ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ В ПОСЛІДОВОМУ ПЕРІОДІ

Третій період пологів - найкоротший та дуже відповідальний у зв'язку з небезпекою виникнення кровотечі. Він починається з моменту народження дитини та закінчується народженням посліду. Перебіг його можна розподілити на дві фази: першу - від моменту народження дитини до закінчення відділення плаценти, другу - народження посліду.

Скорочувальна діяльність матки характеризується поновленням перейм, які забезпечують відшарування плаценти, та потугами, завдяки яким народжується послід. Послідовий період супроводжується фізіологічною крововтратою. Перебіг третього періоду пологів залежить від місця прикріплення плаценти: найсприятливішим є верхній відділ задньої стінки матки, меншою мірою - верхній відділ передньої стінки. Перебіг третього періоду залежить також від глибини проникнення ворсин хоріону. У нормі ворсини хоріону знаходяться на рівні спонгіозного шару децидуальної оболонки. При анатомо- функціональній недостатності спонгіозного шару ворсини розташовуються у базальному шарі, прилежать до міометрію. Може бути вростання ворсин хоріону в товщу міометрію та проростання їх на всю товщу матки до серозної оболонки. Найчастіше це відбувається в ділянці рубців. Нарешті, перебіг третього періоду пологів залежить від особливостей перебігу першого та другого періодів.

При фізіологічному перебігу послідового періоду стан роділлі не порушується, перейми звичайно не турбують. Пульс, прискорений в період зігнання, стає ритмічним, гарного наповнення, тахікардія зникає, артеріальний тиск нормалізується. У цей період необхідно старанно спостерігати за роділлею. Зміна самопочуття (млявість, запаморочення), поблідніння шкіри та слизових, прискорення пульсу, зниження артеріального тиску свідчать про значну крововтрату. Такий стан роділлі потребує вживання термінових заходів.

Послідовий період ведеться очікувально при уважному та постійному спостереженні за станом роділлі. Необхідно враховувати кількість крові, яку втрачає жінка, у зв'язку з чим під її таз підкладається спеціальне судно. Однак кількість крові, що виливається назовні, не завжди свідчить про справжню крововтрату. У третьому періоді пологів можлива значна крововтрата без зовнішньої кровотечі внаслідок накопичення крові між плацентою та стінкою матки. Спостереження за формою матки та висотою стояння її* дна дозволяє визначити момент відшарування плаценти, а також передбачити виникнення позаду плацентарної гематоми. Слід стежити за станом сечового міхура і не допускати його переповнення, оскільки воно гальмує послідові перейми, порушує процес відшарування плаценти та затримує народження посліду. Спроби прискорити процес зігнання (масаж матки, потягування за пуповину та ін.) порушують фізіологічний процес відшарування плаценти, змінюють ритм скорочення матки та можуть бути причиною кровотечі.

Якщо стан роділлі задовільний і відсутні ознаки кровотечі, можна чекати самостійного відділення плаценти і народження посліду протягом однієї години. Активні заходи необхідно застосовувати при крововтраті більше 0,5 % від маси тіла роділлі (більше 300-400 мл) та погіршенні загального стану жінки. У таких випадках послід виділяється зовнішніми прийомами або рукою, введеною в порожнину матки. Якщо плацента відділилась і разом з оболонками затримується у піхві, в такому разі послід виділяють зовнішніми прийомами. У третьому періоді пологів проводяться постійне спостереження за появою ознак відділення плаценти та оцінка якості скорочувальної діяльності матки. Найважливіші ознаки відшарування плаценти:

1. Зміна форми та висоти стояння дна матки (ознака Шредера). Після народження плоду форма матки округла, дно її знаходиться на рівні пупка. Після відділення плаценти дно матки піднімається догори і розташовується вище пупка, відхиляється вправо. Матка сплющується, стає більш вузькою. Коли послід народився, дно матки перебуває на середині між пупком і лобком.

2. Подовження зовнішнього відрізка пуповини. Плацента після відшарування опускається в нижній сегмент матки або в піхву. Як наслідок, затискувач, який було накладено на пуповину біля статевої щілини, опускається на 10-12см донизу (ознака Альфельда).

