1.4. Види лікарської терапії. Вступ до клінічної фармакології. Клінічні аспекти фармакокінетики й фармакодинаміки. Впливи на фармакодинамічний ефект. Контроль ефективності лікарських препаратів.

Види лікарської терапії:

1. етіотропна – коли медикаментозне лікування направлене на корекцію або ліквідацію причини захворювання (антибіотики при пневмонії);

2. патогенетична – коли здійснюється вплив на механізм розвитку захворювання (вплив сечогінних засобів + інгібіторів ангіотензинперетворюючих ферментів + антагоністів кальцію при артеріальній гіпертензії);

3. симптоматична – коли не вдається вплинути на причину чи патогенез захворювання (температурознижуючі засоби при інфекційному захворюванні, наркотичні засоби при інфаркті міокарда);

4. замісна – коли є недостатність природних біологічно активних речовин і виникає потреба в їх призначенні (інсулін при цукровому діабеті);

5. профілактична – коли препарат призначають з метою попередження виникнення захворювання (аспірин для попередження інфаркту міокарда чи інсульту хворим похилого віку при атеросклерозі).

Клінічна фармація, як і клінічна фармакологія, займається вивченням лікарських засобів, їх ефективністю й безпечністю, оптимізацією медикаментозної терапії. Час від поступлення препарату в організм до розвитку терапевтичної дії ділиться на кілька етапів, які вивчають різні розділи фармакології. Вивільнення активної речовини з наповнювача і поступлення її в організм – це фармацевтичний процес.

Фармакокінетика (грец. Pharmakon – лікарська речовина і kinetikos – те, що стосується руху) вивчає абсорбцію, розподіл, біотрансформацію й екскрецію лікарських препаратів в організмі.

Розрізняють експериментальну та клінічну фармакокінетику. Головне завдання експериментальної фармакокінетики – вивчення процесів трансформації лікарських речовин у живому організмі тварин у нормі і при моделюванні хвороб. Клінічна фармакокінетика досліджує процеси надходження, розподілу, біотрансформації та екскреції лікарських речовин, а також залежність фармакотерапевтичного ефекту від концентрації лікарської речовини та її метаболітів у біологічних рідинах і тканинах. Ці дослідження лежать в основі визначення дозування лікарських препаратів, що забезпечує їх необхідну концентрацію в середовищах організму для досягнення оптимального лікувального ефекту.

Впровадження в медичну та фармацевтичну галузь високочутливих (радіоімунних, імуносорбентних, хроматографічних, мас-спектрометричних та ін.) методів кількісного визначення вмісту лікарських речовин у біологічних середовищах сприяло розробці методів математичного моделювання фармакокінетичних процесів.

Фармакокінетичні дослідження завжди проводяться при створенні нових лікарських препаратів: доклінічному випробуванні нових фармакологічних речовин та при проведені першої фази клінічних досліджень.

З метою контролю за підтримкою ефективної та безпечної кількості лікарського препарату в організмі застосовують терапевтичний моніторинг його концентрацій при лікуванні. Удосконалення методів аналітичних технологій вже дозволяє включати моніторинг деяких лікарських засобів (аміноглікозиди, циклоспорин, дигоксин, фенітоїн та ін.) до стандартного обстеження пацієнтів.

Знання основних положень фармакокінетики, уміння ними користуватися на практиці має важливе значення у випадках, коли незрозумілі причини неефективності проведеної фармакотерапії, чи є поганим перенесення лікарського препарату при лікуванні хворих із захворюваннями печінки й нирок, при призначенні декількох лікарських препаратів і ін.

Фармакодинаміка – розділ фармакології, що вивчає дію ЛЗ на організм, включаючи функціональні зміни органів і систем, біохімічні процеси, механізми дії ЛЗ, виявлення клінічних (головних) і побічних ефектів, токсичних явищ тощо.

Відомості про фармакодинаміку ЛР необхідні для раціональної фармакотерапії.

Переважна більшість ліків спричиняє лікувальну дію шляхом зміни функції клітин, взаємодіючи з їх структурними елементами: мембранами, мітохондріями, ферментами, нуклеїновими кислотами й іншими субклітинними структурами. При цьому під дією ЛР, як правило, в організмі не виникає нового, неприродного типу діяльності клітин. Змінюється тільки інтенсивність (збуджується або гальмується) специфічних функцій клітин. Завдяки гальмуванню чи посиленню функції клітин лікарськими речовинами досягається бажаний лікувальний ефект, який нерідко супроводжує і побічна (небажана) дія (ПД).

