<<
>>

Дози та способи застосування

Антитромботичні ферменти можуть призначатися в/в системно і локально (інтра- коронарно).

Стрептокіназу вводять коротким (при ГІМ) і тривалим (при периферичних артеріальних тромбозах) курсом. Останнім часом для зменшення геморагічних ускладнень застосовують короткий курс.

Короткий курс: спочатку вводять повільною інфузією протягом 30 хв 100-250 тис. ОД (початкова доза) в комбінації з преднізолоном у дозі 30 мг. Далі інфузійне введення продовжують протягом 1-3 год до сумарної дози приблизно 1,5-2 млн ОД під контролем ЕКГ.

Тривалий курс: початкова доза - 100-250 тис. ОД поволі за 30 хв; далі протягом 16-20 по 100 тис./год, сумарна доза приблизно 2 млн ОД. При внутрішньокоронар- ному введенні: початкова доза 20 тис. ОД, що підтримує, - 2-4 тис. в 1 хв (30-90 хв).

При тромбозі периферичних артерій або вен для короткочасного лізису - в початковій дозі 250 тис. міжнародних одиниць (МО) в/в краплинно за 30 хв, а потім підтримуючі дози по 1,5 млн МО кожну годину протягом 6 год, максимальна доза за цикл - 9 млн МО. Можливе повторення 6-годинне введення наступного дня, яке проводиться не пізніше 5 дня з моменту здійснення першого курсу. У разі тривалого тромболізису - 250 тис. МО в/в краплинно протягом 30 хв, потім по 1 млн МО/год у вигляді інфузії тривалістю від 12 год до 3-5 днів (не більше). За необхідності - продовження терапії після перерви і з можливою заміною на інший гомологічний тромболітик.

При тромбозі коронарних судин - 1,5 млн МО протягом 60 хв з подальшим введенням гепарину в дозі 1 тис. МО/год. Ефект контролюють, визначаючи тромбіно- вий або частковий тромбопластиновий час. Для довготривалого лізису при тромбозі периферичних судин вводять 250 тис. МО протягом 30 хв. Підтримуюча доза складає 100 тис. МО/год. При цьому досягається 2-4-кратне збільшення тромбінового часу через 6-8 год після початку лізису. Концентрація фібриногену в плазмі не повинна бути нижче за 1 г/л. Якщо через декілька годин тромбіновий час зростає більш ніж в 4 рази, підтримуюча доза повинна бути зменшена в 2 рази і застосовуватися до тих пір, поки показник тромбінового часу знов не стабілізується у вищезгаданому інтервалі.

Для лізису внутрішньокоронарного тромбу вводять інтракоронарно, за допомогою катетера 20 тис. МО, потім 2-4 тис. МО/хв, загальна доза - 140 тис. МО, протягом 30-40 хв або по 250-300 тис. МО протягом 30-60 хв. Введення не припиняють раніше ніж через 1 год, хоча реканалізація може розвинутися швидше. Дітям - 1-10 тис. МО/кг протягом 20-30 хв, з подальшим тривалим вливанням по 1 тис. МО/кг/год.

Введення припиняють, коли спостерігається значна кровотеча в місці введення. Для профілактики ретромбозу призначають гепарин. Тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів.

Хворим на гострий, підгострий, хронічний периферичний тромбоз і тромбо- емболію вводять по 1-2 тис. МО з інтервалами 3-5 хв. Тривалість і кількість залежать від локалізації і глибини оклюзії судини, максимально - 120 тис.

МО за 3 год. Можливе одночасне проведення ангіопластики.

Альтеплаза

Альтеплазу слід вводити якомога раніше після виникнення симптомів тромбозу. Короткий курс: сумарна доза ТАП - 100 мг; вводять протягом 3 год. За 1 год вводять 10 мг болюсом в/в і 50 мг в/в краплинно; у подальші 2 год - по 20 мг/год в/в краплинно. Тривалий курс продовжується 6 год. Протягом години вводять 6 мг болюсом в/в і 54 мг и в/в краплинно; протягом 2-ої години - 20 мг в/в краплинно, подальші 4 год - зі швидкістю 5 мг/год в/в.

