<<
>>

Матка

Матка (uterus, s. metra, hystera) — непарний порожнинний м’язовий орган, що має форму сплощеної груші та локалізується між сечовим міхуром спереду і прямою кишкою ззаду та широкими зв’язками з боків. Майже вся задня стінка матки вкрита очеревиною, нижня частина якої утворює прямокишково-маткову заглибину (excavatio rectouterina, дугласів простір, або задній cul-de-sac). Тільки верхня частина передньої стінки матки вкрита очеревиною; нижня прилягає до задньої стінки сечового міхура і відділяється від нього чітко відокремленим шаром пухкої сполучної тканини.

Очеревина, що покриває задню поверхню сечового міхура, на рівні перешийка переходить на матку (міхурово-маткова складка), утворюючи міхурово-мат- кову заглибину (передній cul-de-sac).

Матка має дві основні нерівні частини: верхню — тіло (corpus uteri) і нижню, циліндричну, веретеноподібну — шийку (cervix uteri), яка випинається у піхву. В шийці матки виділяють піхвову і надпіхвову частини. В нижній частині тіла матки, між внутрішнім зівом та порожниною матки, знаходиться звужена ділянка — перешийок (isthmus uteri). Перешийок має особливе акушерське значення — він формує нижній матковий сегмент під час вагітності. Передня поверхня матки є майже плоскою, задня — конвексною. Маткові (фаллопієві) труби, або яйцепроводи, відходять від рогів матки (cornua uteri) біля з’єднання передньої та бокової поверхні матки. Конвексний верхній сегмент між місцями відходження маткових труб називається дном матки (fundus uteri). Бокова поверхня матки, нижче від місця відходження маткових труб, безпосередньо не вкрита очеревиною і є місцем відходження широкої зв’язки матки.

Матка дуже варіює за розміром і формою, залежно від віку та дітонародження (кількості пологів) жінки. До пубертатного періоду довжина матки становить 2,53,5 см. Матка дорослої жінки, яка не народжувала, має довжину до 8 см, ширину до 5 см, товщину до 2, 5 см і масу 40-50 г. Матка жінки, яка мала 2 та більше пологів, збільшується у 1,2 разу і маса її збільшується на 20-30 г, максимально до 110 г. Протягом вагітності матка значно збільшується за рахунок гіпертрофії м’язових волокон: її маса збільшується у 10-20 разів і досягає 1100 г при доношеній вагітності, а об’єм — 5 л. Дно матки набуває куполоподібної форми і кругла зв’язка розміщуєть-

10

11

12

Рис. 3.5. Матка наприкінці вагітності:

1 — отвір сечовода; 2 — внутрішня клубова вена; 3 — сечовід; 4 — маткова вена; 5 — маткова артерія; 6 — внутрішня клубова артерія; 7 — судини яєчника; 8 — маткова труба; 9 — кругла зв’язка матки; 10 — внутрішнє пахове кільце; 11 — сечовий міхур; 12 — зовнішнє пахове кільце

ся на межі середньої та верхньої третини органа (рис. 3.5, 3.6). Після менопаузи матка зменшується за розмірами і масою внаслідок атрофії міометрія та ендометрія.

Співвідношення між довжиною тіла і шийки матки також дуже варіабельні. У дівчаток до менархе довжина тіла матки становить половину довжини шийки.

У дорослих жінок, які не народжували, тіло матки і шийка майже однакові за довжиною. У жінок, які народжували двічі і більше, шийка становить лише 1/3 довжини тіла матки (рис. 3.7).

Аномалії злиття мюллерових проток в ембріональному періоді (мюллерові аномалії) можуть призводити до утворення різноманітних аномалій розвитку матки.

Стінка матки складається з трьох шарів, як і більшість порожнинних тазових органів. Тонка зовнішня, серозна оболонка (периметрій) представлена вісцеральною очеревиною. Очеревина тісно прилягає до матки, за винятком її передньої поверхні, на рівні внутрішнього зіва шийки матки. Середня, м’язова оболонка (міо- метрій), складається з трьох шарів гладких м’язових волокон. Зовнішній поздовжній шар є продовженням м’язового шару маткових труб та піхви. Середній шар містить косі та спіралеподібні пучки гладких м’язових волокон та великі венозні сплетення. Внутрішній м’язовий шар містить поздовжні волокна. Внутрішня слизова оболонка

colspan=11>
6
9
10
11
А
6
3
5
ІІ
ІІІ
IV
І

Б

Рис. 3.6. Анатомічні відділи матки:

А — поза вагітністю (вигляд збоку): 1 — шийка матки; 2 — перешийок; 3 — тіло матки; 4 — маткова труба; 5 — дно матки; 6 — порожнина матки; 7 — кругла зв’язка; 8 — внутрішній зів; 9 — зовнішній зів; 10 — склепіння піхви; 11 — піхва;

Б — зміни анатомічних відділів матки при вагітності: І — невагітна матка; II — матка при доношеній вагітності; III — матка в першому періоді пологів; IV — матка у другому періоді пологів; 1 — шийка матки; 2 — перешийок (а — анатомічний внутрішній зів; б — гістологічний внутрішній зів); 3 — тіло матки; 4 — зовнішній зів; 5 — нижній матковий сегмент; 6 — активний матковий сегмент

(ендометрій) складається з базального і функціонального шарів.

