<<
>>

Показання та принципи використання в терапевтичній клініці

Основні показання:

- недостатність зовнішньосекреторної функції підшлункової залози (хронічний панкреатит, муковісцидоз, синдром Золлінгера-Еллісона, кісти або пухлини

підшлункової залози, природжена гіпоплазія підшлункової залози, хронічний ентерит й ін.);

- хронічні запально-дистрофічні захворювання шлунка та кишківника з недостатньою секреторною і перетравлюючою їх здатністю;

- захворювання печінки та жовчних шляхів (хронічний холецистит, дисфункції жовчного міхура та (або) сфінктера Одді, холестатичні хвороби печінки та ін.);

- стани після оперативних втручань або променевої терапії органів шлунково- кишкового тракту, що супроводжуються порушенням переварювання їжі, метеоризмом, діареєю (у складі комбінованої терапії);

- для поліпшення переварювання їжі у пацієнтів з нормальною функцією шлунково-кишкового тракту у випадках огріхів у харчуванні;

- порушення жувальної функції;

- вимушена тривала іммобілізація;

- малорухомий спосіб життя;

- підготовка до рентгенологічного та ультразвукового досліджень органів черевної порожнини.

Найчастіше ПФ використовуються в терапевтичній (гастроентерологічній) практиці.

Терапію ПФ необхідно проводити диференційовано з урахуванням механізму розвитку захворювання, що створює підґрунтя для порушення травлення.

Виділяють два аспекти дії ПФ: первинний - гідроліз харчових компонентів; вторинний - зменшення абдомінального больового синдрому та диспептичних проявів. Первинний аспект дії ПФ є підставою для їх призначення за пізніми показаннями, тобто в якості замісної терапії при зовнішньосекреторній недостатності підшлункової залози. Вторинний аспект дозволяє використовувати ці засоби за ранніми показаннями - для зменшення больового та диспептичного синдромів при хронічному панкреатиті.

Ефективність ПФ відносно усунення больового синдрому та диспепсії поясню - ється тим, що ферменти, які входять до препаратів, як втім і власні панкреатичні ферменти, руйнують регуляторні білки, що секретуються в просвіт дванадцятипалої кишки - рилізинг-пептиди секретину та холецистокініну.

Внаслідок знижуються продукція та вивільнення відповідних гормонів, а, отже, за механізмом зворотного зв’язку уповільнюється секреція підшлункової залози. Знижується тиск у протоках та паренхімі органу, зменшуються його ішемія, напруга капсули, внаслідок чого пригнічується больовий синдром. Основну роль в реалізації механізму зворотного зв’язку відіграють протеази.

У клінічній практиці вибір і дозування ПФ визначаються наступними основними чинниками:

- Складом і кількістю активних травних ферментів, що забезпечують розщеплення нутрієнтів.

- Формою випуску препарату:

п що забезпечує стійкість ферментів до дії хлористоводневої кислоти;

п що забезпечує швидке вивільнення ферментів в дванадцятипалій кишці; п що забезпечує вивільнення ферментів при рН 5,0-7,0.

- Нетоксичністю.

- Доброю переносимістю та відсутністю побічних реакцій.

- Тривалим терміном зберігання.

При виборі засобу враховують характер порушення випорожнення пацієнтів: великі дози ліпази можуть кріпити, а жовчогінні компоненти - проносити. Комбінації ферментів із жовчними кислотами посилюють явища рефлюксу. Препарати, що містять жовч, протипоказані при гепатитах, цирозах печінки, вираженому загостренні хронічного панкреатиту, ерозивно-виразкових ураженнях слизової оболонки травного каналу.

ПФ при хронічному панкреатиті з зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози призначають на тривалий час, часто довічно. Дози їх можуть бути знижені при дотриманні строгої дієти з обмеженням жиру та білка й повинні збільшуватися при розширенні дієти.

ПФ застосовують на початку або під час прийому їжі. Доза препарату залежить від ступеня недостатності функції підшлункової залози. Активність ПФ оцінюють за вмістом ліпази в стандартних міжнародних одиницях, прийнятих Міжнародною Федерацією фармацевтики (Federation International Pharmaceutical Unit) - ОД FIP. Для забезпечення нормального процесу травлення необхідно в дванадцятипалій кишці досягти вмісту ферментів, що становить 10-20 % від тих, що виділяються при максимальній стимуляції підшлункової залози у здорових осіб. Відповідна добова доза, яку призначають дорослим, дорівнює 150 000 ОД FIP. При повній недостатності підшлункової залози необхідне заміщення загальної добової потреби в ліпазі, як правило, до 400 000 ОД на день. Не рекомендується перевищувати щоденну дозу ферментів у 1520 тис. ОД FIP ліпази на 1 кг маси тіла. Прийом капсул слід розподілити впродовж дня, поглинати цілком, запиваючи великою кількістю нелужної рідини (наприклад, фруктовими соками). Ефективність препаратів оцінюють за копрограмою. При тривалому застосуванні необхідно призначати препарати заліза.

<< | >>
Источник: М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. Клінічна фармакологія : Підручник для студентів і лікарів / [Абдуєва Ф. М., Бичкова О. Ю., Бондаренко І. О. та ін.]; за загальною редакцією М. І. Яблучанського та В. М. Савченка. - Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна,2011.- 405 с.. 2011

Еще по теме Показання та принципи використання в терапевтичній клініці:

  1. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  2. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  3. Показання та принципи використання у терапевтичній клініці
  4. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  5. Показання і принципи використання в терапевтичній клініці
  6. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  7. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  8. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  9. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  10. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  11. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  12. Показання та принципи використання у терапевтичній клініці
  13. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці
  14. Показання та принципи використання в терапевтичній клініці