3. Поява випинання над симфізом. Коли плацента після відшарування опускається в потоншений нижній сегмент матки, передня стінка останнього разом з черевною стінкою дещо піднімається та утворює випинання над симфізом, матка набуває форми пісчаного годинника (ознака Горвіц - Гегара)

4. Позив до потуги. Плацента після відділення опускається в піхву, внаслідок чого у роділлі з'являється позив до потуги (ознака Мікуліча).

5. Подовження пуповини при натужуванні роділлі. Кінець пуповини, що виступає зі статевої щілини, подовжується при натужуванні. Якщо після припинення потуги пуповина не втягується, це означає, що плацента відділилась; якщо втягується - не відділилась (ознака Клейна).

6. Ознака Кюстнера - Чукалова полягає в тому, що ребром долоні надавлюють на черевну стінку над лобком. При відшаруванні плаценти матка піднімається догори, а пуповина не буде втягуватись у піхву. Якщо плацента не відділилася - пуповина втягується.

З метою вирішення питання про відділення плаценти звичайно використовують 2-3 ознаки. Найбільш надійними є ознаки Шредера, Альфельда, Кюстнера-Чукалова.

При фізіологічному перебігу послідового періоду плацента після відділення разом із оболонками народжується самостійно в більшості випадків протягом 10-15 хв, рідше 30-60 хв.

Якщо народження посліду не відбувається протягом ЗО хв. знову перевіряють присутність ознак відділення плаценти. Якщо плацента не відділилася, але кровотечі немає, стан роділлі задовільний, продовжують чекати до однієї години і тільки після цього починають активні дії. У тих випадках, коли під час перевірки через ЗО хв ознаки відділення плаценти позитивні, відразу розпочинають її видалення. Перш за все проводять катетеризацію сечового міхура та вводять скорочуючі матку речовини (метилергометрин, окситоцин), потім пропонують роділлі потужитися. Під дією черевного преса відшарована плаце., га легко самостійно народжується. Якщо цього не відбувається, тоді проводять видалення посліду зовнішніми способами:

Спосіб Абуладзе полягає в тому, що після виведення сечі передню черевну стінку беруть обома руками в складку так, щоб обидва прямих м'язи живота були щільно охоплені пальцями. Після цього роділлі пропонують потужитися, можна при цьому ще трохи подавити па матку. Внаслідок значного зменшення об'єму черевної порожнини послід, що відшарувався, народжується досить легко.

Спосіб Гентера полягає в тому, що після катетеризації сечового міхура виконують легкий масаж матки і дно її виводять на середню лінію живота. Лікар стає збоку від роділлі, обличчям до ніг, долоні рук, що затиснуті в кулак, кладуть тильною поверхнею основних фаланг на дно матки (на ділянку трубних кутів) та поступово надавлюють донизу та всередину і тим самим примушують послід народитися зі статевої щілини. Зараз цей метод вживається рідко (не рекомендується) у зв'язку з його травматичністю.

Спосіб Креде - Лазаревича полягає в тому, що після спорожнення сечового міхура матку виводять на середину і масажують. Потім правою рукою обхоплюють матку, що скоротилася, так, щоб великий палець лежав на передній стінці матки, долоня - на її дні, а всі інші пальці - на задній стінці. Матку стискують в долоні і одночасно відтісняють донизу, в бік статевої щілини, чим досягається витискання посліду. Плацента, що відділилася разом з оболонками та пуповиною, легко виходить назовні.

З метою усунення спастичного скорочення зіва та защемлення в ньому посліду доцільно перед виконанням усіх наведених вище способів профілактично вводити спазмолітичні препарати (атропін, но-шпа, апрофен, баралгін).

Звичайно послід народжується весь, але іноді після народження плаценти в порожнині матки можуть затримуватися оболонки. В таких випадках плаценту після народження беруть в руки та помалу обертають за годинниковою стрілкою, при цьому оболонки закручуються в спіраль, що сприяє їх відшаруванню від стінок матки та виведенню назовні без обриву. Можна також у таких випадках запропонувати роділлі підняти таз від стола, спираючись па ступні. Це сприяє відшаруванню оболонок від стінок матки під вагою звисаючої плаценти.

