<<
>>

Лікування

Лікувальна тактика при гіперпластичних процесах залежить від патоморфологічної характеристики ендометрія, віку, етіології і патогенезу захворювання, супутньої генітальної і екстрагенітальної патології.

Лікування в різні вікові періоди складається з двох етапів:

I - зупинка кровотечі;

II - профілактика рецедиву гіперпластичного процесу.

Проте досягається це різними методами. Якщо у пубертатному періоді застосовується гормональний гемостаз з наступною профілактикою рецидива кровотечі гормональними препаратами, то в репродуктивному і клімактеричному періодах гемостаз здійснюється шляхом фракційного діагностичного вишкрібання слизової оболонки порожнини матки. При цьому у жінок молодого віку 2-й етап лікування передбачає усунення рецидивів гіперпластичних процесів ендометрія з наступним відновленням овуляторного менструального циклу. В періменопаузальному періоді 2-й етап терапії переслідує мету профілактики рецидива гіперпластичного процесу з збереженням ритмічної менструальноподібної реакції чи стійким припиненням менструацій. При виявленні гіперпластичних процесів ендометрія в післяменопаузальному періоді перевагу віддають оперативному лікуванню, при важкій екстрагенітальній патології проводять гормональну терапію.

Метод зупинки кровотечі у ювенільному віці визначається загальним станом хворої, величиною крововтрати і анемізації.

При задовільному стані дівчинки застосовують гормональний гемостаз естроген-гестагенними препаратами (нон-овлон, рігевидон) починаючи з 3-5 пігулок в перший день з поступовим зниженням дози до 1 пігулки в день і продовжуючи прийом до 21 дня. При важкому стані дівчинки, сильній кровотечі і постгеморагічній анемії (Hb менше 70г/л, падіння гематокрита до 20%) слід виконати вишкрібання слизової оболонки матки з попередньою профілактикою розриву hymen шляхом місцевого введення 64 ОД лідази з 0,5% розчином новокаїна.

Одночасно проводиться і антианемічна терапія: переливання крові і еритроцитарної маси, плазми, нормалізація водно-електролітного балансу, покращення реологічних властивостей в крові, прийняття препаратів заліза (ферроплекс, актиферин, тардиферон, ферум-лек та інші). З гемостатичною метою застосовують 10% розчин глюконату кальцію по 10мл внутрішньовенно чи внутрішньом’язово, 5% розчин епсилон-амінокапронової кислоти по 100мл внутрішньовенно чи по 0,5-1г по 3 рази в день в порошках, вікасол 1% розчин по 2мл внутрішньом’язово, дицинон по 2 мл внутрішньом’язово.

Для скорочення матки використовують окситоцин, пітуітрін, гіфотоцин по 1мл 1-2 рази в день, відвар кропиви, настійку водяного перцю.

Для покращення загального стану призначають вітаміни: В6 по 1мл 5% розчину, В12 по 200мкг внутрішньом’язово, фолієву кислоту по 0,001г 2-3 в день, аскорбінову кислоту 5% по 5мл, рутин по 0,002г 3 рази в день. Враховуючи незрілість гіпоталамічних структур широко застосовують ендоназальний електрофорез з вітаміном Ві і голкорефлексотерапію, які покращують роботу підкоркових структур і підтримують функцію жовтого тіла.

Другий етап терапії залючається в попередженні повторення кровотечі. Найчастіше проводять гормональну терапію естроген-гестагенними препаратами (рігевидон, овідон, фемоден) чи трьохфазними контрацептивами (трирегол, триквілар, тризістон) на протязі 21 дня. При сформованому циклі в другу фазу призначають примолют-нор, норколут, нормотен по 5-10мг, курс лікування 3-6 місяців. У випадку аденоматозних змін, що буває дуже рідко у такому віці, застосовують 12,5% розчин 17-оксипрогестерона капроната по 500мг внутрішньом’язово 2 рази в тиждень, депо-провера 200-400мг 1 раз в тиждень на протязі 6 місяців. Через 3 і 6 місяців контрольне гістологічне дослідження. Диспансерний нагляд проводиться на протязі року після стійкої нормалізації менструального циклу. Профілактика гіперпластичних процесів у дівчаток включає повноцінне харчування, заняття фізкультурою, відпочинок на свіжому повітрі, нормалізацію режиму праці і відпочинку.