Інфаркт міокарда:

- 90-хвилинний (прискорений) режим введення для хворих на ІМ, лікування яких почали протягом 6 год після виникнення симптомів: 15 мг в/в болюсно, 50 мг у вигляді інфузії впродовж 30 хв, потім інфузія 35 мг впродовж 60 хв для досягнення максимальної дози 100 мг. Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальну дозу слід розраховувати щодо маси тіла: 15 мг в/в болюсно і 0,75 мг/кг маси тіла впродовж 30 хв (максимум 50 мг), потім інфузія 0,5 мг/кг впродовж 60 хв (максимум 35 мг);

- 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких почали впродовж 612 год після виникнення симптомів: 10 мг в/в болюсно, 50 мг у вигляді в/в краплинної інфузії впродовж першої години, наступні 2 год - інфузія по 10 мг кожні 30 хв до досягнення максимальної дози 100 мг впродовж 3 год.

Для пацієнтів з масою тіла 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг.

Максимально допустима доза альтеплази при гострому інфаркті міокарда складає 100 мг.

Допоміжна терапія - супутня антитромботична терапія рекомендується міжнародними рекомендаціями, що діють, щодо лікування пацієнтів на ІМ з елевацію сегменту ST

Тромбоемболія легеневої артерії

Загальну дозу 100 мг слід ввести впродовж 2 год. Найбільш поширений досвід застосування в такому режимі: 10 мг в/в струменево впродовж 1-2 хв, 90 мг у вигляді в/в краплинної інфузії впродовж 2 год. Для пацієнтів з масою тіла 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг. Допоміжна терапія - після застосування альтеплази слід почати (або продовжити) лікування гепарином, якщо значення активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) менше подвійної верхньої межі норми. Інфузію слід регулювати відповідно АЧТВ впродовж 50-70 з (у 1,5-2,5 рази більше початкового рівня).

Ішемічний інсульт

Доза, що рекомендується, складає 0,9 мг/кг (максимум 90 мг) і вводиться інфу- зійно краплинно впродовж 60 хв. 10 % загальної дози спочатку призначають в/в стру- менево. Терапію слід почати якомога раніше впродовж перших 3 год після виникнення симптомів. Допоміжна терапія - безпека та ефективність цього режиму з супутнім застосуванням гепарину й ацетилсаліцилової кислоти (АСК) в перші 24 год після виникнення симптомів у достатній мірі не досліджені. Тому в перші 24 год після терапії альтеплазою при ішемічному інсульті слід уникати призначення АСК або гепарину в/в. Якщо гепарин необхідно застосовувати за іншими показаннями (наприклад, запобігання тромбозу глибоких вен), його доза не повинна перевищувати 10000 МО на добу підшкіряно (п/ш).

Урокіназа

Препарат вводиться в/в краплинно або струменево, дозу підбирають індивідуально. Збільшення тромбінового часу в 3-5 разів по відношенню до норми вважається оптимальним для досягнення адекватного ефекту. Контролюються стандартні параметри згортання крові з метою вибору на їх основі дозування.

Внутрішньоартеріальне (в/а) і в/в крапильне, місцеве (внутрішньоочне, внутріш- ньоплевральне, внутрішньокоронарне) введення. Активну речовину розводять безпо - середньо перед вживанням у 0,9 % розчині NaCl або 5 % розчині декстрози. Терапію поєднують з постійною в/в інфузією гепарину під контролем АЧТЧ.

