з солодкуватим запахом (хронічний бронхіт, пневмонія);

- гнильне – зеленувате з різким неприємним запахом (абсцес легень);

- змішаного характеру.

Задишка (затруднене дихання) – незвичайне відчуття нестачі повітря або потреба в інтенсивнішому диханні, порушення частоти, глибини, а іноді й ритму дихальних рухів. Задишка появляється внаслідок неспроможності дихальної системи забезпечити потреби організму в газообміні – поступлення кисню та виведення вуглекислого газу. Крайнє важкий ступінь задишки з затрудненим видихом і вимушеним сидячим положенням, ціанозом називають ядухою. Причинами виникнення може бути збільшення потреби організму в кисні (збільшення активності метаболічних процесів, фізична активність, підвищена тепература тіла) і порушення доставки кисню до тканин (серцево-судинні та бронхолегеневі захворювання).

За механізмом виникнення задишка ділиться на:

- інспіраторну (затруднений вдих) - набряк голосових зв'язок, здавлення трахеї або стороннє тіло;

- експіраторну (затруднений видих)– бронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт;

- змішану - пневмонії, плеврити, емфізема легень.

Біль в грудях може бути наслідком патологічних процесів в трахеї, бронхах, легеневій тканині, середостінні, при невралгії і невритах, міозиті, периоститі, остеомієліті ребер і грудини, плевриті, захворюваннях серця. Легенева тканина нервових закінчень не має, тому пневмонія супровджується болем у відповідній половині грудної клітки при втягненні в процес плеври.

Кровохарканням називають виділення крові з бронхолегеневої тканини під час кашлю з мокротинням чи без нього. Найчастішими причинами є:

- ураження дихальних шляхів (бронхоектази, бронхіт, ларинготрахеїт, пухлини);

- ураження легень (крупозна пневмонія, туберкульоз, рак);

- захворювання серцево-судинної системи (серцева недостатність, аневризма аорти, тромбоемболія легеневої артерії) й інші інфекційні та паразитарні хвороби, системні захворювання.

ЛИХОМАНКА – підвищення температури тіла.

А) 37-38° С – субфебрильна;

б) 38 - 39° С – помірна лихоманка;

в) 39 – 41° С – висока лихоманка;

г) більше 41° С – гіперпіретична гарячка.

Ціаноз появляється, коли в крові відновленого Нв > 50 г/л – при нормі < 30 г/л.

Основні клінічні синдроми

1. Бронхообструкційний синдром – симптомокомплекс ряду клінічних проявів порушення бронхіальної прохідності, в основі якого лежить звуження чи оклюзія дихальних шляхів і утруднюється проходження повітря через бронхи (бронхіальна астма, бронхіти, бронхоспазм). Він утворений тріадою симптомів – скороченням м’язів бронхіального дерева, набряком його слизової оболонки і скупченням слизу, який у надлишку виділяється бронхіальними залозами.


Мал 3. Схема структури бронха в нормі та при бронхіальній астмі

За вираженістю обструкції можна виділити: легкий ступінь обструкції (1 ступінь), середньоважкий (2 ступінь), важкий (3 ступінь).

За перебігом бронхообструкційний синдром може бути гострим, затяжним, рецидивуючим і безперервно-рецидивуючим (у випадку бронхолегеневої дисплазії, облітеруючого бронхіоліту й ін.).

Основним симптомом бронхообструкції є задишка і ядуха. Задишка посилюється при фізичних наватаженнях. Іншими проявами є підвищена пітливість, порушення сну, головний біль, спутаність свідомості, судоми (у важких випадках). Кашель може бути як сухим, так і продуктивним. Для початкового періоду запального чи набрякового процесу характерним є сухий кашель.

2. Синдром дихальної недостатності - це неспроможність системи дихання забезпечити нормальний газовий склад артеріальної крові. Більш конкретно дихальну недостатність можна визначити як патологічний синдром, при якому парціальний тиск кисню в артеріальній крові (РаО2) менше 60 мм рт.ст. і/або парціальний тиск вуглекислого газу (РаСО2) більше 45 мм рт.ст. Він виникає під час розвитку багатьох гострих і хронічних захворювань легень, коли відбувається порушення функції апарату зовнішнього дихання, що призводить до недостатнього забезпечення організму киснем і видалення з нього вуглекислого газу. Першими ознаками є прискорення та поглиблення дихання.