Послід, що народився, старанно оглядають, щоб впевнитися в цілості плаценти та оболонок. Плаценту кладуть на гладкий піднос материнською поверхнею доверху і уважно оглядають її частки одну за другою. Особливо старанно необхідно оглянути краї плаценти, які в нормі гладкі та рівні. Наявність обірваних з країв судин свідчить про затримку додаткової частки в порожнині матки. Необхідно добре оглянути оболонки. З цією метою плаценту перевертають материнською стороною донизу, а плодовою доверху. Краї розриву оболонок беруть до рук і розправляють, намагаючись відновити їх цілість. Звертають увагу на водну та ворсинчасту оболонки, чи немає між ними обірваних судин.

Безліч проб, що рекламувалися для визначення цілості плаценти (молочна, повітряна, УФ-опромінення), не виправдовують себе в практичній роботі, і в даний час не використовуються.

Визначення цілості плаценти має дуже важливе значення. Затримка в матці частин плаценти може призвести до важких кровотеч відразу після пологів або пізніше, а також сприятиме виникненню септичних післяпологових захворювань. У зв'язку з цим плацентарна тканина, що залишилася в матці повинна бути видалена. З цією метою проводять ручне обстеження порожнини матки. При повному обриві та затримці в матці оболонок також користуються цією операцією.

Плаценту після огляду вимірюють та зважують. Усі дані про послід заносять до історії пологів. Далі вимірюється загальна крововтрата в пологах. Звичайно кров збирають в мірний посуд і крововтрату визначають у мілілітрах.

Після народження посліду зовнішні статеві органи, промежину та внутрішні поверхні стегон миють дезінфікуючими розчинами, просушують стерильними серветками та оглядають. Спочатку оглядають зовнішні статеві органи та промежину, потім розводять стерильними тампонами статеві губи і оглядають вхід до піхви. В усіх жінок обов'язково оглядають шийку матки та стінки піхви за допомогою дзеркал.

Розриви м'яких тканин пологових шляхів повинні бути зашиті безпосередньо після пологів. За породіллею спостерігають у пологовому блоці протягом 2 год після пологів (ранній післяпологовий період). Протягом цього часу звертають увагу на загальний стан жінки, підраховують пульс, вимірюють артеріальний тиск, пальпують матку та з'ясовують, чи немає кровотечі з піхви. При загальному задовільному стані породіллю через 2 год перевозять в післяпологове відділення разом з її історією пологів і сповіщають родичів про народження дитини і завершення пологів.

<< | >>
Источник: Національний медичний університет імені 0.0. Богомольця. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ МОДУЛЬ 1 . ФІЗІОЛОГІЧНА ТА ПАТОЛОГІЧНА ВАГІТНІСТЬ. ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОЛОГИ (Книга 1)2011. 2011

Еще по теме ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ В ПОСЛІДОВОМУ ПЕРІОДІ:

  1. КРОВОТЕЧІ У ПОСЛІДОВОМУ ПЕРІОДІ ПОЛОГІВ.
  2. Операції, що виконуються у третьому періоді пологів і у ранньому післяпологовому періоді. Ручне відокремлення та виділення посліду
  3. РОЗДІЛ 6. КРОВОТЕЧІ В ПОСЛІДОВОМУ ПЕРІОДІ ТА ПІСЛЯПОЛОГОВІ
  4. еликим косим ТЕМА 3. КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ТА ВЕДЕННЯ І ПЕРІОДУ ПОЛОГІВ. КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ТА ВЕДЕННЯ II ПЕРІОДУ ПОЛОГІВ.
  5. Надання ручноїдопомоги у ІІ періоді пологів
  6. Періоди пологів. Ведення пологів
  7. КРОВОТЕЧІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ, ПІД ЧАС ПОЛОГІВ ТА У РАННЬОМУ ПІСЛЯПОЛОГОВОМУ ПЕРІОДІ
  8. ВЕДЕННЯ НОРМАЛЬНИХ ПОЛОГІВ
  9. Принципи ведення нормальних пологів:
  10. Принципи ведення нормальних пологів:
  11. Ведення пологів
  12. Тактика ведення пологів
  13. Ведення пологів
  14. ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ
  15. ВЕДЕННЯ ТРЕТЬОГО ПЕРІОДУ ПОЛОГІВ
  16. Особливості ведення пологів при багатоводді