<<
>>

5.2. Геморой

Це розширення гемороїдальних судинних сплетень прямої кишки. У механізмі виникнення геморою лежить патологія кавернозних судинних утворів, закладених в процесі нормального ембріогенезу у підслизовому шарі дистальної частини прямої кишки.

Окрім судинного, в патогенезі геморою більшу роль відіграє м’язово-дистрофічний фактор. В основі першого лежить дисфункція судин, яка призводить до посиленого притоку артеріальної крові в кавернозні тільця та до зменшення відтоку по кавернозних венах, що збільшує їх розміри й веде до розвитку геморою. Іншим провідним фактором є дистрофічні процеси у поздовжньому м’язі підслизового шару прямої кишки, які утримують гемороїдальні вузли в анальному каналі. Під дією несприятливих факторів відбувається збільшення гемороїдальних вузлів, їх зміщення у дистальному напрямі та випадіння з анального каналу.

Вищевказані порушення виникають частіше у чоловіків. До розвитку геморою призводять важка фізична праця, куріння, хронічні закрепи, зловживання алкоголем та гострою їжею, вагітність, малорухомий спосіб життя.

Симптоми, характерні для геморою. «Загрозливі» симптоми геморою, що вимагають обов’язкового звернення до лікаря

Геморой може проявлятися хронічним або гострим перебігом, які є фазами одного й того ж процесу.

Для гострого геморою характерна тріада симптомів: больовий синдром, тромбоз гемороїдальних вузлів, запальний процес самого вузла та оточуючих тканин. Поява болю під час дефекації частіше пов’язана з тромбозом внутрішнього гемороїдального вузла або з тріщиною анального каналу. Біль частіше виникає у відповідь на спазм сфінктера, викликаний подразненням стінок анального каналу тріщиною.

Зі зростанням ступеня тромбозу вузла та запального процесу наростає набряк перианальної дільнки. Дискомфорт частіше обумовлений набряком, збільшенням гемороїдальних вузлів, відчуттям переповнення прямої кишки та неможливістю самостійного спорожнення через виражений больовий синдром.

Виділення з анального каналу при гострому геморої є наслідком запального процесу та мають вигляд водянистої або слизистої субстанції. Вони можуть викликати відчуття вологості, що призводить до анального свербіжу та розчухів шкірних покривів перианальної ділянки.

Поява вищевказаних симптомів вимагає негайного звернення до лікувального закладу.

У клінічному перебігу гострого геморою виділяють 3 стадії:

1. Тромбоз гемороїдальних вузлів без запального процесу.

2. Тромбоз, ускладнений запаленням гемороїдальних вузлів.

3. Тромбоз, ускладнений запаленням підшкірної клітковини та перианальної шкіри.

Для хронічного геморою характерні 2 основних «загрозливих» симптоми - кровотеча та випадіння гемороїдальних вузлів. Однак симптоматика захворювань товстої кишки є достатньо монотонною, а кровотеча є симптомом не тільки геморою, а й таких захворювань, як злоякісні новоутвори, поліпи, гемангіома товстого кишківника, неспецифічний виразковий коліт. Випадіння гемороїдальних вузлів найчастіше слід диференціювати з випадінням прямої кишки. Тому для правильного встановлення діагнозу необхідно в обов’язковому порядку звертатись до лікаря.

Напрямки симптоматичного лікування хворих з варикозним розширенням

вен нижніх кінцівок

Лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок проводиться судинним хірургом. У лікуванні варикозної хвороби застосовують такі методи: консервативний, лігатурний, склерозуючий, хірургічний, комбінацію методів.

Консервативне лікування варикозної хвороби

Лікування хронічної венозної недостатності (ХВН) при варикозній хворобі (ВХ) - це процес постійний і багатокомпонентний, в якому чергуються різні методи. Основними складовими реабілітаційного лікування та впливу на провідні ланки патогенетичних розладів при важких формах ХВН є компресійна і медикаментозна терапія. Разом з цим очевидне усунення чинників ризику виникнення ХВН. Основною метою консервативного лікування у хворих з ВХ є усунення ХВН, профілактика рецидивів захворювання, збереження працездатності, підвищення якості життя пацієнтів.

Завдання:

- усунення чинників ризику (корекція способу життя, харчування, раціональне працевлаштування) – покращення флебогемодинаміки (еластична компресія, лікувальна фізкультура тощо);

- нормалізація функції венозної стінки;

- корекція порушень мікроциркуляції, гемореології та лімфотоку;

- усунення запальних реакцій.

Компресійна терапі є патогенетично обґрунтованим методом лікування ВХ. Жодне хірургічне втручання не може повністю нормалізувати функцію м'язово-венозної помпи гомілки, яку і після операції необхідно захищати від венозної гіпертензії, й інколи неможливо усунути, шляхом застосування еластичних бинтів або інших еластичних виробів у післяопераційному періоді.

Компресійна терапія показана при будь-якому ступені ХВН незалежно від її причини. Практично єдиним протипоказом є хронічне облітеруюче захворювання артерій нижніх кінцівок, коли регіонарний систолічний тиск у задній великогомілковій артерії нижче 80 мм рт ст.

Результатом правильної компресійної терапії є нормалізація функції м'язово-венозної помпи нижніх кінцівок, покращення гемореології та мікроциркуляції. Це значною мірою усуває такі прояви ХВН, як відчуття тяжкості, судоми в литкових м'язах, сприяє зменшенню набряку кінцівки, створює сприятливі гемореологічні умови для загоєння трофічних виразок і ліквідації явищ "агресивного" целюліту. Компресійна терапія представлена еластичною і пневматичною компресією.

Лікувальний ефект дії компресійних засобів реалізується за рахунок:

- зменшення діаметру вен;

- підвищення тканинного тиску;

- збільшення фібринолітичної активності крові за рахунок інтенсивної продукції тканинного активатора плазміногену;

- компресії міжм'язових венозних сплетень і перфорантних вен.

Компресійна терапія може здійснюватися як еластичними, так і нееластичними виробами.

Застосовуються еластичні бинти короткої (до 70 %), середньої (від 70 % до 140 %) і довгої (більше 140 %) розтяжності, а також медичний компресійний трикотаж (гольфи, панчохи, колготи).

Сучасний компресійний трикотаж ділиться на лікувальний та профілактичний. Механізм дії компресійного трикотажу такий самий, як і правильно накладених еластичних бинтів.

Профілактичні вироби мають маркування в DEN і рекомендуються до застосування при малорухомому «сидячому» (офісні працівники, водії) або «стоячому» (продавці, перукарі й т.д.) способі життя, а також при тривалих фізичних навантаженнях, під час вагітності або при спадкоємній схильності до хвороб вен. Вибір розміру профілактичних виробів не вимагає зняття індивідуальних мірок, вони підбираються по розмірі взуття, росту й вазі.

Лікувальний компресійний трикотаж в порівнянні з традиційним еластичним бинтуванням має ряд переваг, а саме:

- розподіл тиску не залежить від навичок пацієнта або лікаря, а програмується при машинному в'язанні виробу;

- не потрібно лікарської участі (за винятком вибору класу компресії);

- немає необхідності моделювати циліндричний профіль кінцівки, тому що її анатомічні особливості враховуються при виготовленні компресійного виробу;

- відповідає естетичним вимогам;

- створює сприятливі умови для водного й температурного балансу шкіри кінцівки;

- забезпечується вибір оптимального тиску відповідно до компресійного класу виробу.

При різних стадіях варикозу або хронічної венозної недостатності використовуються вироби певного класу компресії, що призначаються лікарем з урахуванням характеру патології. Вибір розміру лікувальних компресійних виробів здійснюється за індивідуальними мірками.

На даний час вироби з еластичного трикотажу підрозділяються на 4 класи (залежно від ступеня компресії): I клас: 15-21мм рт. ст.; II клас: 23-32мм рт. ст.; ІІІ клас 34-46мм рт. ст.; IV клас: більше 49мм рт. ст.

Постійна компресія протипоказана пацієнтам із захворюванням периферичних артерій на пізніх стадіях, при тяжких неврологічних порушеннях, лімфангіїті, алергії до компонентів компресійного виробу.

Відносними протипоказаннями до призначення компресії є суб- і декомпенсація кровообігу через небезпеку розвитку гострої серцевої недостатності, гострий ексудативний дерматит.

Медикаментозне лікування є складовою частиною консервативної терапії при ВХ і проводиться з такою метою:

1. Усунення симптомів ХВН і попередження розвитку ускладнень;

2. Профілактика рецидиву захворювань венозної системи;

3. Передопераційна підготовка пацієнтів;

4. Післяопераційна реабілітація;

5. Підвищення якості життя пацієнтів.

Медикаментозні препарати не усувають варикозного розширення вен. Проте варикозне розширення вен призводить до виникнення двох основних груп симптомів, які турбують пацієнтів: набряки і неприємні відчуття в ногах.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 5.2. Геморой:

  1. Напрямки симптоматичного лікування хворих на геморой
  2. Фармацевтична опіка при лікуванні хворих на геморой безрецептурними засобами
  3. Тести для самоконтролю
  4. Тести для контролю
  5. Найчастіші причини закрепів
  6. Особливості перебігу вагітності і можливі ускладнення при багатоплідді.
  7. Загальні рекомендації для пацієнтів з гемороєм
  8. Шлунково-кишковий тракт
  9. Догляд за породіллями після піхвових пологів
  10. Захворювання шлунково-кишкового тракту. Нестримне блювання вагітних (hyperemesis gravidarum)
  11. Безрецептурні ЛП, що застосовуються при місцевих розладах кровообігу, фармакологічна активність їхніх активних інгредієнтів і умови раціонального застосування
  12. 2.5. Немедикаментозні методи усунення симптоміврозладів травлення
  13. Клінічна фармакологія ангіопротекторів і антиоксидантів
  14. Характеристика окремих видів анемій
  15. II. ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ
  16. КЛИНИЧЕСКИЙ СЛУЧАЙ
  17. Розділ 3. Фізіологічні зміни в організмі матері під час вагітності
  18. КРОВОТЕЧЕНИЕ ИЗ ПОЧЕК И МОЧЕВЫВОДЯЩИХ ПУТЕЙ