Зміст навчального матеріалу.

Фізіологічні пологи - це пологи з спонтанним початком та прогресуванням пологової діяльності у вагітної групи низького ризику у терміні вагітності 37-42 тижні, у потиличному переддежанні плода, у задовільному стані матері та новонародженого після пологів.

На сучасному етапі організації акушерської допомоги в Україні оптимальним є проведення фізіологічних пологів в умовах акушерського стаціонару із забезпеченням права роділлі залучення близьких до присутності на пологах.

У клінічному перебігу пологів виділяють три періоди: перший - розкриття шийки матки; другий - зганяння плода, або потужний; третій - послідовий. Тривалість фізіологічних пологів у жінок, які народжують вперше, складає 12-18 год; у тих, які народжують повторно - 6-12 год.

Перший період - розкриття шийки матки. Починається появою регулярних скорочень матки (перейм) і закінчується повним розкриттям шийки матки. Перейми спочатку короткі, слабкі та рідкі через 10-15 хв, по 15-20 с. У подальшому збільшується їх тривалість, сила і частота.

Діагностика і підтвердження пологів:

S у вагітної після 37 тижня з'являються переймоподібні болі внизу живота та крижах з появою слизово-кров’янистих або водянистих (у разі злиття навколоплідних вод) виділень із піхви;

S наявність однієї перейми протягом 10 хвилин, що продовжується 15- 20 секунд;

S зміна форми та розташування шийки матки - прогресивне вкорочення шийки матки і її згладжування. Розкриття шийки матки - збільшення діаметру просвіту шийки матки, вимірюється в сантиметрах;

■S поступове опускання голівки плода до малого тазу відносно площини входу в малий таз (за даними зовнішнього акушерського дослідження) або відносно lin. interspinalis (при внутрішньому акушерському дослідженні).

Основним механізмом розкриття шийки матки є скорочення м'язів матки. Характер скорочень зумовлений особливостями розташування м'язових волокон в тілі матки (переважно поздовжнє) і в нижньому сегменті (переважно циркулярне). У зв'язку з такою будовою тіло матки і нижній сегмент виконують різні функції: шийка матки розкривається, а тіло скорочується, щоб розкрити шийку матки і здійснити зганяння плода та посліду.

Під час кожної перейми в м'язах матки відбуваються одночасно три процеси: контракція - скорочення м'язових волокон матки; ретракція - взаємний зсув волокон відносно один одного, диетракція - розтягнення м'язових волокон.

Реєстрація амплітуди скорочення матки в різних її відділах, а також сумарної хвилі внутрішньоматкового тиску в амніоні дає можливість визначити механізм скоротливої діяльності матки під час пологів. Це закон потрійного низхідного градієнта та кількісне вираження сили маткових скорочень - одиниці Монтевідео (ОМ), у яких виражають маткову активність. ОМ є результатом множення середньої амплітуди перейми на кількість перейм за 10 хв. У нормі ця величина дорівнює 150- 300 ОМ.

Принцип потрійного низхідного градієнта полягає в наступному:

1. Хвиля скорочення матки має визначений напрямок - зверху вниз. Скорочення матки починається в ділянці одного з трубних кутів, що називається водієм ритму («пейсмекер»). Потім хвиля скорочення поширюється від одного маткового кута до іншого, переходить на тіло, зменшуючі тривалість і силу, вниз до нижнього сегмента. Швидкість поширення скорочень матки складає 2-3 см/с. Через 15-20 с скороченням охоплюється вся матка. Незважаючи на те, що різні відділи матки починають скорочуватися в різний час, максимальне скорочення м'язів відбувається одночасно, що створює оптимальні умови для реалізації скоротливої активності матки.

2. Тривалість хвилі скорочення зменшується в міру її переміщення від дна матки до нижнього сегмента, забезпечуючи більш виражений ефект дії верхніх відділів матки.

3. Інтенсивність (амплітуда) скорочення матки також зменшується в міру його поширення від верхніх відділів матки до нижніх.

У разі скорочення матки за принципом потрійного низхідного градієнта в пологах відбуваються необхідні для відкриття шийки матки натягування циркулярних м'язів і підвищення внутрішньоматкового тиску.

Під час скорочення внаслідок рівномірного тиску з боку стінок матки навколоплідні води за законами гідравліки спрямовуються в бік нижнього сегмента матки. У центрі нижнього відділу плодовмістилища розташовується внутрішнє вічко каналу шийки матки, в якому відсутній опір стінок матки. До внутрішнього вічка зміщуються навколоплідні води під дією підвищеного внутрішньоматкового тиску. Під напором навколоплідних вод нижній полюс плодового яйця відшаровується від стінок матки і спрямовується у внутрішнє вічко каналу шийки матки. Ця частина оболонок нижнього полюса яйця, що проходить разом із навколоплідними водами в канал шийки матки, називається плодовим міхуром. Під час переймів плодовий міхур натягується і все глибше вклинюється в канал шийки матки, розширюючи її зсередини.

Таким чином, у механізмі розкриття шийки матки має значення дія двох сил, спрямованих протилежно: 1) потяг знизу нагору поперечно розташованих м'язів нижнього сегмента за рахунок контракції і ретракції поздовжніх м’язів тіла матки, 2) тиск зверху вниз за рахунок плодового міхура чи передлежачої частини.

У міру розкриття шийки матки відбуваються стоншення та скорочування нижнього сегмента з перешийку і шийки матки. Межа між стоншеним нижнім сегментом і тілом матки називається контракційним кільцем. Висота стояння контракційного кільця над лонним зчленуванням дозволяє визначити ступінь розкриття шийки матки. Шийка матки буде розкрита на стільки, на скільки поперечників пальців вище за лонну дугу розташоване контракційне кільце (ознака Шатц-

Унтербергера).

Розкриття шийки матки відбувається неоднаково у першо- та повторнонароджуючих жінок. У народжуючих вперше спочатку розкривається внутрішнє вічко, шийка матки стає тонкою (згладжується), а потім розкривається зовнішнє вічко. У повторнонароджуючих зовнішнє вічко розкривається майже одночасно з внутрішнім, і в цей час відбувається укорочення шийки матки.

У разі головного передлежання в міру просування голівки плода відбувається розподіл навколоплідних вод на передні та задні, оскільки голівка притискує стінку нижнього сегмента матки до кісткової основи пологового каналу. Місце охоплення голівки стінками нижнього сегмента називається внутрішнім поясом прилягання, що поділяє навколоплідні води на передні, які знаходяться нижче пояса прилягання, та задні - вище пояса прилягання.

Після повного або майже повного розкриття шийки матки оболонка плодового міхура під впливом підвищеного внутрішньоматкового тиску розривається і передні води зливаються (своєчасне злиття навколоплідних вод). Також існують інші варіанти злиття навколоплідних вод:

- передчасне злиття навколоплідних вод - розрив плодових оболонок відбувається до початку пологової діяльності;

- раннє злиття навколоплідних вод - в І періоді пологів до повного розкриття шийки матки;

- запізніле злиття навколоплідних вод - злиття пізніше повного розкриття шийки матки (плід народжується вкритий плодовими оболонками - народження в «сорочці»).

Перший період пологів (за Е. Фрідманом) поділяється на три

фази:

- Латентна (прихована) фаза - проміжок часу між початком регулярної пологової діяльності і повним згладжуванням шийки матки з розкриттям її до 4 см. Тривалість цієї фази складає відповідно 4-8 годин (у першонароджуючих) та 4-6 годин (у повторнонароджуючих).

- Активна фаза - розкриття шийки матки від 4 до 8 см з середньою швидкістю розкриття 1 см/год в перших пологах і до 2 см/год в наступних.

- Фаза сповільнення - після розкриття шийки матки більше 8 см.

Стан плода в І періоді пологів визначають за даними аускультації та за допомогою фетального моніторингу (кардіотокографія).

Прийомами Леопольда (III, IV) та вагінальним дослідженням визначають наступні рівні стояння голівки плода відносно площин малого тазу роділлі: рухома над входом до малого тазу; притиснена до входу в малий таз; малим (великим) сегментом у вході в малий таз; в порожнині тазу; в площині виходу з малого тазу.

Піхвове дослідження в пологах проводять при надходженні роділлі в стаціонар та відразу після злиття навколоплідних вод. Крім того, для спостереження за динамікою пологів в першому періоді піхвове дослідження здійснюється кожні 4 години. Перед дослідженням повинен бути спорожнений сечовий міхур. Зовнішні статеві органи обробляють антисептичним розчином. Обробка рук лікаря проводиться як перед операцією.При піхвовому дослідженні визначають:

1. Стан зовнішніх статевих органів і промежини.

2. Стан піхви (рубці, перетинки, пухлини) і м’язів тазового дна.

3. Стан шийки матки (сформована, вкорочена, згладжена, товщина та розтяжність країв, ступінь розкриття).

4. Стан плідного міхура.

5. Передлежачу частину та висоту її стояння.

6. Стан рельєфу кісток малого тазу.

Додаткові вагінальні обстеження проводять за показаннями (через зростання ризику висхідного інфікування пологового каналу). У разі піхвового дослідження, крім виявлення пізнавальних пунктів голівки, з’ясовують особливості кісткової основи пологових шляхів, досліджують поверхню стінок малого тазу (чи немає деформації, екзостозів тощо).

Під час перебігу пологів важливе значення має визначення відношення голівки до площин малого тазу. Голівка, що розташовується над входом у малий таз, рухлива, вільно переміщується під час поштовхів (балотує) чи притиснута до входу в малий таз. Під час піхвового дослідження голівка не перешкоджає промацуванню безіменних ліній газу, мису (якщо він досяжний), внутрішньої поверхні крижів і лонного зчленування.

Голівка плода малим сегментом у вході в малий таз нерухома, велика частина її знаходиться над входом у таз, малий сегмент голівки - нижче площини входу в таз. У разі застосування четвертого прийому зовнішнього акушерського дослідження кінці пальців сходяться, а долоні розходяться. Під час піхвового дослідження крижова западина вільна, до мису можна «підійти» лише зігнутим пальцем (якщо мис досяжний). Внутрішня поверхня лонного зчленування доступна для дослідження.

Голівка плода великим сегментом у вході в малий таз означає, що площина, яка проходить через великий сегмент голівки, збігається з площиною входу в малий таз. Під час зовнішнього акушерського обстеження, що проводять четвертим прийомом, долоні розташовані паралельно або кінці пальців розходяться. Під час піхвового дослідження: голівка прикриває верхню третину лонного зчленування і крижів, мис недосяжний, сідничні ості легко промацуються.

Якщо голівка розташовується в широкій частині малого тазу, то площина, що проходить через великий сегмент голівки, збігається з площиною широкої частини тазу. Під час піхвового дослідження визначають, що голівка найбільшою окружністю знаходиться в площині широкої частини порожнини тазу, дві третини внутрішньої поверхні лонного зчленування і верхня половина крижової западини зайняті голівкою. Вільно промацуються IV і V крижові хребці і сідничні ості, тобто визначаються пізнавальні пункти вузької часини порожнини малого тазу.

Якщо голівка розташовується у вузькій частині малого тазу, то площина великого сегменту голівки збігається з площиною вузької частини тазу. Голівка над входом у таз не промацується. При піхвовому дослідженні - верхні дві третини крижової западини і вся внутрішня поверхня лонного зчленування прикриті голівкою плода, сідничні ості важко визначити.

Голівка у виході малого тазу - площина великого сегменту голівки плода знаходиться у виході тазу. Крижова западина цілком заповнена голівкою, сідничні ості не визначаються.

У період розкриття шийки матки треба ретельно спостерігати за загальним станом роділлі, характером пологової діяльності, станом матки, розкриттям шийки матки, просуванням голівки, станом внутрішньоутробного плода.

У І періоді пологів задача лікаря акушера-гінеколога полягає в наступному:

V спостереження за серцебиттям плода в період розкриття за умов непорушеного плодового міхура кожні 15-20 хв, а після злиття навколоплідних вод - через 5-10 хв. (якщо частота серцевих скорочень плода менше 120 чи більше 160 ударів за хвилину, це розцінюється як початок розвитку дистреса плода);

V оцінюється загальний стан матері: вимірюється температура тіла кожні 4 години; визначаються пульс та артеріальний тиск - кожні 2 години; визначається кількість сечі кожні 4 години, визначається

рівень білка і ацетону за показаннями, періодично визначається характер дихання;

■S оцінкаЛ ефективності пологової діяльності: частота, тривалість та інтенсивність перейм - своєчасне злиття навколоплідних вод (колір, кількість);

S динаміка розкриття шийки матки;

S проведення адекватного знеболювання;

S виділення зі статевих шляхів (при наявності кров’янистих виділень зі статевих шляхів піхвове дослідження проводиться в розгорнутій операційній).

Під час клінічної оцінки пологів слід звертати увагу на скоротливу здатність матки. Вона характеризується тонусом матки, інтервалом між переймами, ритмічністю, частотою. Про скоротливу діяльність матки можна об'єктивно судити за допомогою гістерографії, реографії чи радіотелеметрії. Багатоканальна зовнішня гістерографія дає можливість одержувати інформацію про скоротливу діяльність матки в різних її відділах. Внутрішньоматковий тиск, що визначається протягом гістерографії, підвищується в міру розвитку пологового процесу, в нормі складає 8-12 мм. рт. ст. Інтенсивність переймів збільшується в міру розвитку пологів. У нормі перший період внутрішньоматковий тиск коливається ЗО - 50 мм. рт. ст. Тривалість перейм у І періоді пологів у міру їх прогресування збільшується до 60 с. Інтервал між переймами в міру прогресування пологів зменшується, складаючи 60 с. У нормі відбувається 4-5 перейм за 10 хвилин.

При вираженому больовому синдромі роділлю психологічно підтримують та заспокоюють. Пропонують змінити положення тіла, заохочують до активних рухів. Партнеру пропонують масажувати їй спину, тримати її руку і протирати обличчя губкою між переймами. Проводиться дихальна гімнастика (глибокий вдих та повільний видих).

Вимоги до медикаментозного знеболювання: знеболюючий ефект, відсутність негативного впливу на організм матері і плода, простота та доступність для усіх родопомічних закладів. Для знеболювання пологів використовуються неінгаляційні (системні) та інгаляційні анестетики, регіональна анестезія. За фізіологічних пологів з цією метою застосовуються системні анальгетики, опіоїдні алкалоїди (при розкритті шийки матки не більше 5-6 см), похідні фенотіозину та анальгетики інших груп.

При застосуванні системних анальгетиків враховується їх грансплацентарне проникнення та можлива дія на дихальний та інші життєво важливі центри плода, експозиція від часу введення до народження плода.