За патогенезом дихальну недостатність (ДН) розподіляють на:

- гіпоксичну (недостатність кисню) - тип I, легенева - характеризується зниженням парціального тиску кисню в крові (PaO2) менше 60 мм рт.ст. при нормальному або пониженому парціальному тиску вуглекислого газу в крові (PaCO2). Даний тип ДН частіше розвивається у тому випадку, коли кров омиває погано вентильовані альвеоли і в артеріальну русло попадає недостатньо насичена киснем кров або при шунтуванні – коли венозна кров взагалі оминає альвеоли і напряму попадає в артеріальне русло. Найчастішими причинами є хронічне обструктивне захврювання легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмонія (запалення легень), набряк легень, бронхіальна астма, пневмоторакс, легенева гіпертензія, бронхоектатична хвороба, ожиріння, кіфосколіоз;

- гіперкапнічну (надлишок вуглекислоти) - тип II, вентиляційна - характеризується збільшенням PaCO2 більше 50 мм рт.ст. і розвивається у випадку неспроможності організму забезпечити потрібну вентиляцію легень. При цьому альвеоли погано вентилюються і з них недостатньо виводиться вуглекислота, що призводить до її накопичення в організмі. Причинами гіперкапнічної ДН є хронічне обструктивне захворювання легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), важка бронхіальна астма, неврологічні розлади (спінальна м’язова атрофія, поліомієліт, спадкові нейропатії, будь-які стани, що супровождуються паралічем діафрагми, розсіяний склероз, різноманітні пошкодження спинного мозку, міастенія, міопатії вроджені і набуті, набряк легень, мікседема, гіповентиляційний синдром на тлі ожиріння, первинна легенева гіпертензія;

- змішану.

За швидкістю розвитку ДН поділяють на:

- гостру, яка розвивається в період часу від кількох хвилин до кількох днів.

- хронічну, яка розвивається в період від кількох місяців до кількох років.

За механізмом виникнення розрізняють наступні типи дихальної недостатності (ДН):

- обструктивний – виникає у випадку затрудненого проходження повітря через бронхи і тісно пов’язаний з синдромом бронхообструкції.

- рестриктивний – виникає внаслідок обмеження рухомості легень, що відзначається за наявності пневмосклерозу, гідро- чи пневмотораксу, кіфосколіозу, плевральних шварт тощо.

- змішаний – у хворих з тривалими легеневими та серцевими захворюваннями.

За перебігом він буває:

- гострим - при приступі бронхіальної астми;

- хронічним супроводжує всі хронічні легеневі захворювання.

За ступенем вираженості клінічних проявів ДН буває трьох ступенів.

І ступінь – поява задишки під час значного або помірного фізичного навантаження;

ІІ ступінь – задишка з’являється під час незначного фізичного навантаження, характерна помірна артеріальна гіпоксемія (Ра О2 від 79 до 55 мм.рт.ст.)

ІІІ ступінь – наявність задишки в спокої, характерна виражена артеріальна гіпоксемія (Ра О2 нижче 55 ммрт.ст.) або гіперкапнія (Ра СО2 вище 45 мм.рт.ст.)

Найчастішими скаргами хворих з ДН є задишка, важкість дихання, відчуття нестачі повітря і задуха. Як зниження в крові вмісту кисню, так і накопичення вуглекислоти, можуть призводити до порушення діяльності центральної нервової системи: збудження, погіршення пам’яті, безсоння, частих нічних просинань, спутаності свідомості, дезорієнтації. Накопичення вуглекислоти викликає головний біль, а у важких випадках втрату свідомості і коматозний стан.

Зниження кисню в крові приводить до ціанозу. Звичайно ціаноз появляється при зниженні PaO2< 60 мм рт.ст. і сатурації артеріальної крові SaO2< 90%. Можливий розвиток серцевих аритмій. При огляді відмічається часте дихання (>25 в хвилину), вимушене положення тіла (з нахиленим вперед тулубом), участь допоміжної мускулатури в акті дихання (напруження м’язів шиї), частий пульс. Раптове зниження частоти дихання менше 12 в хвилину при збереженні інших симптомів дихальної недостатності є несприятливою ознакою можливої зупинки дихання. Іноді можна спостерігати парадоксальне дихання, при якому відмічається різнонаправлений рух грудної клітки і черевної стінки: під час вдиху живіт втягується, а грудна клітка рухається назовні. При аускультації відзначають різноманітні патологічні звукові феномени, які відповідають захворюванню, яке стало причиною розвитку ДН: свистяче дихання при астмі, хрипи в легенях при пневмонії, гострому чи хроничному бронхіті.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання:

  1. 4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
  2. Загрозливі симптоми при патології органів дихання
  3. Безрецептурні ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання
  4. 9.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях в ендокринології
  5. Підходи до раціонального вибору антибактеріальних лікарських препаратів при лікуванні захворювань органів дихання
  6. 3.1 Симптоми і синдроми при основних захворюваннях суглобів і м’язів
  7. 7.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях гепатобіліарної системи
  8. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  9. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  10. 5.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях сечовидільної системи
  11. 1.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях серцево-судинної системи
  12. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залоз
  13. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залози
  14. Вам необхідно звернутися до лікаря для лікування основного захворювання.bgcolor=white> Вам необхідно звернутися до лікаря. Можливо, порушення сну пов’язане з прийомом медикаментів Чи є у вас: - захворювання травного тракту; - захворювання органів дихання; - захворювання серцево-судинної системи; - захворювання м’язів, суглобів; - ендокринні захворювання; - інфекційні захворювання? Фармацевтична опіка при застосуванні ЛП для симптоматичного лікування тривожних станів, астенії й безсоння
  15. Вагітність і захворювання органів дихання