Залежно від місця застосування ЛЗ і всмоктування його в кров розрізняють місцеву і резорбтивну дію ЛР. У свою чергу резорбтивна дія може бути зумовлена прямим або непрямим (рефлекторним) впливом ЛР на ефектор (наприклад, етимізол стимулює дихальний центр прямо, а цитітон – рефлекторно). Специфіка структур клітинних рецепторів визначає пряму вибіркову (специфічну) дію ЛР. Якщо речовина не має вибіркової дії, то її називають неспецифічною. Деякі із засобів неспецифічної дії пригнічують функцію будь-якої живої клітини; їх відносять до засобів загальноклітинної дії.

З фармакотерапевтичної точки зору слід розрізняти головну й побічну дію ліків. Головною є дія, за допомогою якої досягається терапевтичний ефект, решта всіх фармакологічних реакцій – побічні явища. Залежно від цілей лікування головна й побічна дії ЛЗ можуть мінятися ролями. Наприклад, при лікуванні артеріальної гіпертензії головною дією бета-адреноблокаторів є зниження АТ, але при цьому може порушуватися функція органів дихання (бронхоспазм). При лікуванні бронхообструктивних станів головна дія бета-адреностимуляторів пов’язана з впливом на специфічні бета-адренорецептори, але виникає побічна дія – підвищення артеріального тиску.

До негативних побічних явищ відносяться: алергічні реакції, ембріотоксична, тератогенна, мутагенна, канцерогенна дії, ідіосинкразія тощо.

Під зворотною дією ЛР мають на увазі повне відновлення функцій органу або організму після фармакологічної дії (наприклад, пробудження після наркозу). Незворотна дія обумовлена деструкцією клітин і тканин.

Важливою характеристикою фармакодинаміки є вибірковість (селективність) дії. Коли говорять про дію лікарського засобу, то мають на увазі його головний ефект. Наприклад, морфін є болезаспокійливим засобом; крім того, він пригнічує дихальний і кашльовий центри, викликає сонливість, ейфорію, закреп, звуження зіниць і т. д. Тому правильніше говорити про фармакологічний спектр дії лікарського засобу.

У клініці вибірковість дії визначають непрямим шляхом. Підсумовують усі випадки небажаної дії й підраховують у відсотках до всіх хворих, яких лікували даним препаратом. На жаль, токсичні (побічні) явища (головний біль, нудота) інколи розвиваються після тривалого застосування, наприклад, левоміцетину, і зовсім не моделюються в експерименті, що створює значні труднощі для їх прогнозування і запобігання. Зниження фармакотерапевтичного ефекту може бути результатом коливань фармакологічних показників. Іноді досить легко встановити фармакокінетичні порушення. Наприклад, при патології нирок зменшується екскреція, печінки – біотрансформація, внаслідок чого дія таких лікарських засобів підвищується.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 1.4. Види лікарської терапії. Вступ до клінічної фармакології. Клінічні аспекти фармакокінетики й фармакодинаміки. Впливи на фармакодинамічний ефект. Контроль ефективності лікарських препаратів.:

  1. РОЗДІЛ І Глава 1. Основні положення клінічної фармації та клінічної фармакології. Побічна дія ліків. Принципи належної клінічної практики
  2. 9.4. Вимоги до зберігання вітаміновмісних лікарських препаратів у домашніх умовах. Критерії ефективності терапії без рецептурними лікарськими препаратами для усунення і профілактики вітамінноїнедостатності. Ознаки передозування, шляхи його профілактики та лікування
  3. 7.11. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в гематології
  4. 10.7. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в імуноалергології
  5. 9.9. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в ендокринології
  6. 4.11. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в пульмонології
  7. 3.10. Критерії ефективності й безпечності лікарської терапії при лікуванні захворювань опорно-рухової системи
  8. Критерії ефективності терапії безрецептурними лікарськими препаратами для усунення і профілактики вітамінної недостатності
  9. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ФАРМАКОКІНЕТИКИ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ
  10. КЛІНІЧНА ФАРМАКОДИНАМІКА В КЛІНІЧНІЙ ФАРМАКОГЕНЕТИЦІ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ
  11. 1.7. Вплив лікарських препаратів на клініко-лабораторні показники та результати функціональних проб
  12. 10.1. Взаємодія лікарських препаратів та їжі, клініко-фармакологічні аспекти
  13. 2.3. Побічна дія антибактеріальних лікарських препаратів. Специфічні побічні ефекти, їх прояви і профілактика,шляхи усунення
  14. ПРИНЦИПИ ЛІКАРСЬКОЇ ТЕРАПІЇ
  15. Нові напрями у фармакології антиагрегантних препаратів
  16. Нові напрями у фармакології препаратів групи гепарину
  17. Основні клінічні ефекти
  18. МЕТАБОЛІЗМ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ЛІКАРСЬКИХ ВЗАЄМОДІЯХ
  19. Основні клінічні ефекти
  20. Основні клінічні ефекти