<<
>>

Фармакодинаміка

Дія ГП спрямована на відновлення гомеостазу печінки, підвищення її стійкості до дії патогенних чинників, нормалізацію функціональної активності та стимуляцію в печінці процесів регенерації.

Група ГП гетерогенна і включає речовини різних хімічних груп з різноспрямованою дією на метаболічні процеси.

До загальних фармакологічних властивостей ГП відносять:

- посилення знешкоджуючої функції гепатоцитів в результаті збільшення запасів глютатіону, таурину, сульфатів або підвищення активності ферментів, що беруть участь в окисленні ксенобіотиків;

- гальмування реакцій надмірного перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), скріплення продуктів ПОЛ (перекисів водню, вільних іонів О++ і Н+ і ін.);

- стабілізація та репарація структур клітинних мембран (лідируючу роль тут відіграють ЕФЛ).

Крім цього, ГП мають протизапальну та імуномоделюючу дії, блокують фібро - генез за рахунок усунення некрозу гепатоцитів, перешкоджають надходженню антигенів з шлунково-кишкового тракту в результаті транслокації кишкових бактерій та їх токсинів як активаторів клітин Купфера, стимулюють активність колагеназ у печінці та блокують ферменти синтезу компонентів сполучної тканини.

ГП рослинного походження містять у своєму складі екстракт (суміш флавоноїдів) розторопши плямистої, основним компонентом якого є силімарин.

Силімарин є сумішшю 3-х основних ізомерних з’єднань - силібініна, силікристи- на та силідіаніна (у легалоні, наприклад, їх співвідношення 3:1:1). Всі ізомери мають фенілхроманонову структуру (флаволігнани).

Силібінін є основним компонентом не тільки за змістом, але й за клінічним ефектом. Поряд з основними фармакологічними ефектами, які притаманні всім ГП, він блокує відповідні місця зв’язку ряду токсичних речовин і їх транспортні системи (при отруєнні одним з токсинів блідої поганки - альфа-амантином).

Його похідні доцільно застосовувати при захворюваннях печінки з клінічними та біохімічними ознаками активності.

Карсил і легалон призначають при гострих і хронічних гепатитах, цирозах печінки, токсико-метаболічних ураженнях печінки, в тому числі ксенобіотиками. До складу гепатофальк-планта, крім екстракту розторопші плямистої, входять екстракти трави та кореня чистотілу і кореневища турмерика яванського (куркуми), через що, поряд з гепатопротекторним, він має жовчогінну, спазмолітичну й антибактеріальну дії, знижує насиченість жовчі холестерином. Застосовують препарати при гострих і хронічних гепатитах, жировому гепатозі, цирозі печінки.

Близьким за властивостями є препарат гепабене, що складається з екстрактів розторопші плямистої та димянки аптечної. Остання надає спазмолітичну дію. Гепабене має ще послаблюючий та діуретичний ефекти. Застосовують при хронічних гепатитах і цирозах печінки, жировій дистрофії органу, токсико-метаболічних ураженнях органу, в тому числі ксенобіотиками.

ЛІВ-52 містить лікарські рослини, які широко застосовуються в народній індійській медицині (порошок каперсів колючих, цикорію звичайного, пасльону чорного, сінни західної, термінали аржуни, деревію звичайного, тамарикса галлського, заліза оксиду). ЛІВ-52 захищає паренхіму печінки від токсичних агентів (за рахунок індукції цитохрому Р450 та ацетальдегиддегідрогенази), має антиоксидантну дію (внаслідок збільшення рівня клітинних токоферолів), нормалізує активність Na+/K+- АТФази та відновлює співвідношення окремих фосфоліпідних фракцій у мембранах гепатоцитів (зокрема зменшує кількість гепатотоксичного лізолейцину). Препарат показаний при хронічних і гострих (в період реконвалесценції) гепатитах різної етіології, цирозах печінки, жировій дистрофії печінки, дискінезії жовчовивідних шляхів, холециститі, анорексії. ЛІВ-52 застосовують також для профілактики токсичних уражень печінки, що викликаються антибіотиками, протитуберкульозними препаратами, жарознижуючими засобами.

ГП тваринного походження (сирепар) є гідролізатами екстракту печінки великої рогатої худоби, що містять ціанокобаламін, амінокислоти, низькомолекулярні метаболіти і, можливо, фрагменти ростових факторів печінки.

Їх рекомендується призначати при хронічних гепатитах і цирозах, токсичних і лікарських ураженнях паренхіми печінки. Проте доказових досліджень, які підтверджуютьх їхню клінічну ефективність, немає, а прийом потенційно небезпечний з ряду причин. Їх не слід призначати хворим на активні форми гепатиту, оскільки можуть підвищуватися явища цитолі- тичного, мезенхімально-запального та імунопатологічного синдромів. Через високий алергогенний потенціал обов’язково слід проводити визначення чутливості до препарату. Крім того, застосування гідролізатів печінки великої рогатої худоби різко підвищує вірогідність зараження пацієнта пріоновою інфекцією, що викликає таке фатальне нейродегенеративне захворювання, як губчаста енцефалопатія (хвороба Крейтцфельда-Якоба). У зв’язку з недоведеною ефективністю та великою потенційною небезпекою для організму препарати даної групи в клінічній практиці краще не застосовувати.

