<<
>>

Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію ШКТ та підшлункової залози

Останнім часом при лікуванні гастроентерологічних хворих часто використовують комбіновані препарати для посилення лікувального ефекту та з метою нівелювання побічної дії препаратів, які застосовуються окремо.

До таких препаратів належать антациди, що містять гідроксид магнію та гідроксид алюмінію - альгельдрат магнію гідроокис (алмагель, аламаг; алмафіл, алюмаг-тева анацид тощо). Їх дія визначається не стільки нейтралізацією соляної кислоти, скільки її адсорбцією. Крім того, ці препарати знижують протеолітичну активність шлункового соку, мають обволікаючі властивості, зв’язують лізолецитин і жовчні кислоти (що чинять несприятливу дію на слизову оболонку стравоходу чи шлунка). Антацидні препарати за рахунок алюмінію в їх складі оберігають слизову оболонку шлунка від дії агресивних факторів, підвищуючи вміст простагландинів і посилюючи секрецію бікарбонатів у слизовій оболонці шлунка, а також збільшуючи вироблення глікопротеїнів шлункового слизу. Така комплексна дія сприяє швидкому усуненню болю, печії та інших диспепсичних явищ при кислотозалежних захворюваннях стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки, а також прискорює епітелізацію ерозій та рубцювання виразок у травному тракті.

Препарати виявляють швидку, м’яку і тривалу антацидну, адсорбуючу й обволікаючу дію. Крім того, у складі цих препаратів сорбітол виявляє помірний жовчогінний та легкий проносний ефект (а під час тривалого застосування препаратів, особливо у високих дозах, можливий запор). Препарати серії альгельдрат магнію гідроокис можна призначати для симптоматичного та комплексного лікування хворим із пептичною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки, при гіперацидних станах, гострому і хронічному гастриті, гастродуоденіті, діафрагмальній грижі, езофагіті, деяких функціональних захворюваннях печінки і жовчних проток, метеоризмі, ентериті, коліті; для профілактики стресових виразок (наприклад, при великих площах опіків), а також виразок і кровотеч у разі тривалої терапії неспецифічними протизапальними препаратами і глюкокортикоїдами.

Крім того, препарати серії альгельдрат магнію гідроокис застосовують у разі диспепсичних явищ, зумовлених порушенням режиму харчування, зловживанням алкоголем, тютюнопалінням.

Якщо домінує больовий синдром, доцільніше приймати алмагель А, до складу якого входить бензокаїн (анестезин).

В останні роки до складу антацидних препаратів включають інертні нетоксичні поверхнево-активні речовини — диметикон чи симетикон (активований диметикон) з піногасильними властивостями. Ці речовини, знижуючи поверхневий натяг пухирців газу, що утворюються в кишечнику при метеоризмі, сприяють їх абсорбції та/чи видаленню з травного тракту природним шляхом. Алмагель нео містить симетикон і рекомендується для застосування при станах, супроводжуваних підвищеним газоутворенням у травному тракті, зокрема гастроезофагеальній рефлюксній хворобі з явищами езофагіту, недостатності кардії та грижі стравохідного отвору діафрагми. У цих випадках піногасник, запобігаючи газоутворюванню, знижує внутрішньошлунковий тиск, що сприяє усуненню симптомів захворювання. Крім того, у препараті Алмагель нео підвищений абсолютний і відносний вміст гідроксиду магнію з метою посилення кислотонейтралізуючої активності препарату, а також для запобігання запору. Таким чином, завдяки комплексній терапевтичній дії препарату (антацидній, абсорбуючий, обволікаючій, вітрогінній) алмагель нео доцільно застосовувати у пацієнтів із захворюваннями травного тракту, супроводжуваних вираженою гіперацидністю та газоутворенням.

Гідротальцид належить до антацидних препаратів третього покоління і має унікальну шарово-сітчасту структуру, склад якої характеризується низьким вмістом алюмінію та інших легких металів. Препарат забезпечує швидку й тривалу нейтралізацію хлористоводневої кислоти шлункового соку без надмірного залужування вмісту шлунка з підтриманням рН на природному рівні від 3 до 5 одиниць. Препарат має гастропротекторну дію, захищаючи слизову оболонку шлунка завдяки тривалому зв’язуванню пепсину та хлористоводневої кислоти, а також активуючи власні фактори захисту шлунка.

Застосування гідротальциту в терапевтичних дозах не призводить до підвищення концентрації магнію та алюмінію в плазмі крові й сечі, оскільки сполука практично не абсорбується з шлунково-кишкового тракту.

Бекарбон містить беладони екстракт густий, натрію гідрокарбонат. Зумовлює спазмолітичний, холінолітичний і антацидний ефекти, поєднуючи спазмолітичну дію алкалоїдів беладони з антацидними властивостями натрію гідрокарбонату. Його призначають при спазмах кишечника, підвищеній кислотності шлункового соку, в тому числі обумовленій розвитком гіперацидних гастритів, і диспепсії.

Секрепат форте містить аміноацетат дигідроксиалюмінію, гідроксид алюмінію (сухий гель), карбонат кальцію, трисилікат магнію гідратований. У секрепаті форте врівноважуються можливі в`яжучі властивості алюмінію та кальцію з послаблюючими магнію.

Вікалін містить вісмуту нітрат основний, магнію карбонат основний, натрій двовуглекислий, кору крушини в порошку, кореневище аїру в порошку, келін, рутин. Вісмуту нітрат основний, натрій двовуглекислий, магнію карбонат основний виявляють антацидну і в’яжучу дію, кора крушини - послаблюючий ефект, кореневище аїру має тонізуючий вплив на шлунок, келін – спазмолітичний ефект, рутин зменшує проникність капілярів. Вживають при хронічних гастритах, невиразковій диспепсії, гастро-езофагеальній рефлюксній хворобі.

Вікаїр - містить вісмуту нітрат основний, магнію карбонат основний, натрію гідрокарбонат, кору крушини в порошку, кореневище аїру в порошку.

Вісмуту нітрат, магнію карбонат, натрію гідрокарбонат мають антацидну дію - утворюють плівку з колоїду, що захищає чутливі нервові закінчення від дії подразнювальних речовин і соляної кислоти на слизову оболонку шлунка; в’яжучу дію - викликають дегідратацію або часткову коагуляцію тканинних білків і утворюють альбумінати, що захищають слизову оболонку; кора крушини викликає послаблювальний ефект за рахунок хризофанової кислоти, що стимулює перистальтику товстої кишки та зменшує всмоктування у ній води; кореневище аїру вміщує гіркоти, що сприяють покращанню травлення.

Застосовують для лікування гіперацидних гастритів, функціональної диспепсії.

Перспективним для лікування гастриту типу В та виразкової хвороби з метою ерадикації хелікобактерій є використання комбінованих протихелікобактерних препаратів, таких як пілобакт (омепразол, кларитроміцин, тінідазол), пілорид, (ранітідіну вісмуту цитрат), гастростат (субцитрат вісмуту, метранідазол, тетрацикліну гідрохлорид), хелікоцин (метронідазол, амоксицилін). Результати мікробіологічних досліджень доводять синергічну дію таких комбінацій на Helicobacter pylori.

Бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori має бісмофальк, комбінований препарат, що містить вісмуту субгалат та вісмуту субцитрат. У кислому середовищі шлунка і дванадцятипалої кишки вісмут субгалат і вісмут субнітрат утворюють комплекси з глікопротеїнами, що виділяються з пошкодженої слизової оболонки. Цей преципітат, що містить вісмут, формує захисний шар на поверхні ерозій і виразок, що оберігає їх від дії соляної кислоти і пепсину. Препарат посилює процеси регенерації слизової оболонки шлунка, підвищує вироблення слизу і покращує її захисні властивості.

Бекарбон містить екстракт беладони густий та натрію гідрокарбонат. Зумовлює спазмолітичний, холінолітичний і антацидний ефекти, поєднуючи спазмолітичну дію алкалоїдів беладони з антацидними властивостями натрію гідрокарбонату. Бекарбон призначають при спазмах кишечника, підвищеній кислотності шлункового соку, в тому числі обумовленій розвитком гіперацидних гастритів, і диспепсії.

Беластезін містить екстракт беладони густий та бензокаїн. Має аналгетичну та спазмолітичну дії. Аналгетична дія обумовлена активним поверхневим місцевим анестетиком бензокаїном (анестезин); спазмолітична дія – алкалоїдами беладони. Беластезин призначають при спазмах і болях у шлунку, при спазмах гладких м’язів інших органів черевної порожнини.

Ніковерин містить папаверину гідрохлорид, кислоту нікотинову. Така комбінація дозволяє посилювати спазмолітичну дію. Знімає больовий синдром, що пов'язаний зі спастичними скороченнями мускулатури шлунка та кишечника.

Метеоспазміл містить альверину цитрату та симетикон. Альверин - міотропний спазмолітик, дія якого не супроводжується атропіноподібним ефектом або гангліоплегічною антисекреторною активністю. Він регулює моторику шлунково-кишкового тракту шляхом нейрогенного та міогенного контролю скоротливості кишкової стінки та модуляції парієтальних механорецепторів. Симетикон (диметикон з добавкою 3-7 % кремнезему) – гідрофобна полімерна сполука з низьким поверхневим натягом, знижує газоутворення у кишечнику та покриває захисною плівкою стінки шлунково-кишкового тракту. Застосовують при функціональних розладах травного тракту, що проявляються болем у животі, метеоризмом, відрижкою, нудотою, закрепом, проносом або їх чергуванням.

У гастроентерологічній клініці широко використовують комбіновані поліферментні препарати та пробіотики. Склад препаратів, характер дії покази до застосування (див вище).

<< | >>
Источник: В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013. 2013

Еще по теме Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію ШКТ та підшлункової залози:

  1. Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію ШКТ та підшлункової залози
  2. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  3. 6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях ШКТ і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
  4. Особливості використання лікарських засобів для лікування ШКТ при наявності супутньої патології. ЛП, які можуть негативно впливати на стан ШКТ та підшлункової залози
  5. Особливості використання лікарських засобів для лікування ШКТ при наявності супутньої патології. ЛП, які можуть негативно впливати на стан ШКТ та підшлункової залози
  6. Спільне застосування ЛП, які впливають на кровотворення. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  7. 5.4. Сумісне застосування ЛП, які впливають на функцію нирок та сечовидільних шляхів. Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп
  8. 6.2. Захворювання ШКТ та підшлункової залози, які вимагаютьобов'язкового нагляду лікаря
  9. 6.2. Захворювання ШКТ та підшлункової залози, які вимагають обов'язкового нагляду лікаря
  10. 6.11. Побічна дія ЛП, які застосовуються при захорюваннях ШКТ і підшлункової залози. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика і шляхи усунення. Противиразкові препарати
  11. 6.11. Побічна дія ЛП, які застосовуються при захорюваннях ШКТ і підшлункової залози. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика і шляхи усунення. Противиразкові препарати
  12. 6.10. Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях ШКТ та підшлункової залози
  13. 6.10. Підходи до раціонального вибору ЛП при захворюваннях ШКТ та підшлункової залози
  14. Підходи до медикаментозного лікування захворювань ШКТ та підшлункової залози
  15. 6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях ШКТ і підшлункової залоз