Тіло матки, на відміну від шийки, є м’язовою структурою. Внутрішні поверхні передньої та задньої стінки майже прилягають одна до одної: порожнина матки на фронтальному розрізі має трикутну сплощену форму. Після пологів порожнина матки збільшується і втрачає форму трикутника.

Ендометрій (слизова оболонка матки у невагіт- них жінок) — тонка, рожева, оксамитова оболонка, що пенетрується численними ендометріальними (матковими) залозами. Ен- дометрій представлений поверхневим епітелієм, матковими (ендометріальними) залозами і міжзалозистою мезенхімальною тканиною з численними кровоносними судинами. Завдяки циклічним змінам протягом репродуктивного періоду ендометрій дуже варіює за товщиною (від 0,5 до 5 мм). Поверхневий епітелій ендометрія складається з одного шару високих циліндричних війчастих клітин. Овальні ядра розміщуються в нижній частині клітин, але не так низько, як в ендоцервіксі. Війчасті клітини ендометрія чергуються з безвійчастими; лише останні мають секреторну активність. Напрямок руху війок війчастих клітин збігається з таким у фаллопієвих трубах: від фімбріального кінця труб до зовнішнього маткового зіва.

Трубчасті маткові (ендометріальні) залози представлені інвагінацією епітелію, вистелені одним шаром циліндричних, частково війчастих клітин і розміщуються на базальній мембрані таким чином, що нагадують «пальці рукавички». Залози проходять всю товщу ендометрія до міометрія й інколи пенетрують міометрій на незначну відстань; вони виділяють лужний секрет.

Ендометрій розділяють на внутрішній базальний та зовнішній функціональний шари. Функціональний шар, у свою чергу, інколи розділяють на внутрішній компактний і зовнішній, спонгіозний шари. Тільки функціональний шар ендометрія підлягає циклічним гормонально контрольованим змінам протягом кожного яєчникового (менструального) циклу. Ці зміни розділені на 3 основні фази: менструальну, про- ліферативну (фолікулінову) і секреторну (лютеїнову) (див. розділ «Репродуктивна фізіологія»).

Сполучна тканина ендометрія, яка локалізується між поверхневим епітелієм і міометрієм, представлена мезенхімальною стромою. Безпосередньо після менструації строма складається зі щільно прилеглих одна до одної веретеноподібних клітин із незначною кількістю цитоплазми. Внаслідок набряку строми клітини відмежовуються одна від одної, набувають зірчастої форми; цитоплазматичні відростки клітин утворюють численні анастомози і концентруються більш компактно навколо залоз та кровоносних судин. За кілька днів перед менструацією стромальні клітини

збільшуються, подібно до децидуальних клітин, і зазнають дифузної лейкоцитарної інфільтрації.

Судинна архітектура ендометрія має першочергове значення у феноменах менструації та вагітності (рис. 3.8). Артеріальна кров надходить у матку по маткових та яєчникових артеріях. Артеріальні гілки пенетрують стінку матки в косому напрямку і досягають її внутрішньої третини; потім змінюють напрямок і проходять паралельно поверхні матки (аркуатні артерії). Від аркуатних артерій перпендикулярно до ендометрія відходять радіальні артерії. Артерії ендометрія представлені спіральними артеріями, які є продовженням радіальних артерій, і базальними (прямими) артеріями, які відходять від радіальних під гострим кутом. Спіральні артерії постачають кров’ю більшу частину середньої і всю поверхневу третину ендометрія. Стінки цих судин є чутливими до дії численних гормональних, особливо вазоконстрикторних стимулів, що відіграє важливу роль у механізмі менструації. Прямі (базальні) ендо- метріальні артерії є меншими за діаметром і довжиною, ніж спіральні, і поширюють-

14

15

16

17

18

19

20

21

13

12

11

ся лише в базальному шарі ендометрія або на короткій відстані в його середньому шарі, і не відповідають на гормональні стимули.

Міометрій займає найбільший об’єм матки і складається з пучків м’язових волокон, оточених сполучною тканиною з великою кількістю еластичних волокон. Кількість м’язових волокон поступово зменшується в каудальному напрямку до 10 % у шийці матки. Внутрішній шар міометрія є більш м’язовим, ніж зовнішній, а передня і задня стінки — більш м’язові, ніж бокові. Протягом вагітності відбувається зростання міометрія шляхом гіпертрофії м’язових волокон без значного збільшення м’язових компонентів шийки матки.

<< | >>
Источник: Коллектив авторов. Акушерство і гінекологія. Підручник: У 2-х томах. Т. 1. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т,2005. — 472 с.. 2005

Еще по теме Матка:

  1. Матка
  2. Стани, при яких надається перевага застосуванню АГ:
  3. ТЕЧЕНИЕ БЕРЕМЕННОСТИ
  4. Інволюція матки
  5. Анатомічні аномалії матки
  6. Післяродовий виворіт матки
  7. Защемлення плаценти, що відділилася
  8. ПЕРЕБІГ ТРЕТЬОГО ПЕРІОДУ ПОЛОГІВ
  9. Вірогідні ознаки вагітності
  10. Нейроендокринна регуляція репродуктивної системи