Препарати, що містять ЕФЛ (есенціале, лецитин) відновлюють структуру та функції клітинних мембран і забезпечують гальмування процесів деструкції клітин, що обумовлює патогенетичну обґрунтованість їх використання при захворюваннях печінки. Мембраностабілізуюча та гепатопротекторна дії здійснюються за рахунок безпосереднього вбудовування молекул ЕФЛ до фосфоліпідного бішару мембран пошкоджених гепатоцитів, що приводить до відновлення його бар’єрної функції. Субстанція ЕФЛ є високоочищеним екстрактом з бобів сої і містить переважно молекули фосфатидилхоліна з високою концентрацією поліненасичених жирних кислот. Наявність двох есенціальних (необхідних) жирних кислот обумовлює перевагу цієї спеціальної форми фосфоліпідів у порівнянні з ендогенними фосфоліпідами. На відміну від інших ГП, відносно ефективності ЕФЛ є достатня доказова база. ЕФЛ підвищують вірогідність відповіді на альфа-інтерферон, особливо при лікуванні хронічного вірусного гепатиту С, знижують частоту рецидивів після припинення терапії альфа- інтерфероном і добре переносяться хворими. Дія препаратів спрямована на відновлення гемостазу в печінці, підвищення стійкості органу до дії патогенних факторів, нормалізацію функціональної активності печінки, стимуляцію репаративно-регенера- ційних процесів.

ЕФЛ призначають при гострих і хронічних гепатитах, цирозі печінки, алкогольній, наркотичній інтоксикації та інших формах отруєнь, радіаційному синдромі, псоріазі.

До препаратів, що містять амінокислоти, відносять орнітин. Це ГП з гіпоазотемічними властивостями, який утилізує амонійні групи в синтезі сечовини (орніти- новий цикл), знижує концентрацію аміаку в плазмі, сприяє нормалізації кислотно- лужної рівноваги організму, синтезу інсуліну та соматотропного гормону. Дія заснована на участі в орнітиновому циклі сечовиноутворення (утворення сечовини з аміаку). У кишківнику препарат дисоціюється на складові компоненти - амінокислоти орнітин і аспартат, що беруть участь в подальших біохімічних процесах. Орнітин включається в цикл сечовини як субстрат (на етапі синтезу цитруліну), він є стимулятором карба- моїлфосфатсинтетази I (першого ферменту циклу сечовини). Аспартат також включається в цикл сечовини (на етапі синтезу аргинінсукцинату) і є субстратом для синтезу глутаміну, беручи участь у зв’язуванні аміаку в перивенозних гепатоцитах, мозку та інших тканинах.

Орнітин підсилює метаболізм аміаку в печінці та головному мозку. Він позитивно впливає на гіперамоніемію та динаміку енцефалопатії у хворих на цироз печінки. Застосовується при жировій дистрофії, гепатитах, цирозах, при ураженнях печінки в результаті вживання алкоголю та наркотиків, для лікування порушень з боку головного мозку, що виникають у результаті порушення діяльності печінки.

Препарати синтетичного походження - відносно нова група гепатотропних засобів. Найбільш відомий серед них антраль, синтезований на основі координаційного з’єднання алюмінію з К-(2,3-діметил)-фенілантраніловою кислотою. Антраль є універсальним ГП. Поряд з гепатозахисним, антиоксидантним, мембраностабілізую- чим, антитоксичним, противірусним, протизапальним, імуномоделюючим ефектами він володіє анальгезуючою і ангіопротекторною діями. Фармакодинаміка забезпечується універсальністю механізму дії, що включає нормалізуючий вплив практично на всі основні ланки ураження гепатоцитів. Анальгезуючий ефект пов’язаний з пригніченням синтеаз і активності брадикініна, простагландинів та інших нейроактивних речовин, що підвищують чутливість больових рецепторів. Ангіопротекторна активність пов’язана з відновленням капілярної гемоперфузії, зникненням аваскулярних зон і закриттям артеріо-венулярних шунтів, нормалізацією калібру та форми мікросудин. Антраль використовується для лікування та профілактики гострих і хронічних гепатитів різного генезу, в тому числі токсичної, алкогольної, криптогенної і вірусної етіології, цирозів печінки.

<< | >>
Источник: М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. Клінічна фармакологія : Підручник для студентів і лікарів / [Абдуєва Ф. М., Бичкова О. Ю., Бондаренко І. О. та ін.]; за загальною редакцією М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. - Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна,2011.- 405 с.. 2011

Еще по теме Фармакодинаміка:

  1. КЛІНІЧНА ФАРМАКОДИНАМІКА
  2. Фармакодинаміка
  3. Фармакодинаміка
  4. Фармакодинаміка
  5. Фармакодинаміка
  6. Фармакодинаміка
  7. Фармакодинаміка
  8. Фармакодинаміка
  9. Фармакодинаміка
  10. Фармакодинаміка
  11. Фармакодинаміка
  12. Фармакодинаміка
  13. Фармакодинаміка