У хворих репродуктивного віку з гіперпластичними процесами ендометрію і порушення менструального циклу по типу мено- чи метроррагій лікування починають з фракційного діагностичного вишкрібання слизової оболонки порожнини матки. Наступна тактика ведення залежить від даних гістологічного дослідження. При залозистій чи залозисто-кистозній гіперплазії ендометрія у жінок 19-40 років призначають есроген-гестагенні препарати з 5 по 25 день цикла на протязі 3-6 місяців. Можливе призначення “чистих” гестагенів: норколут, примолют-нор, норлюжен по 5-10мг з 16 по 25 день менструального циклу, 12,5% розчин 17-оксипрогестерону капронату по 250мг внутрішньом’язово, депостат 200мг внутрішньом’язово, депо-провера 200мг внутрішньом’язово на 14 і 21 дні менструального циклу на протязі 3-6 місяців. При аденоматозних змінах ендометрію призначають 17-ОПК по 200мг внутрішньом’язово 2 рази в тиждень, депо- провера або депостат по 200-400 мг внутрішньом’язово 1 раз на тиждень.

В останні роки при лікуванні аденоматозної гіперплазії ендометрію у жінок віком 40-45 років широко використовують препарати з вираженим протигонадотропним ефектом, такі як даназол і гестринон. Даназол призначають по 400-600 мг кожного дня, гестринон (неместран) по 2,5 мг 2-3 рази в тиждень на протязі 6 місяців. Особливо доцільне їх застосування при поєднанні гіперпластичних процесів з міомою матки невеликих розмірів і внутрішнім ендометріозом.

Для оцінки ефективності гормональної терапії у жінок з залозистою чи залозисто-кістозною гіперплазією через 3 місяці після початку лікування проводиться контрольне обстеження, яке включає гістероскопію, ехографію, цитологічне дослідження аспірату з порожнини матки. Через 3-6 місяців необхідно провести діагностичне вишкрібання слизової оболонки матки з гістероскопією. У хворих з аденоматозними змінами діагностичне вишкрібання проводять через 3 і 6 місяців від початку лікування.

Для формування овуляторного менструального циклу при відсутності ознак гіперплазії ендометрію у молодих жінок застосовують стимулятори овуляції (кломіфен від 50 до 150мг в день з 5 по 9 дні циклу на протязі 3-6 місяців); при гіперпролактинемії призначають парлодер по 2,5-7,5мг на добу в непреривному режимі. Контроль за ефективністю лікування здійснюють на основі тестів функціональної діагностики, ультразвукового дослідження розвитку фолікула, визначення концентрації естрадіола в крові.

В пременопаузальному періоді у хворих з гіперпластичними процесами ендометрія перший етап лікування починають також з діагностики фракційного вишкрібання слизової оболонки матки з гістероскопічним контролем. Наступна терапія залежить від результатів патоморфологічного дослідження і має мету попередити рецидив захворювання, у жінок до 50 років зберегти менструальноподібну реакцію, після - досягти стійкого припинення менструації.

Не рекомендується застосування естрогенгестагенних препаратів типу оральних контрацептивів у жінок старших 45 років у зв’язку із збільшенням ризику розвитку серцево-судинної патології (інфаркти, тромбози, емболії, виникнення гіперхолістеринемії, гіперглікемії), загострення захворювань шлунково- кишкового тракту. Гормональна терапія залозистої гіперплазії і поліпів ендометрія в цій віковій групі проводиться “чистими” гестагенами: норколут, примолют-нор, норлютен по 10мг за контрацептивною (з 5-го по 25-й дні менструального цикла) чи скороченою (з 16-го по 25-й дні менструального циклу) схемами на протязі 6 місяців. Застосовують також 17-ОПК по 250мг внутрішньом’язово 2 рази в тиждень, депо-провера чи депостат по 200 мл внутрішньом’язово 1 раз в тиждень на протязі 6 місяців. Для стійкого припинення менструацій перераховані препарати застосовують у непреривному режимі.

При аденоматозній гіперплазії ендометрія в перименопаузальному періоді призначають більш високі дози препаратів: 17-ОПК по 500мл внутрішньом’язово 2-3 рази на тиждень, депо-провера чи депостат по 400-600 мг внутрішньом’язово 1 раз на тиждень. Крім гестагенів у хворих цього віку застосовують данозол по 400-600 мг щоденно і гестринон або неместран по 2,5мг 2-3 рази в тиждень в бесперервному режимі на протязі 6 місяців. Ці препарати мають виражений антигонадотропний ефект, сприяють подавленню функції яєчників і, як наслідок, визивають гіпоплазію і атрофію ендометрію. Жінкам старше 50 років можна призначати андрогени: метилтестостерон по 20мг щоденно на протязі 2-х місяців або тестенат 100мг внутрішньом’язово 1 раз в два тижні на протязі 2-х місяців. Контроль за результатом лікування здійснюють через 2 і 6 місяців шляхом цитологічного дослідження аспірата із порожнини матки, ехографії, радіонуклідного дослідження. Після закінчення курсу лікування необхідно провести роздільне вишкрібання матки з гістероскопією.

Розвиток рецидивів гіперпластичних процесів у хворих в перименопаузальному періоді, поєднання цієї патології з міомою матки або внутрішнім ендометріозом потребує проведення оперативного лікування: електро- або лазерної коагуляції, кріодеструкції ендометрію, екстирпації матки з додатками.

При появі кров’яних виділень із статевих шляхів в постменопаузі в першу чергу треба провести дообстеження (фракційне діагностичне вишкрібання слизової оболонки матки, гістероскопія, патоморфологічне дослідження) для виключення онкологічної патології (раку тіла матки, раку шийки матки). Оскільки причиною гіперпластичних процесів ендометрія в постменопаузі часто є гормоноактивні структури яєчників (стромальна гіперплазія, текаматоз, текагранульозоклітинні пухлини) дана патологія потребує активного лікування (екстирпація матки з додатками). Лише при важкій соматичній патології проводиться гормональна терапія пролонгованими парентеральними гестагенами (17-ОПК, депостат, депо-провера) в безперервному режимі на протязі 6 місяців і більше з ехографічним, цитологічним контролем і фракційним вишкрібанням через 3-6 місяців.

Окрім гормональної терапії в комплекс лікування хворих з гіперпластичними процесами за показаннями необхідно включати препарати, які покращують стан центральної нервової системи (кавінтон, ноотропіл, цинарізин і стугерон), серцево-судинної системи (панангін, оротат калію, рибоксин), шлунково- кишечного тракту (фестал, есенціале, корсил, алохол, трав’яні суміши, мінеральні води), сприяють покращенню обмінно-ендокринних порушень (гормони щитовидної залози, метіонин і лінетол), гіпосенсибілізуючі препарати (тавегіл, супрастин, діазолін), імуномодулятори (тималін, декаріс), седативні препарати, вітамінотерапія. При супутніх загальних захворювань жіночих статевих органів проводиться протизапальна терапія.

31.5.1.

<< | >>
Источник: Колектив авторiв. Акушерство та гінекологія / За ред. А.М. Громової, В.К. Ліхачова.- Полтава: Полтава”,2000.-600с., іл.. 2000

Еще по теме Лікування:

  1. 3.3. Підходи до медикаментозного лікування захворювань опорно-рухової системи лікування
  2. 8.4. Сучасні лікарські форми для лікування болю голови. Взаємодія безрецептурних засобів з алкоголем і їжею. Особливості лікування людей у різні вікові періоди
  3. 6.3. Сучасні лікарські форми для лікування застуди й особливості їх використання. Взаємодія безрецептурних ЛП для для лікування простуди з їжею й алкоголем
  4. Взаємодія безрецептурних ЛП для симптоматичного лікування розладів травлення з їжею, алкоголем і з іншими препаратами. Критерії ефективності терапії безрецептурними засобами для симптоматичного лікування розладів травлення
  5. 3.3. Сучасні лікарські форми для лікування порушень діяльності нервової системи. Взаємодія безрецептурних ЛП для лікування порушень діяльності нервової системи з алкоголем
  6. Лікування
  7. Критерії ефективності лікування:
  8. Лікування бактеріального вагінозу (2)
  9. Вам необхідно звернутися до лікаря для лікування основного захворювання.bgcolor=white> Вам необхідно звернутися до лікаря. Можливо, порушення сну пов’язане з прийомом медикаментів Чи є у вас: - захворювання травного тракту; - захворювання органів дихання; - захворювання серцево-судинної системи; - захворювання м’язів, суглобів; - ендокринні захворювання; - інфекційні захворювання? Фармацевтична опіка при застосуванні ЛП для симптоматичного лікування тривожних станів, астенії й безсоння
  10. 1. Хірургічні методи лікування менорагій: