<<
>>

Показання та принципи використання в терапевтичній клініці

Показання до застосування антацидів

У лікуванні кислотозалежних захворювань доведена ефективність належить інгібіторам протонної помпи (ІПП), блокаторам Н2-рецепторів гістаміну (Н2-блокаторам) та ерадикаційній терапії інфекції Helicobacter pylori (Hp).

У зв’язку з цим антациди більше розглядаються як додаткова терапія. Швидкий симптоматичний ефект, зручна форма випуску (суспензії, жувальні таблетки), приємні органолептичні властивості, висока безпека роблять їх препаратами, які часто використовують для самолікування.

1. Гастроезофагеальнарефлюксна хвороба (ГЕРХ)

Антациди нейтралізують соляну кислоту, інактивують пепсин, абсорбують жовчні кислоти, стимулюють синтез бікарбонатів, сприяють підвищенню тонусу нижнього стравохідного сфінктера, таким чином впливають на більшість ланок у патогенезі ГЕРХ. Поряд з цим антациди також володіють цитопротективною дією на слизові оболонки стравоходу та шлунка, що дозволяє швидше досягти позитивної клініко- ендоскопічної динаміки.

При неерозивній формі ГЕРХ (НЕРХ) антациди можуть застосовуватися у вигляді монотерапії.

У разі неефективності монотерапії (збереження печії), а також при ерозивній формі ГЕРХ антациди призначають як додатковий засіб до основного базового курсу ІПП.

Краще використовувати рідкі форми комбінованих антацидів, що не всмоктуються: антацид, що містить фосфат алюмінію, а також гель пектину і агар-агару; алюмінієво-магнієві антациди; алюмінієво-магнієві антациди у поєднанні з алгіновою кислотою (отримують з морських водоростей). Алгінова кислота утворює гелеподіб- ний пінистий бар’єр у кардіальному відділі шлунка, який при епізоді рефлюксу першим потрапляє у стравохід і перешкоджає агресивній дії шлункового соку. Крім того алгінова кислота збільшує час перебування антацидів у стравоході та шлунку, пролонгуючи тим самим їх цитопротективну дію на слизову оболонку.

2. Виразкова хвороба (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки

При ВХ шлунка та дванадцятипалої кишки антациди застосовуються для купіру- вання вираженого больового синдрому в період скринінгової фази і в першу добу прийому ІПП до настання блокади кислотної продукції (відбувається через 1-3 доби).

При ВХ, що не асоціюється з Нр, антациди призначаються в комбінації з ІПП (при виразках, що довго не загоюються, для посилення цитопротективного ефекту).

При ВХ, що асоціюється з Нр, після ерадикаційної терапії антациди (у комбінації з ІПП) показані у випадках виразок, що важко рубцюються (феномен фіксації чинників зростання), або при збереженні диспепсичних явищ. Прийом антацидів під час ерадикаційної терапії небажаний через можливе зниження її ефективності.

Антациди є препаратами вибору при протипоказаннях до прийому антисекре- торних засобів, побічних ефектах від ІПП та Н2-блокаторів. Також рекомендуються при застосуванні Н2-блокаторів та їх відміни для купірування явища «рикошету». Тривалий підтримуючий прийом антацидів ефективний як протирецидивна терапія.

3. Гострий гастрит / гастродуоденіт

Антациди використовуються як додаток до терапії ІПП, Н2-блокаторами у лікуванні гострого гастриту, гастродуоденіту, особливо з вираженим больовим і диспепсичним синдромами.

4. Хронічний гастрит /гастродуоденіт зі зниженою або нормальною кислотністю

Для профілактики рецидивів антациди застосовуються як самостійно, так і спільно з антисекреторними засобами. Є препаратами вибору у лікуванні та профілактиці рефлюкс-гастриту, де основними пошкоджуючими чинниками є жовчні кислоти та лізолецитин.

5. Гастропатії, обумовлені прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ-гастропатії)

Для профілактики виникнення гастро- і дуоденопатій на тлі прийому нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) прийом антацидів можливий самостійно або на додаток до антисекреторних препаратів.

6. Больовий і диспепсичний синдроми

Рекомендуються у здорових людей при дискомфорті або болі в епігастрії, диспепсичних явищах (печія, відрижка, метеоризм).

