4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп

При лікуванні захворювань дихальної системи для запобігання алергічним явищам застосовують антигістамінні препарати. У разі спастичних реакцій бронхів використовують пуринові похідні (еуфілін), який збуджує дихальний центр, володіє, крім бронхорозширюючого, коронародилятаторним і сечогінним ефектом.

За появи серцево-судинної недостатності у хворих з патологією органів дихання показано застосування сульфокамфокаїну, строфантину або корглюкону.

При поєднаній патології легень і серця, наприклад, ІХС і ХОЗЛ, застосовують висококардіоселективні бета-блокатори з відсутністю внутрішньосимпатичної активності в межах терапевтичних доз, які проявляють антиішемічний ефект з фармакологічною нейтральністю на прохідність бронхіального дерева. Метилксантини використовуються з великою обережністю із-за вузького терапевтичного коридору і високого ризику розвитку небажаних явищ, у тому числі потенційно небезпечних (аритмії, синдром обкрадання, судоми і ін.).

З іншої сторонни, деякі препарати, що призначаються пацієнтам з ХОЗЛ та ІХС, можуть підвищувати рівень метилксантинів у крові. До них відносяться: антагоністи кальцію, антиаритмічні препарати, антиподагричні засоби, антибіотики (офлоксацин, еритроміцин), які будуть проявляти судиннодилятуючий ефект.

При поєднаній патології бронхів і серця остерігаються навіть кардіоселективних бета-адреноблокаторів, оскільки при збільшенні дози, а також у випадках індивідуальної чутливості їх селективність знижується. Вважається краще також остерігатися М-холінолітичних засобів, оскільки зменшується мокротовидільна здатність бронхіального дерева, ацетилсаліцилової кислоти, аміодарону через можливе виникнення бронхоспазму.

Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп. Фенобарбітал й інші індуктори мікросомальних ферментів печінки впливають на метаболізм глюкокортикоїдів, метилксантинів, прискорюючи їх метаболізм. Аналогічну дію здійснюють з ГКС саліцилати й кумаринові антикоагулянти, аллопуринол, пропранолол. Дію інгаляційних ГКС посилюють метандростенолон, естрогени, стимулятори β2 –адренорецепторів, теофілін і ГКС, які приймаються всередину.

Еритроміцин ті інші макроліти, циметидин викликають збільшення ГКС у крові і знижують кліренс теофіліну. Застосування серцевих глікозидів в комбінації з теофіліном збільшує ризик розвитку дигіталісної інтоксикації.

Не рекомендується поєднувати іпратропію бромід з іншими антихолінергічними засобами.

Ефект стабілізаторів мембран опасистих клітин посилюється від поєднання з пероральними чи інгаляційними стимуляторами β2 –адренорецепторів, глюкокортикостероїдами, теофіліном, іпратропію бромідом.

При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів з β-адреноміметиками ефективність останніх знижується.

Стабілізатор клітинних мембран кетотіфен може посилювати ефекти седативних, снодійних, антигістамінних ЛС й етанолу. При комбінації з протидіабетичними ЛС підвищується ризик тромбоцитопенії. Кромоглікат натрію не сумісний з бромгексином і амброксолом (у вигляді інгаляцій).

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп:

  1. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  2. Спільне застосування ЛП, які впливають на кровотворення. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  3. 5.4. Сумісне застосування ЛП, які впливають на функцію нирок та сечовидільних шляхів. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  4. Взаємодія пероральних гіпоглікемізуючих ЛП з ЛП інших фармакологічних груп. Особливості використання при наявності супутньої патології. ЛП, які негативно впливають на рівень глікемії
  5. Безрецептурні ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання
  6. 10.4. Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях алергічної природи. Спільне застосування протиалергічних засобів, взаємодія ліків з іншими фармакологічними групами
  7. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  8. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  9. 4.3. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
  10. 4.3. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
  11. 7.10. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях гепатобіліарної системи, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  12. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  13. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  14. 4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
  15. 4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
  16. Взаємодія протиалергічних препаратів із лікарськими середниками інших груп
  17. Безрецептурні ЛП, які використовуються при захворюваннях алергічної природи