<<
>>

Яєчникові стероїди

Біохімія. Стероїди є ліпідами, що мають основну хімічну структуру — ядро, яке містить 3 шестивуглеводні кільця, приєднані до 5-вуглеводного атому (циклопен- танпергідрофенантрен, або гонан) (див. рис. 4.3). Молекулярна маса гонана дорівнює 250-550 дальтон. Такі стероїди, як естрадіол і прогестерон нерозчинні у воді, але швидко розчинюються в органічних розчинниках (хлороформ, діетиловий ефір). Навпаки, стероїди, які мають приєднану сульфатну або глюкуронідну групу (кон’ю- говані стероїди), такі як дегідроепіандростерон сульфат (ДГЕАС) і прегнандіол глю- куронід, є водорозчинними.

Першим кроком біосинтезу яєчникових стероїдів є трансформація холестеролу до прегнонолону; з прегнонолону під дією ЛГ синтезуються за допомогою специфічних ферментів дегідроепіандростерон, прогестерон, 17-оксипроксипрогестерон, ан- дростендіон і тестостерон (див. рис. 4.4). Андростерон і тестостерон взаємодіють між собою і конвертуються в естрон і, пізніше, в естрадіол за допомогою ферменту ароматази. Цей ферментативний процес ароматизації відбувається внаслідок втрати С-19-метилової групи і утворення ароматичного кільця на С-18.

Яєчник секретує три первинних стероїди: естрадіол, прогестерон і андростенді- он. Ці гормони є основними секреторними продуктами зрілого фолікула, жовтого тіла і строми яєчника відповідно (рис. 4.5, 4.6). Яєчник в деякій кількості секретує також прегненолон, 17-оксипрогестрон, тестостерон, ДГЕАС і естрон. У зв’язку з тим, що яєчники не мають ферментів 21-гідроксилази, 11-гідроксилази і 18-гідрок- силази, вони не можуть синтезувати мінералокортикоїди або глюкокортикоїди. Кожного дня яєчник секретує 0,1-0,5 мг естрадіолу; його кількість зменшується перед менструацією і зростає напередодні овуляції. Щоденна продукція прогестерону варіює від 0,5 мг у фолікулярну фазу до 20 мг у лютеїнову фазу. Протягом фолікулярної фази майже весь прогестерон синтезується наднирковими залозами і дуже мала кількість — яєчниками. Яєчник синтезує 1-2 мг андростендіону, менше ніж 1 мг ДГЕА і близько 0,1 мг тестостерону щоденно. Крім гонадного біосинтезу стероїдів, їх метаболізм здійснюється також в екстрагонадних тканинах (інтерконверсія андро- стендіону і тестостерону, естрону і естрадіолу), переважно за рахунок оксидації стероїдів у їх попередники, які мають меншу біологічну активність. Естрон також конвертується в естрон сульфат, який має довгий період напівжиття і є найбільшим

компонентом пулу циркулюючих естрогенів. Хоча естрон сульфат не є біологічно активним, фермент сульфатази в таких тканинах, як молочна залоза і ендо- метрій, може конвертувати його до естрону, який у подальшому конвертується до естрадіолу.

Андростендіон у жировій тканині може конвертуватися в естрон (1,3 % денної кількості), що в більшій мірі притаманний жінкам з ожирінням (до 7 %).

Транспорт. Після виділення в кро- вотік стероїди зв’язуються специфічним протеїном, — глобуліном, що зв’язує статеві гормони (SHBG) і кортикостероїд- зв’язуючим глобуліном (CBG), або з неспецифічним протеїном, наприклад альбуміном. Зв’язані форми стероїдних гормонів становлять близько 95 % усього циркулюючого гормону: решту називають «вільним» гормоном. Наприклад, у жінок у пременопаузальному періоді близько 65 і 30 % циркулюючого тестостерону зв’язані SHBG та альбуміном; лише 2 % є незв’язаними.

Альбумін зв’язує всі стероїди, SHBG — переважно зв’язує дигідротестостерон, тестостерон і ес- традіол (за порядком зменшення афін- ності). Зв’язується з більшою афінністю до кортизолу, кортикостерону і, в меншій мірі, прогестерону. Циркулюючі рівні кожного глобуліну зростають під дією естрогенів; рівень SHBG також збільшується при ожирінні та гіпертиреоїдизмі і зменшується під впливом андрогенів і гіпотиреоїдизму.

Метаболізм. Основними місцями метаболізму стероїдів є печінка і, в меншій мірі, нирки. Близько 10-15 % прогестерону трансформується у прегнандіол — 3- глюкуронід, який є основним метаболітом прогестерону в сечі. Естрадіол і естрон конвертуються в печінці до естріолу. Ці три естрогени часто називають класичними естрогенами, тому що вони були виділені першими. Ці естрогени в печінці і слизовій оболонці тонкої кишки кон’югу- ються у різні форми естроген-сульфатів і глюкуронідів (естрон сульфат, естрадіол- 17-глюкуронід, естріол-16 глюкуронід та ін.).

4 14 28

Дні циклу

Рис. 4.6. Яєчниковий цикл:

1 — ФСГ; 2 — ЛГ; 3 — естрадіол; 4 — інгібін; 5 — прогестерон; 6 — рівень естрогенів у крові; 7 — рівень прогестерону в крові; 8 — менструація; 9 — залоза; 10 — спіральна артерія; 11 — вена; 12 —базальна артерія; 13 — венозні лакуни; 14 —анастомоз

Дія гормонів. На відміну від мембранних рецепторів протеїнових гормонів, рецептори стероїдних гормонів є внутрішньоклітинними. Рецептори стероїдних гормонів зв’язують специфічні класи стероїдів. Так, естрогенові рецептори зв’язують натуральні та синтетичні естрогени, але не прогестини або андрогени. Афінність рецепторів до стероїдів корелює з активністю останніх. Наприклад, естрогенові рецептори мають більшу афінність до естрадіолу, ніж до естрону та естріолу. Після зв’язування стероїдного гормону (С) зі своїм рецептором (Р) утворюється гормон-рецеп- торний комплекс (СР). Рецептори стероїдних гормонів локалізуються як у цитоплазмі, так і в ядрі клітини. Вони утримуються у неактивному стані шляхом з’єднання з білками тіплового шоку. Зв’язуючись із гормонами, вони вивільнюють білки тіплового шоку і трансформуються так, що можуть зв’язуватися з ядерною ДНК. м-РНК шляхом транскрипції утворюється з сегмента ДНК, мігрує у цитоплазму до рибосом і передає інформацію щодо синтезу нового білка. Сила сигналу для клітини залежить від концентрації гормонів, їх рецепторів, а також ступеня афінності рецепторів до гормонів.

Естрогени стимулюють синтез як естрогенових, так і прогестеронових рецепторів у тканинах-мішенях, таких як ендометрій. Прогестини пригнічують синтез як естрогенових, так і прогестеронових рецепторів. Отже, вміст естрогенових та прогестеро- нових рецепторів у ендометрії досягає піка в середині циклу і потім зменшується. Мітотична активність і швидкість росту ендометрія також є максимальними в середині циклу. Прогестини посилюють внутрішньоклітинний синтез естрадіол-дегідро- генази, яка конвертує більш активний естрадіол до менш активного естрону, що прогресивно зменшує естрогенну активність у клітинах-мішенях.

Антиестрогени, такі як, наприклад, кломіфен або тамоксифен, зв’язують естрогенові рецептори, але ініціюють невелику транскрипцію. Отже, естрогенові рецептори виснажуються без нового синтезу рецепторів або дії естрогенів, що призводить до виснаження естрогенових рецепторів.

<< | >>
Источник: Коллектив авторов. Акушерство і гінекологія. Підручник: У 2-х томах. Т. 1. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т,2005. — 472 с.. 2005

Еще по теме Яєчникові стероїди:

  1. СТАЦІОНАРНИЙ ЕТАП ЛІКУВАННЯ
  2. Ускладнення гострого сальпінгіту та оофориту [А, С]:
  3. Медикаментозні препарати й екзогенні гормони
  4. Медикаментозні методи переривання вагітності
  5. Яєчникова вагітність
  6. Септичний тазовий тромбофлебіт
  7. Аномальні маткові кровотечі
  8. Вени
  9. Класифікація за МКХ-10
  10. Чоловічі фактори безплідності
  11. ЛП, які можуть негативно впливати на стан печінки
  12. Бронхіальна астма
  13. Взаємодія з іншими препаратами
  14. Пухлини строми статевого тяжа
  15. Ідіопатичний гірсутизм
  16. ФОНОВІ ТА ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