Антациди, що не всмоктуються, використовуються як основний засіб для усунення печії у вагітних, яка спостерігається приблизно у 50-80 %.

7. Холецистит, дискінезії жовчовивідних шляхів

Антациди включаються до схем лікування хворих з безкам’яним і кам’яним холециститом, дискінезіями жовчовивідних шляхів для усунення симптомів жовчного і змішаного рефлюксу. Ефективність дії антацидів обумовлена здатністю адсорбувати жовчні кислоти та лізолецитин, які потрапляють при дуоденогастроезофагеальному рефлюксі до шлунку та стравоходу. Антациди запобігають пошкоджуючій дії жовчних кислот на слизову оболонку шлунка та стравоходу і їх стимуляції секреції соляної кислоти.

8. Хронічний панкреатит у фазі загострення

При загостренні хронічного панкреатиту, беручи до уваги роль соляної кислоти шлунка у стимулюванні панкреатичної секреції, необхідними складовими лікування є ІПП, Н2-блокатори, а також антациди. Завдяки підвищенню рН шлунка антациди сприяють нормалізації процесу евакуації, знижують інтрагастральний та інтрадуоден- альний тиск, тим самим нівелюють парез шлунково-кишкового тракту. При хронічному панкреатиті для корекції травлення та з метою зменшення болю використовують ферментативні препарати. Але дія соляної кислоти призводить до швидкої інактивації основних складників ферментативних препаратів - ліпази та трипсину. Крім того, при хронічному панкреатиті пошкоджується нормальний процес «залуження» дуоденального вмісту і, як наслідок, порушується вивільнення та активація часток ферментативних препаратів з кишково-розсмоктуючоюся оболонкою (активуються тільки в лужному середовищі). Тому для підвищення ефективності ферментативної терапії доцільно одночасне призначення антацидних та/або антисекреторних препаратів. Навіть якщо пацієнту показаний голод впродовж 2-3 діб, антацидні і антисекреторні препарати рекомендуються з першого дня лікування.

9. Профілактика «стресових» виразок

Антациди застосовуються у відділеннях інтенсивної терапії і реанімації для профілактики так званих «стресових» виразок (у хворих після важких операцій, з черепно-мозковими травмами (виразки Кушинга) або з великими за площею опіками (виразки Курлінга) і т.

ін.).

Принципи використання

Антациди застосовуються у вигляді суспензії та пігулок. Ці форми випуску суттєво відрізняються за КНА. Антациди реагують з іонами водню тільки у розчиненому вигляді, тому розчинність впливає на КНА. Суспензії складаються з менших частинок, ніж таблетки, тому вони мають більшу площу поверхні та швидше розчиняються у кислому середовищі шлунка. Таким чином, антациди більш активні у вигляді суспензії.

Середня терапевтична доза антацидного препарату складає 10-15 мл (1 столова ложка або вміст 1 пакетика) суспензії або 1-2 таблетки 3-4 рази на добу. Таблетки слід розжовувати або розсмоктувати, не проковтуючи цілими. У деяких інструкціях із застосування антацидів даються рекомендації приймати їх до їжі. Проте при цьому вони швидко евакуюються з шлунку, до того ж їх ефект нівелюється буферними властивостями самої їжі. Більш обґрунтовано приймати антациди через 1-1,5 год після їжі (на висоті шлункової секреції) або перед сном (для зменшення агресивної дії соляної кислоти на слизову оболонку шлунка в нічний час). В особливих випадках, наприклад, при значних інтервалах між прийомами їжі, можливий додатковий прийом антацидів через 3-4 год після їжі. Антациди використовуються як симптоматичний, одноразовий засіб при виникненні скарг («терапія на вимогу») або курсом. Тривалість курсу може варіювати від одного до трьох-чотирьох тижнів.

<< | >>
Источник: М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. Клінічна фармакологія : Підручник для студентів і лікарів / [Абдуєва Ф. М., Бичкова О. Ю., Бондаренко І. О. та ін.]; за загальною редакцією М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. - Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна,2011.- 405 с.. 2011

Еще по теме Показання та принципи використання в терапевтичній клініці:

  1. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  2. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  3. Показання та принципи використання у терапевтичній клініці
  4. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  5. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  6. Показання і принципи використання в терапевтичній клініці
  7. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  8. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  9. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  10. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  11. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці