<<
>>

Другий етап

Післяпологовий метрит

Післяпологовий метрит це більш глибоке ураження матки, яке виходить за межі ендометрію внаслідок розповсюдження інфекції по лімфатичним щілинам і судинам в міометрій.

Розпочинається метрит одночасно з ендометритом, а якщо є його продовження то не раніше 7-го дня після пологів. Загальний стан значно погіршується, підвищується температура тіла до 40°С, з’являється остуда. Матка погано скорочується. При піхвовому дослідженні шийка не сформована навіть через 9 днів після пологів.

При пальпації матка болюча, особливо по ребрам. Виділень мало, вони темно-червоні з домішками гною, з неприємним запахом. Тривалість захворювання 3-4 тижні.

Лікують метрит за тими ж принципами що і тяжку форму ендометриту.

Післяпологовий параметрит

Патологічна анатомія: запалення клітковини, розташованої біля матки, при лімфогенному поширенні інфекції.

Клініка

Захворювання починається на 10-12 день після пологів. Характерно: лихоманка, підвищення температури тіла до 39°С, рідко до 40°С. Скарги на помірний, тягнучий біль внизу живота. Сильні болі виникають при подразненні очеревини. На початку захворювання при внутрішньому дослідженні визначається пастозність в області запалення. Через 2-3 дні чітко визначається інфільтрат тістуватої, а потім щільної консистенції, помірно болючий, нерухомий, що розміщується між боковою поверхнею матки і стінкою таза.

Лікування

Лікування проводиться за загальними принципами лікування септичних захворювань. При гострому параметриті призначають антибіотики з (урахуванням антибіотикограми), інфузійну терапію, холод на низ живота, вітаміни. При важкому перебігі застосовують комбінації двох антибіотиків, а при анаеробній етіології захворювання додатково призначають метронідазол або лінкоміцин. Також показані стимулятори імунологічної реактивності, аналгетики, седативні засоби. При нагноєнні інфільтрату - лікування оперативне: проводять кольпотомію, а в порожнину абсцесу вводять Т-подібну трубку для проведення аспіраційно-промивного дренування. Після нормалізації температури тіла проводять розсмоктуючу терапію і фізіотерапевтичне лікування.

Післяпологовий тромбофлебіт

Післяпологові тромбофлебіти діляться на тромбофлебіти поверхневих вен і глибоких. Тромбофлебіти глибоких вен в свою чергу поділяються на: метротромбофлебіт, тромбофлебіт вен таза, тромбофлебіт глибоких вен ніг.

Для розвитку тромбофлебіту характерні передвісники: тривалий субфебрилітет, лабільність пульсу, східцеподібний пульс, біль у м’язах гомілки, по ходу вени, позитивна проба з манжетою, високий протромбіновий індекс та інші показники згортаючої системи крові.

Тромбофлебіт поверхневих вен в післяпологовому періоді зустічається рідко і виникає на фоні варікозного розширення вен. Запалена вена при цьому напружена і болюча при пальпації, відмічається гіперемія шкіри над нею, відносно рідко з’являються набряки.

Метротромбофлебіт діагностувати важко. Звертає на себе увагу прискорений пульс, субінволюція матки, тривалі, рясні кров’яні виділення. При бімануальному дослідженні на поверхні матки можна знайти звивисті тяжі (розширені вени).

Тромбофлебіт вен таза з’являється як правило в кінці першого тижня післяпологового періоду. При цьому спостерігається затримка інволюції матки, уражені вени пальпуються в ділянці широкої зв’язки та на бокових стінках таза в вигляді болючих, щільних, звивистих тяжів.

Тромбофлебіт глибоких вен розвивається на 2-3 тижні після пологівю Захворювання починається гостро, з болю в нозі, підвищення температури тіла, остуди. Через кілька днів з’являються набряки. При об’єктивному дослідженні знаходимо згладженість пахвинної ділянки, болючість при пальпації в ділянці стегневого трикутника та за ходом великих судин стегна і гомілки. Тривалість захворювання 6-8 тижнів.

Лікування. Лікувальний режим з положенням ніг вище рівня тулуба. Бинтування ніг еластичним бинтом. З медикаментозних засобів призначають: антибіотики широкого спектру дії, дисенсибілізуюча терапія, спазмолітики.

Антикоагулянтну терапію можна розпочинати не раніше 3 доби після пологів (ризик розвитку маткової кровотечі. Призначають антикоагулянти прямої дії - гепарин, факсіпарин та непрямої дії - неодикумарин, синкумар, фенімін та інші (під час лікування забороняється годувати дитину материнським молоком). Застосування гепарину потребуєвизначення часу згортання крові (він не повинен перевищувати нормальний показник більше ніж у 3 рази), антикоагулянтів непрямої дії - визначення протромбінового індексу (його величинаповинна становити 40-50%).

При тромбозі вен нижніх кінцівок в першу добу призначають в/в крапельно фібринолізин або стректокіназу і гепарин.

Якщо консервативна терапія не дає бажаного ефекту застосовують хірургічне лікування яке проводять в спеціалізованому відділенні або судинному центрі.

В період одужання хворій дозволяють вставати при наявності нормальної температури тіла протягом тижня, ШОЕ не перевищує 30мм/год, відсутності відчуття повзання мурашок в нижніх кінцівках.

Сальпінгоофорит

Запалення придатків матки, як правило є ускладненням ендометриту. Інфекція розповсюджується лімфатичним шляхом або по матковим трубам (інтраканалікулярно). Запальний процес спочатку поширюється на маткові труби, а потім переходе на яєчники з утворенням єдиного конгломерату.

Клініка

Захворювання розвивається на 9-10 день після пологів, супроводжується погіршенням загального стану, підвищенням температури, остудою, тахікардією, сильними болями в животі, нудотою, метеоризмом, перитонеальними симптомами. При бімануальному обстеженні придатки матки пастозні і різко болючі. При гіперергічному перебігу можливе нагноєння (піосальпінкс, піоварум) з загрозою розвитку гнійного перитоніту.

Лікування

Ліжковий режим, аплікації міхура з льодом на низ живота, раціональнадієтотерапія. Антибактеріальна терапія з застосуванням антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, похідних нітрофуранового ряду, метронідазолу. Нестероїдні, протизапальні препарати - індометацин, деклофенак натрію та інші, 30% розчин тіосульфату натрію.Десенсибілізуюча теріпія (діазолін, дімедрол, супрастин, піпольфен). Імуномодулятори - левамізол, спленін, тактівін та інші, вітамінотерапія.

При стиханні процесу призначають розсмоктуючу терапію - алоє, плазмол, лідаза, ФІБС та інші фізіотерапевтичні процедури.

Післяродовий пельвіоперитоніт

Дане захворювання більш характерне для гонорейної інфекції, ніж для септичної.

Клініка

Гострий початок, висока температура тіла, різкий біль внизу живота, здуття і напруження живота, позитивний симптом Щоткіна в нижніх відділах живота. При аускультації черевної порожнини вислуховуються чіткі і часті перистальтичні шуми. Перебіг пельвіоперитоніту має різні варіанти. В одних випадках висока температура тіла повільно знижується, в інших випадках виявляються ознаки розповсюдження в загальний перитоніт.

Лікування пельвіоперитоніту, як правило здійснюється консервативними методами. Хворій потрібен спокій, повноцінне харчування. На низ живота рекомендують періодичні оплікації міхура з льодом .

Основна роль належить антибактеріальній терапії (дивись лікування перитоніту). З метою детоксикації застосовують інфузійно-трансфузійну терапію, яка включає в себе білкові розчини, реологічноактивні плазмозамінюючі препарати, сольові розчини, розчин глюкози, неогемодез. При вираженій інтоксикації протягом доби вводять 2-3 літра рідини, а при зменшеному діурезі - сечогінні засоби.

В комплекс терапевтичних заходів входять десенсебілізуючі, неспецифічні протизапальні і знеболюючі препарати, вітаміни. Доцільно також проведення сеансу ультрофіолетового опромінення аутокрові.

Хірургічного лікування потребує пельвіоперитоніт, який протікає на тлі піосальпінкса, піовара, тубооваріального абсцесу, а також при переході в поширений перитоніт.

24.1.

<< | >>
Источник: Колектив авторiв. Акушерство та гінекологія / За ред. А.М. Громової, В.К. Ліхачова.- Полтава: Полтава”,2000.-600с., іл.. 2000

Еще по теме Другий етап:

  1. етап
  2. Третій етап
  3. ДОГОСПІТАЛЬНИЙ ЕТАП
  4. Перший етап
  5. Четвертий етап
  6. СТАЦІОНАРНИЙ ЕТАП ЛІКУВАННЯ
  7. ЛІКУВАННЯ. ДОПОМОГА. ГОСПІТАЛЬНИЙ ЕТАП
  8. II етап — профілактика рецидивів захворювання.
  9. Показання до міомектомії як ІІ етап комбінованого лікування:
  10. Етапи комбінованої терапії:
  11. Овуляторні кровотечі