<<
>>

3.1. Основні симптоми порушень діяльності нервової системи, які можна лікувати безрецептурними ЛП в межах відповідального самолікування

У складних сучасних економічних умовах, коли масштабного характеру набули такі екзогенні чинники як соціальні стресові стани, екологічні та інші катаклізми, помітно збільшується число після стресових та психосоматичних розладів.

За даними різних авторів частота психосоматичних розладів серед населення коливається від 15 до 40%.

Симптоматичній терапії ОТС-препаратами підлягають при захворюваннях нервової системи такі симптоми, як тривожні стани, астенія й інсомнія.

Тривога (неспокій, хвилювання) – це нав’язливе почуття очікування чогось неприємного, небезпеки, що насувається.

На відміну від страху, тривога не має певного джерела, це «страх невідомо чого». Тривога як стан притаманна всім людям. Певний рівень тривоги необхідний для мобілізації емоційних, інтелектуальних та волевих якостей людини. Цей «оптимум тривоги» у кожного свій і залежить від індивідуальних особливостей.

Якщо тривожний стан зберігається тривало, то супроводжується пригніченням настрою, втратою інтересу до улюбленої справи, агресивністю у відношенні до оточуючих.

Частим супутником тривожних станів є головний біль, серцебиття, зміна апетиту, розлади сну, що суттєво впливає на якість життя.

Найчастіше в основі цих розладів є побутові або виробничі проблеми, які формують тривогу або супроводжуються невизначеністю – стан здоров’я рідних та близьких, неприємності на роботі чи у сімейному житті, очікування вирішення життєво важливих проблем і подій (екзамени, зміни сімейного статусу, зміна місця роботи та інше).

Інколи підвищена тривожність може бути проявом одного із соматичних захворювань чи станів, зокрема, тиреотоксикозу, стенокардії, гіпоглікемії, надлишку гормонів, що виробляються наднирковими залозами, синдрому абстиненції (утримування від нікотину, алкоголю, снодійних та наркотичних препаратів), побічної дії медикаментів.

Підвищена тривожність може бути симптомом психічних захворювань – шизофренії, маніакально-депресивного психозу.

У дітей причиною виникнення тривоги завжди є внутрішній конфлікт. При цьому підвищена тривожність може проявлятися неспокійною поведінкою, грубістю по відношенню до оточуючих або ж повною апатією. Такі діти невпевнені в собі і своїх рішеннях, емоційно нестійкі, капризні і подразливі. Розвитку патологічної тривожності у дітей сприяють емоційне ігнорування зі сторони батьків, підвищені вимоги зі сторони дорослих, різні вимоги до дитини (наприклад, мама дозволяє те, що забороняє бабуся).

До медикаментозних засобів, прийом яких може супроводжуватися підвищеною тривожністю та емоційним збудженням, відносяться:

- симпатоміметики (в тому числі препарати для лікування бронхіальної астми, судинозвужуючі препарати для лікування риніту, комплексні засоби для усунення симптомів застуди);

- препарати гормонів щитоподібної залози;

- загальнотонізуючі засоби (настойка женьшеню, лимоннику) при передозуванні;

- препарати, що містять кофеїн, при тривалому прийомі у високих дозах.

Дуже близьким за клінічною картиною, але важчим за перебігом, є стрес – стан напруги, що виникає у людини під впливом значних зовнішніх впливів.

Стрес може мати три стадії розвитку:

1) тривоги, тут здійснюється мобілізація вихідних сил організму;

2) резистентності;

3) виснаження, коли синдром набуває патологічного характеру.

Зв'язок між психікою, яка реагує на стрес, і організмом, що формує реакцію у відповідь, здійснюється через вегетативну нервову систему і проявляється у вигляді різноманітних вегетативно-судинних реакцій. Найчастіше зустрічаються три типи реакцій:

1) реакція зі сторони видільних органів – підвищені слиновиділення та слинотеча, частий сечопуск, діарея («ведмежа хвороба»), можливе блювання. Ситуація часто спостерігається при хвилюванні перед іспитами, публічним виступом і т.д.

2) температурна реакція, яка часто спостерігається у дітей як відповідь на стресову ситуацію (при прорізуванні зубів, сильному плачі, загальній перевтомі).

Температурна реакція також характерна і для деяких жінок, причому при хронічній психотравмуючій ситуації субфебрилітет може зберігатися тривало - місяці, тижні.

3) реакція зі сторони серцево-судинної системи у вигляді спазмів судин, підвищення артеріального тиску, серцебиття, синкопе.

Астенія (грец. astheneia – безсилля, слабість) – стан стійкої неадекватної втоми після звичайної щоденної активності, який супроводжується зниженням енергії, необхідної для нормальної життєдіяльності. Спостерігається підвищена втомлюваність, зниження чи втрата тривалої працездатності. Астенія відрізняється від звичайної втоми. Втома – це нормальна реакція організму на навантаження, минає після звичайного відпочинку, в той час як астенія не пов’язана з будь-яким сильним навантаженням і залишається після відпочинку.

Астенія може викликати перепади настрою, подразливість, зниження працездатності – «нічого не хочеться». Людина тяжко запам’ятовує і засвоює інформацію, стає важко згадувати відомі речі. Часто астенія буває пов’язана з тривогою та депресією.

Існують 2 види астенії: органічна і функціональна. Органічна виникає на фоні важких захворювань: гінекологічних, інфекційних та ін. Після виздоровлення залишається відчуття слабкості, розбитості, небажання щось робити. Функціональна астенія проявляється у здорових людей, які мають нічну або добову роботу, у студентів, менеджерів, лікарів, вчителів, вагітних, осіб похилого віку; в умовах, що вимагають надмірного або тривалого перенапруження компенсаторно-пристосувальних механізмів організму.

Значну роль у розвитку астенічного синдрому відіграють несприятливі екологічні умови, постійний стан тривожного очікування і порушення процесів перспективного планування, режимів праці і відпочинку, гіпоксія, гіпокінезія й інтоксикація, інверсія циклу «сон-бадьорість».

Інсомнія (безсоння) – це розлад сну, що проявляється порушенням засинання, переривчастим, поверхневим сном чи передчасним пробудженням.

Протягом життя до 30 % дорослого населення страждає безсонням.

В економічно розвинутих країнах біля 20% працездатного населення епізодично приймає снодійні препарати. Сам термін «безсоння», на думку спеціалістів, не зовсім коректний, так як живий організм, що не спить, швидко гине. Під терміном «розлад сну» (диссомнія) розуміють порушення кількості, якості і/або часу сну, що призводить до сонливості в денний час, втоми, зниження концентрації уваги, порушення пам’яті, тривожності.

Пресомнічні розлади – неможливість заснути в звичний час, часто супроводжується тривогою, страхом та нав’язливими думками.

Інтрасомнічні розлади – поверхневий тривожний сон з частими пробудженнями.

Постсомнічні розлади – при задовільному засинанні хворий прокидається на декілька годин раніше звичайного і потім або не може знову заснути, або наступає неспокійний сон, що не приносить задоволення.

Факторами, що сприяють розвитку порушень сну, є похилий вік, гормональна перебудова організму у жінок у період менопаузи, куріння та/або систематичний прийом алкоголю, недостатня фізична активність, ожиріння, переїдання у вечірні години (особливо жирної їжі), зміна звичного ритму життя (перехід на нічну роботу і т.д.).

Причини інсомнії – це стрес і психотравмуючі ситуації, для яких характерно порушення засинання; переміщення в інші часові пояси; захворювання, що викликають фізичний дискомфорт і супроводжуються больовим синдромом, оскільки виникає емоційне переживання факту власного нездоров’я і/або з’являються симптоми, що погіршують сон (біль, кашель, нічна поліурія); неврологічні захворювання (неврози), особливо ті, які супроводжуються депресією; зловживання психоактивними речовинами – алкоголем, кофеїном, харчовими добавками, нікотином – в результаті збуджуючого впливу на ЦНС сприяють розвитку різних порушень сну; прийом різних медикаментів – при прийомі психостимулюючих засобів (кофеїн, деякі антидепресанти, симпатоміметики) і глюкокортикоїдів, тиреоїдних гормонів, протинабрякових та протикашлевих засобів, гіпохолестеринемічних препаратів, теофіліну. Порушення сну можливе також при різкій відміні вищевказаних препаратів та інших, в тому числі снодійних.

Порушення сну класифікують:

1. За тривалістю:

- короткочасна інсомнія,

- хронічна інсомнія.

2. За етіологією:

- первинні розлади сну,

- вторинні розлади сну (зумовлені психотравмою, психічними порушеннями, соматичними і неврологічними захворюваннями, прийомом психоактивних речовин).

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме 3.1. Основні симптоми порушень діяльності нервової системи, які можна лікувати безрецептурними ЛП в межах відповідального самолікування:

  1. 7.1. Основні симптоми порушень функції кістково-м’язової системи, які можна лікувати без рецептурними ЛП в межах відповідального самолікування
  2. 2.1 Основні симптоми розладів травлення, які можна лікувати без рецептурними ЛП в межах відповідального самолікування
  3. Порушення функціонального стану гепатобіліарної системи, які пацієнт може лікувати безрецептурними ЛП в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора
  4. Симптоми і синдроми алергічної природи, які хворий може лікувати безрецептурними ЛП в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора
  5. 4.1. Ураження шкірних покривів, які можна лікувати без рецептурними ЛП у межах відповідального самолікування
  6. 8.2. Типи болю голови, які можна лікувати у рамках відповідального самолікування. Загрозливі” симптоми при головних болях
  7. 3.3. Сучасні лікарські форми для лікування порушень діяльності нервової системи. Взаємодія безрецептурних ЛП для лікування порушень діяльності нервової системи з алкоголем
  8. 9.2.4. Стани та умови, при яких припустиме застосування безрецептурних препаратаів в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора
  9. Глава 3. Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні порушень діяльності нервової системи
  10. 3.4. Немедикаментозні методи усунення симптомів порушень діяльності нервової системи
  11. Загрозливі симптоми порушень нервової системи, при яких необхідне втручання лікаря
  12. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
  13. Розлади травлення, які можуть самостійно лікуватися за допомогою ОТС-препаратів при консультативній допомозі провізора
  14. 6.1. Основні симптоми застуди і роль провізора у визначенні тактики лікування
  15. ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ 3 ПЕРЕВАЖНИМ УРАЖЕННЯМ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
  16. ХВОРОБИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
  17. Родові ураження центральної нервової системи
  18. Захворювання нервової системи. Судомні розлади. Епілепсія
  19. АНАТОМО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