<<
>>

Підходи до медикаментозного лікування захворювань ШКТ та підшлункової залози

- Хронічні гастрити

А) Хронічний атрофічний гастрит

- препарати, що стимулюють секреторну функцію шлунка (лимонтар, пентагастрин, глюконат кальцію);

- замісна терапія (шлунковий сік, пепсидил, пепсин, ацидин-пепсин, абомін, панзинорм, соляна кислота);

- при наявності болю і диспепсичних розладів - церукал, еглоніл, но-шпа, галідор;

- протизапальна терапія (листя подорожника, плантаглюцид, вентер);

- ферменти (солізим, ораза, фестал, мезим-форте).

Б) Хронічний хелікобактерний гастрит

- ліквідація гелікобактерної інфекції (де-нол, амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол);

- протизапальна терапія (вентер, сукральфат);

- антисекреторні засоби (ранітидин, омепразол);

- антациди (альмагель, маалокс, фосфалюгель, гавіскон);

- репаранти (солкосерил, рибоксин, ретаболіл, пентоксил, гастрофарм);

- засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, еглоніл, мотиліум).

В) Хронічний дуоденіт лікують як пепептичну виразку.

- Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки

- Антихелікобактерна терапія (потрійна або квадротерапія)

Терапія першої лінії - омепразол + кларитроміцин + амоксицилін; омепразол+ кларитроміцін+ метронідазол; ранітидин + вісмуту цитрат + кларитроміцин + амоксицилін; ранітидин + вісмуту цитрат + кларитроміцин + метронідазол.

Терапія другої лінії призначається при неефективності першого курсу лікування – омепразол + субцитрат/субсаліцилат вісмуту+метронідазол+ тетрациклін;

- М-холінолітики: неселективні (атропін, метацин, платифілін); селективні (гастроцепін);

- блокатори Н2-гістамінових рецепторів (ранітидин, фамотидин, нізатидин, роксатидин);

- антациди (маалокс, фасфалюгель, гавіскон);

- гастроцитопротектори (енпростил, сайтотек, сукральфат);

- засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, еглоніл, мотиліум);

- репаранти (гастрофарм, солкосерил, пентоксил);

- засоби центральної дії (седативні, транквілізатори).

- Хронічний панкреатит

- зняття больового синдрому:

1.

М-холінолітики (платифілін, гастроцепін, бускопан);

2. міотропні спазмолітики (папаверін, но-шпа);

3. ненаркотичні аналгетики (метамізол, трамал);

4. .Н2-блокатори (фамотидин, нізатидин);

5. інгібітори протонової помпи (омепразол, пантопразол);

6. соматостатин (сталамін).

- замісна ферментна терапія (панкреатин, лікреаз).

- ліквідація дуоденостазу, дискінетичних порушень панкреатичних протоків (домперидон, препульсид).

- антимікробна терапія (фуразолідон, нітроксолін, інтетрикс, ніфуроксазид).

- Диспепсія

При шлунковій та панкреатогенній диспепсії - замісна терапія ферментними препаратами (ацидин-пепсин, абомін, панкреатин, панзинорм, фестал, дигестал, панкурмен та ін.). Лікування основного захворювання (хронічний гастрит, хронічний панкреатит).

Відповідна дієта. При аліментарних диспепсіях - голод упродовж 1-1,5 діб. При гнилісній диспепсії у добовому раціоні збільшують кількість вуглеводів, при бродильній - білків (одночасно зменшують кількість низькомолекулярних вуглеводів). При жировій диспепсії обмежують жири.

- Хронічний гастроентерит

- корекція білкового обміну (альвезин, альбумін);

- корекція електролітного обміну (панангін, кальцію глюконат, натрію бікарбонат, калію хлорид);

- комплексна вітамінотерапія - вітаміни групи В, вітаміни A, D, E, K, C;

- антидіарейні препарати (лоперамід)

- Хронічний коліт

- антибактеріальна терапія (салазопіридазин, месалазін, фуразолідон);

- антидіарейні препарати (лоперамід), адсорбенти (ентеросгель) при хронічному коліті з переважанням проносів;

- прокінетики (метоклопрамід), проносні (лактулоза) при гіпо- й атонічному варіантах порушення моторної функції кишечника.

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме Підходи до медикаментозного лікування захворювань ШКТ та підшлункової залози:

  1. 6.10. Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях ШКТ та підшлункової залози
  2. 6.10. Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях ШКТ та підшлункової залози
  3. Особливості використання лікарських засобів для лікування ШКТ при наявності супутньої патології. ЛП, які можуть негативно впливати на стан ШКТ та підшлункової залози
  4. Особливості використання лікарських засобів для лікування ШКТ при наявності супутньої патології. ЛП, які можуть негативно впливати на стан ШКТ та підшлункової залози
  5. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залоз
  6. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залози
  7. 6.2. Захворювання ШКТ та підшлункової залози, які вимагаютьобов'язкового нагляду лікаря
  8. 6.2. Захворювання ШКТ та підшлункової залози, які вимагають обов'язкового нагляду лікаря
  9. 3.3. Підходи до медикаментозного лікування захворювань опорно-рухової системи лікування
  10. Підходи до медикаментозного лікування захворювань органів дихання
  11. 9.2.5. Підходи до медикаментозного лікування захворювань ендокринної системи
  12. Підходи до медикаментозного лікування захворювань кровотворної системи
  13. Підходи до медикаментозного лікування захворювань печінки і жовчного міхура
  14. Підходи до медикаментозного лікування захворювань нирок і сечовивідних шляхів
  15. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  16. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  17. 9.2. Захворювання ендокринної системи, що потребують обов’язкового втручання лікаря. Характеристика ускладнень. Підходи до медикаментозного лікування 9.2.1.Цукровий діабет
  18. 10.2. Захворювання алергічної природи, які вимагають обов’язкового втручання лікаря. Підходи до медикаментозного лікування алергічних станів
  19. Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію ШКТ та підшлункової залози
  20. Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію ШКТ та підшлункової залози