<<
>>

10.2. Клініко-фармакологічні аспекти застосування алкоголю в медицині. Клініко-фармакологічна характеристика етилового спирту. Взаємодія ЛП з алкоголем

До появи засобів для наркозу спирт етиловий був основним анальгезуючим засобом. Це засіб з малою широтою наркозної дії, що викликає тривале збудження.

Спирт етиловий – це прозора безбарвна речовина, пекуча на смак з характерним запахом, є добрим розчинником.

Використовується для виготовлення настоянок, екстрактів для зовнішнього застосування.

Всмоктується спирт етиловий шляхом пасивної дифузії у всіх відділах ШКТ, в т. ч. і в ротовій порожнині зі швидкістю, яка залежить від концентрації спирту та його кількості; характеру вмісту шлунка і кишечника, їх моторики і васкуляризації. Присутність їжі у шлунку ускладнює дифузію спирту в ШКТ. Вуглекислота (шампанське, мінеральні води) сприяє всмоктуванню спирту в ШКТ. Алкоголь легко проникає в усі внутрішні органи і розподіляється в них. Швидкість метаболізму відповідає кінетиці нульового порядку, тобто не залежить від часу і концентрації. Доросла людина здатна метаболізувати 7-10г спирту етилового за годину. Біля 90-95% спирту зазнає метаболізму, а решта виділяється в незмінному вигляді з повітрям, сечею, потом.

Біотрансформація спирту відбувається в печінці до ацетальдегіду, а потім – до оцтової кислоти. При окисленні 1г спирту виділяється біля 7 кал тепла.

Спирт етиловий проявляє місцевоанестизуючу, протимікробну, рефлекторну і резорбтивну дії. При нанесенні спирту на шкіру з’являється гіперемія і відчуття тепла (розширення периферичних судин), настає тимчасове зникнення болю (відволікальний ефект). Рефлекторно стимулюються трофічні процеси. Тому спирт використовують для компресів, розтирань при обмороженнях, простудних захворюваннях, при суглобових і м’язових болях, радикуліті. В’яжуча дія спирту у великих концентраціях (96%) використовується для обробки опіків шкіри, для профілактики пролежнів. Бактерицидна дія проявляється в концентрації 70 % (для обробки рук хірурга і операційного поля, місцевого лікування панарицію тощо).

Вплив алкоголю на ШКТ залежить від вмісту спирту в напоях. У концентрації 10-12 % (сухе вино, пиво) секреція залоз ШКТ не змінюється. Вищі концентрації інактивують ферменти шлункового соку, посилюють секрецію слизу в шлунку, сприяють розвитку гастриту. Тривале вживання алкоголю ушкоджує печінку, сприяє жировому її переродженню і трансформації алкогольного гепатиту в цироз печінки.

Резорбтивна дія спирту проявляється порушенням діяльності ЦНС: послаблення гальмування в корі головного мозку (порушення пам’яті, виникнення самовпевненості, рухливості), потім послаблення процесів збудження, зниження фізичної й розумової діяльності, зниження больової чутливості. Під впливом алкоголю порушується діяльність підкіркових структур – порушується терморегуляція: судини розширюються, збільшується тепловіддача, що знижує температуру тіла. З наростанням концентрації спирту в крові настає анальгезія, потім втрачається свідомість і зникають рефлекси – наркоз, який переходить у агональний стан. Кардіотоксична дія спирту посилює токсичний вплив на дихальний і судинноруховий центр. Постійне вживання алкоголю сприяє розвитку синдрому відміни (абстентного синдрому) – фізичної залежності. Анальгезуюча дія спирту може бути використана для профілактики травматичного шоку у протишокових рідинах.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 10.2. Клініко-фармакологічні аспекти застосування алкоголю в медицині. Клініко-фармакологічна характеристика етилового спирту. Взаємодія ЛП з алкоголем:

  1. 10.1. Взаємодія лікарських препаратів та їжі, клініко-фармакологічні аспекти
  2. 9.3. Сучасні лікарські форми для усуненні профілактики вітамінної недостатності, особливості їх застосування. Взаємодія вітамінних препаратів з їжею й алкоголем. Застосування препаратів у населення різних контингентів
  3. Глава 2. Клініко-фармацевтичні аспекти використання ліків при інфекційних захворюваннях
  4. Глава 10. Взаємодія лікарських препаратів з їжею та алкоголем
  5. Спільне застосування ЛП, які впливають на кровотворення. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  6. 7.10. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях гепатобіліарної системи, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  7. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  8. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  9. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  10. 4.7. Спільне застосування ЛП, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  11. 7.3.Сучасні лікарські форми для лікування порушень функції кістково -м’язової системи і особливості їх використання, взаємодія з їжею й алкоголем
  12. 5.4. Сумісне застосування ЛП, які впливають на функцію нирок та сечовидільних шляхів. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  13. Взаємодія безрецептурних ЛП для для лікування простуди з їжею й алкоголем
  14. 10.4. Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях алергічної природи. Спільне застосування протиалергічних засобів, взаємодія ліків з іншими фармакологічними групами
  15. 8.4. Сучасні лікарські форми для лікування болю голови. Взаємодія безрецептурних засобів з алкоголем і їжею. Особливості лікування людей у різні вікові періоди
  16. Клініко-лабораторне обстеження
  17. 6.3. Сучасні лікарські форми для лікування застуди й особливості їх використання. Взаємодія безрецептурних ЛП для для лікування простуди з їжею й алкоголем