4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання

Хворі на захворювання дихальної системи скаржаться на кашель, задишку, біль в грудній клітці, кровохаркання, лихоманку. При огляді пацієнта видно ціаноз (синюшність) слизової оболонки губ, кінчика носа, кистей, щік. У випадку хронічного перебігу захворювання можна побачити змінену конфігурацію фаланг пальців – «барабанні палички» та нігтів – «годинникові скельця». На дотик шкірні покриви теплі, на відміну від хворих на захворювання серцево-судинної системи, у котрих ціаноз є «холодним».

Кашель – складний нервово-рефлекторний акт, що забезпечує видалення з дихальних шляхів мокроти і сторонніх тіл шляхом різкого видиху при закритій голосовій щілині. Кашель може бути і центрального ґенезу (при істерії). Також можуть викликати кашель і різні хімічні подразники: хімічні, термічні, механічні і запалення. Щоб охарактеризувати кашель потрібно оцінити його інтенсивність, вирішити, сухий він чи продуктивний, а також гострий чи хронічний.

Кашель за тривалістю буває:

- постійний чи хронічний: - 2-3 місяці підряд у році, протягом 3 років – зустрічається при хронічних захворюваннях дихальних шляхів: хронічному бронхіті, хронічному трахеїті, хронічному ларингіті, туберкульозі, раку легень, застійних явищах в легенях.

- періодичний чи гострий: зустрічається при виході на холод, кашлі у курців (зранку), коклюші, бронхіальній астмі (приступі), гострому бронхіті, сторонньому тілі, ГРВІ, пневмоніях.

За наявністю харкотиння кашель поділяють на сухий і вологий.

Сухий кашель – спостерігається на початку гострого трахеїту, ларингіту, бронхіту, а також пневмонії і як еквівалент приступу бронхіальної астми. Кашель як правило «гавкаючий», приступоподібний, поєднується з охриплістю голосу чи афонією. На 2-3 день появляються відчуття першіння в горлі, появляється небагато мокротиння. Приступоподібний сухий кашель може бути також рефлекторним при попаданні стороннього тіла чи подразнюючих речовин у дихальні шляхи, а також при захворюваннях інших органів (середостіння, аорти, серця).

Вологий кашель – спостерігається при захворюваннях, які супроводжуються гіперсекрецією бронхіального слизу (бронхіт, бронхіальна астма), утворенням ексудату – мокротиння (бронхіти, пневмонії), при наявності порожнин в легеневій тканині, що з’єднуються з бронхами (бронхоектази, абсцеси) і в яких накопичуються продукти секреції, ексудації та тканинного розпаду.

За характером мокротиння ділиться на:

- слизисте – безбарвне і без запаху (гострий бронхіт);

- гнійно-слизисте – біло-жовте і без запаху (хронічний бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз);

- гнійне – жовте з солодкуватим запахом (хронічний бронхіт, пневмонія);

- гнильне – зеленувате з різким неприємним запахом (абсцес легень);

- змішаного характеру.

Задишка (затруднене дихання) – незвичайне відчуття нестачі повітря або потреба в інтенсивнішому диханні, порушення частоти, глибини, а іноді й ритму дихальних рухів. Задишка появляється внаслідок неспроможності дихальної системи забезпечити потреби організму в газообміні – поступлення кисню та виведення вуглекислого газу. Крайнє важкий ступінь задишки з затрудненим видихом і вимушеним сидячим положенням, ціанозом називають ядухою. Причинами виникнення може бути збільшення потреби організму в кисні (збільшення активності метаболічних процесів, фізична активність, підвищена тепература тіла) і порушення доставки кисню до тканин (серцево-судинні та бронхолегеневі захворювання).

За механізмом виникнення задишка ділиться на:

- інспіраторну (затруднений вдих) - набряк голосових зв'язок, здавлення трахеї або стороннє тіло;

- експіраторну (затруднений видих)– бронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт;

- змішану - пневмонії, плеврити, емфізема легень.

Біль в грудях може бути наслідком патологічних процесів в трахеї, бронхах, легеневій тканині, середостінні, при невралгії і невритах, міозиті, периоститі, остеомієліті ребер і грудини, плевриті, захворюваннях серця. Легенева тканина нервових закінчень не має, тому пневмонія супровджується болем у відповідній половині грудної клітки при втягненні в процес плеври.