Тромбоз глибоких вен: початкова доза - 4 400 МО/кг, для пацієнтів з підвищеним ризиком - 150 000 МО протягом 10-20 хв; підтримуюча доза - 100 000 МО/год, для пацієнтів з підвищеним ризиком - 40 000-60 000 МО протягом 2-3 днів. Якщо бажаного ефекту не вдається досягти через 72 год, доза може бути збільшена.

Важка легенева емболія: початкова доза - 4 400 МО/кг протягом 10-20 хв; підтримуюча доза - 4 400 МО/кг/год протягом 12 год. Якщо бажаного ефекту не вдається досягти через 24 год, доза може бути збільшена.

Оклюзія периферичних судин: 4 000 МО/хв (240 000 МО/год) вводиться інфу- зійно в інтраартеріальний катетер в перші 2-4 год, або до відновлення антероградного потоку крові (прохідності), потім - 1 000-2 000 МО/хв. Інфузія повинна бути припинена після завершення лізису тромбу, якщо артеріографія показує відсутність подальшого прогресу, або після закінчення 48 год після початку інфузії.

Блокування фібриновими згустками гемодіалізних шунтів: для застосування з метою лізису тромбів в артеріовенозних шунтах препарат розчиняють у 2-3 мл фізіологічного розчину для отримання розчину з концентрацією від 5 000 до 25 000 МО/мл. Розчин вводять в обидві гілки артеріовенозного шунта. У разі потреби введення повторюють через 30-45 хв. Загальний час застосування препарату не повинен перевищувати 2 год.

Для попередження повторного утворення згустків після застосування урокінази необхідно почати лікування гепарином і пероральними антикоагулянтами в звичайних дозах з контролем стандартних параметрів коагулограми.

Тромбоемболія легеневої артерії: початкова доза - 4 тис. МО/кг протягом 15 хв, підтримуюча доза - 4 тис. МО/кг, протягом 12-24 год. Регіонарне введення в дозі 0,031 млн МО, розведеній в 50 мл 0,9 % розчину NaCl, протягом від 5 хв до 2 год, проводять з використанням ангіографічного катетера.

Артеріальний і венозний тромбоз, артеріальна тромбоемболія: початкова доза - 1,5 тис. МО/кг, протягом 30-60 хв, підтримуюча доза - 1-2 тис. МО/кг/год, яка при застосуванні протягом 24 год не викликає генералізованого протеолізу, але забезпечує фібриноліз на рівні тромбу; лікування у поєднанні з гепаринотерапією триває до дезоблітерації тромбу.

При інфаркті міокарда і при важкій тромбоемболіїлегеневої артерії - 15 тис. МО/кг у вигляді єдиної ін’єкції тривалістю 10 хв. Інтракоронарно вводять спільно з профібринолізином (плазміногеном). Місцеві інстиляції: при тромбозі шунтів, кровотечі в передній камері ока - 5-30 тис. МО. При гемофтальмі: розчин, що містить 525 тис. МО у 0,3-0,5 мл бідистильованої води, вводять у склоподібне тіло.

При гифемі (крововиливи в передню камеру ока): 5-25 тис. МО розводять у 2 мл стерильної бідистильованої води і вводять у склоподібне тіло (після аспірації еквівалентного йому об’єму).

При тромбозі артеріовенозного шунта: 5-25 тис. МО розводять у 0,9 % розчині NaCl, вводять безпосередньо в тромбований шунт і залишають в ньому на 1 -2 год. Після припинення терапії - в/в краплинно, гепарин 5-10 тис. ОД з інтервалом 12 год, під контролем тромбінового часу.

Тенектеплаза

Доза тенектеплази розраховується залежно від маси тіла, максимальна доза не повинна перевищувати 10 тис. ОД (50 мг тенектеплази). Необхідна доза вводиться шляхом швидкої одноразової в/в ін’єкції протягом 5-10 секунд.

Встановлений раніше катетер для в/в введення тільки 0,9 % розчину натрію хлориду може бути використаний для введення тенектеплази.

Об’єм розчину для введення необхідної дози: 6 мл (6 тис. ОД або 30 мг тенектеплази) - при масі тіла менше 60 кг, 7 мл - при масі тіла 60-70 кг (7 тис. ОД або 35 мг), 8 мл (8 тис. ОД або 40 мг) - при масі тіла 70-80 кг, 9 мл (9 тис. ОД або 45 мг) - при масі тіла 80-90 кг, 1 мл (10 тис. ОД або 50 мг) - при масі тіла більше 90 кг. Встановлений раніше катетер для в/в введення тільки 0,9 % розчину NaCl, може бути використаний для введення тенектеплази. Для ефективності терапії тенектеплазою необхідне застосування АСК і гепарину (доза визначається залежно від ваги). Початкова доза, що рекомендується, АСК для прийому всередину складає 150-325 мг/добу.

Фібринолізин

Вводять в/в краплинно. Фібринолізин, що знаходиться в сухому вигляді у флаконі, розчиняють у стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду з розрахунку 100-160 ОД препарату в 1 мл. Розчини готують безпосередньо перед застосуванням, оскільки при стоянні (в умовах кімнатної температури) вони втрачають активність. До розчину фібринолізину додають гепарин з розрахунку 10 тис. ОД на кожні 20 тис. ОД фібринолізину, і суміш вводять у вену з початковою швидкістю 10-15 крапель на хвилину. При гарній переносимості швидкість введення збільшують до 15-20 крапель на хвилину. Добова доза фібринолізину складає зазвичай 20-40 тис. ОД; тривалість введення 3-4 год (5-8 тис. ОД на год). Після закінчення введення фібринолізину з гепарином продовжують вводити гепарин по 40-60 тис. ОД на добу в/в або внутрішньом’язово (в/м) протягом 2-3 діб; потім дозу гепарину поступово зменшують і переходять на прийом всередину антагоністів вітаміну К.

Застосовувати фібринолізин слід під контролем показників згортаючої системи крові. Відразу ж після закінчення введення фібринолізину визначають вміст протромбіну (який повинен знизитися до 40-30 %), час загального згортання крові (яке повинне збільшитися не більше ніж в 2 рази), а також вміст фібриногену в плазмі (який повинен зменшуватися, але не нижче за 1 г/л).

<< | >>
Источник: М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. Клінічна фармакологія : Підручник для студентів і лікарів / [Абдуєва Ф. М., Бичкова О. Ю., Бондаренко І. О. та ін.]; за загальною редакцією М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. - Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна,2011.- 405 с.. 2011
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме Дози та способи застосування:

  1. Показання до застосування та дози
  2. Дози та засоби застосування
  3. СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ
  4. 9.3. Сучасні лікарські форми для усуненні профілактики вітамінної недостатності, особливості їх застосування. Взаємодія вітамінних препаратів з їжею й алкоголем. Застосування препаратів у населення різних контингентів
  5. Добові дози та кратність прийому
  6. Добові дози та кратність прийому ЦФС
  7. Добові дози та кратність прийому аміноглікозидів
  8. Добові дози та кратність прийому
  9. Добові дози та кратність прийому макролідів
  10. Гепатотоксичні реакції, залежні від дози ліків (облігатні)
  11. СПОСОБЫ СЕНСИБИЛИЗАЦИИ
  12. Способы расчета QALY
  13. Способы фармакоэкономического анализа
  14. 5. Способы лечения
  15. СПОСОБЫ ВВЕДЕНИЯ ВАКЦИН
  16. Пять способов думать
  17. СПОСОБЫ ВСКАРМЛИВАНИЯ НЕДОНОШЕННЫХ ДЕТЕЙ
  18. Краткая характеристика инъекционного способа введения
  19. Особливості застосування
  20. СОВРЕМЕННЫЕ СПОСОБЫ ОБРАБОТКИ РУК ХИРУРГОВ И ОПЕРАЦИОННОГО ПОЛЯ