Кровохарканням називають виділення крові з бронхолегеневої тканини під час кашлю з мокротинням чи без нього. Найчастішими причинами є:

- ураження дихальних шляхів (бронхоектази, бронхіт, ларинготрахеїт, пухлини);

- ураження легень (крупозна пневмонія, туберкульоз, рак);

- захворювання серцево-судинної системи (серцева недостатність, аневризма аорти, тромбоемболія легеневої артерії) й інші інфекційні та паразитарні хвороби, системні захворювання.

ЛИХОМАНКА – підвищення температури тіла.

А) 37-38° С – субфебрильна;

б) 38 - 39° С – помірна лихоманка;

в) 39 – 41° С – висока лихоманка;

г) більше 41° С – гіперпіретична гарячка.

Ціаноз появляється, коли в крові відновленого Нв > 50 г/л – при нормі < 30 г/л.

Основні клінічні синдроми

2. Бронхообструкційний синдром – симптомокомплекс ряду клінічних проявів порушення бронхіальної прохідності, в основі якого лежить звуження чи оклюзія дихальних шляхів і утруднюється проходження повітря через бронхи (бронхіальна астма, бронхіти, бронхоспазм). Він утворений тріадою симптомів – скороченням м’язів бронхіального дерева, набряком його слизової оболонки і скупченням слизу, який у надлишку виділяється бронхіальними залозами.


Мал 3. Схема структури бронха в нормі та при бронхіальній астмі

За вираженістю обструкції можна виділити: легкий ступінь обструкції (1 ступінь), середньоважкий (2 ступінь), важкий (3 ступінь).

За перебігом бронхообструкційний синдром може бути гострим, затяжним, рецидивуючим і безперервно-рецидивуючим (у випадку бронхолегеневої дисплазії, облітеруючого бронхіоліту й ін.).

Основним симптомом бронхообструкції є задишка і ядуха. Задишка посилюється при фізичних наватаженнях. Іншими проявами є підвищена пітливість, порушення сну, головний біль, спутаність свідомості, судоми (у важких випадках). Кашель може бути як сухим, так і продуктивним. Для початкового періоду запального чи набрякового процесу характерним є сухий кашель.

2. Синдром дихальної недостатності - це неспроможність системи дихання забезпечити нормальний газовий склад артеріальної крові. Більш конкретно дихальну недостатність можна визначити як патологічний синдром, при якому парціальний тиск кисню в артеріальній крові (РаО2) менше 60 мм рт.ст. і/або парціальний тиск вуглекислого газу (РаСО2) більше 45 мм рт.ст. Він виникає під час розвитку багатьох гострих і хронічних захворювань легень, коли відбувається порушення функції апарату зовнішнього дихання, що призводить до недостатнього забезпечення організму киснем і видалення з нього вуглекислого газу. Першими ознаками є прискорення та поглиблення дихання.

За патогенезом дихальну недостатність (ДН) розподіляють на:

- гіпоксичну (недостатність кисню) - тип I, легенева - характеризується зниженням парціального тиску кисню в крові (PaO2) менше 60 мм рт.ст. при нормальному або пониженому парціальному тиску вуглекислого газу в крові (PaCO2). Даний тип ДН частіше розвивається у тому випадку, коли кров омиває погано вентильовані альвеоли і в артеріальну русло попадає недостатньо насичена киснем кров або при шунтуванні – коли венозна кров взагалі оминає альвеоли і напряму попадає в артеріальне русло. Найчастішими причинами є хронічне обструктивне захврювання легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмонія (запалення легень), набряк легень, бронхіальна астма, пневмоторакс, легенева гіпертензія, бронхоектатична хвороба, ожиріння, кіфосколіоз;

- гіперкапнічну (надлишок вуглекислоти) - тип II, вентиляційна - характеризується збільшенням PaCO2 більше 50 мм рт.ст. і розвивається у випадку неспроможності організму забезпечити потрібну вентиляцію легень. При цьому альвеоли погано вентилюються і з них недостатньо виводиться вуглекислота, що призводить до її накопичення в організмі. Причинами гіперкапнічної ДН є хронічне обструктивне захворювання легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), важка бронхіальна астма, неврологічні розлади (спінальна м’язова атрофія, поліомієліт, спадкові нейропатії, будь-які стани, що супровождуються паралічем діафрагми, розсіяний склероз, різноманітні пошкодження спинного мозку, міастенія, міопатії вроджені і набуті, набряк легень, мікседема, гіповентиляційний синдром на тлі ожиріння, первинна легенева гіпертензія;

- змішану.

За швидкістю розвитку ДН поділяють на:

- гостру, яка розвивається в період часу від кількох хвилин до кількох днів.

- хронічну, яка розвивається в період від кількох місяців до кількох років.

За механізмом виникнення розрізняють наступні типи дихальної недостатності (ДН):

- обструктивний – виникає у випадку затрудненого проходження повітря через бронхи і тісно пов’язаний з синдромом бронхообструкції.

- рестриктивний – виникає внаслідок обмеження рухомості легень, що відзначається за наявності пневмосклерозу, гідро- чи пневмотораксу, кіфосколіозу, плевральних шварт тощо.

- змішаний – у хворих з тривалими легеневими та серцевими захворюваннями.

За перебігом він буває:

- гострим - при приступі бронхіальної астми;

- хронічним супроводжує всі хронічні легеневі захворювання.

За ступенем вираженості клінічних проявів ДН буває трьох ступенів.

І ступінь – поява задишки під час значного або помірного фізичного навантаження;

ІІ ступінь – задишка з’являється під час незначного фізичного навантаження, характерна помірна артеріальна гіпоксемія (Ра О2 від 79 до 55 мм.рт.ст.)

ІІІ ступінь – наявність задишки в спокої, характерна виражена артеріальна гіпоксемія (Ра О2 нижче 55 ммрт.ст.) або гіперкапнія (Ра СО2 вище 45 мм.рт.ст.)

Найчастішими скаргами хворих з ДН є задишка, важкість дихання, відчуття нестачі повітря і задуха. Як зниження в крові вмісту кисню, так і накопичення вуглекислоти, можуть призводити до порушення діяльності центральної нервової системи: збудження, погіршення пам’яті, безсоння, частих нічних просинань, спутаності свідомості, дезорієнтації. Накопичення вуглекислоти викликає головний біль, а у важких випадках втрату свідомості і коматозний стан.

Зниження кисню в крові приводить до ціанозу. Звичайно ціаноз появляється при зниженні PaO2< 60 мм рт.ст. і сатурації артеріальної крові SaO2< 90%. Можливий розвиток серцевих аритмій. При огляді відмічається часте дихання (>25 в хвилину), вимушене положення тіла (з нахиленим вперед тулубом), участь допоміжної мускулатури в акті дихання (напруження м’язів шиї), частий пульс. Раптове зниження частоти дихання менше 12 в хвилину при збереженні інших симптомів дихальної недостатності є несприятливою ознакою можливої зупинки дихання. Іноді можна спостерігати парадоксальне дихання, при якому відмічається різнонаправлений рух грудної клітки і черевної стінки: під час вдиху живіт втягується, а грудна клітка рухається назовні. При аускультації відзначають різноманітні патологічні звукові феномени, які відповідають захворюванню, яке стало причиною розвитку ДН: свистяче дихання при астмі, хрипи в легенях при пневмонії, гострому чи хроничному бронхіті.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання:

  1. 4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
  2. Загрозливі симптоми при патології органів дихання
  3. Безрецептурні ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання
  4. 9.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях в ендокринології
  5. Підходи до раціонального вибору антибактеріальних лікарських препаратів при лікуванні захворювань органів дихання
  6. 3.1 Симптоми і синдроми при основних захворюваннях суглобів і м’язів
  7. 7.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях гепатобіліарної системи
  8. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  9. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  10. 5.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях сечовидільної системи
  11. 1.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях серцево-судинної системи
  12. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залоз
  13. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залози
  14. Вам необхідно звернутися до лікаря для лікування основного захворювання.bgcolor=white> Вам необхідно звернутися до лікаря. Можливо, порушення сну пов’язане з прийомом медикаментів Чи є у вас: - захворювання травного тракту; - захворювання органів дихання; - захворювання серцево-судинної системи; - захворювання м’язів, суглобів; - ендокринні захворювання; - інфекційні захворювання? Фармацевтична опіка при застосуванні ЛП для симптоматичного лікування тривожних станів, астенії й безсоння
  15. Вагітність і захворювання органів дихання
  16. Підходи до медикаментозного лікування захворювань органів дихання
  17. 4.3. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
  18. 4.3. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
  19. Вагітність і захворювання статевих органів. Злоякісні захворювання статевих органів при вагітності