<<
>>

КЛІНІКА

Клінічна картина СПП достатньо характерна: стенотичне дихання з затрудненим вдихом, грубим кашлем і осиплим голосом виникають на тлі перебігу ГРВІ. Симптоми ларинготрахеїту переважно настають раптово, частіше вночі: при переважанні набряку у 1-3 добу ГРВІ на фоні підвищеної температури і катаральних явищ; при переважанні обтурації — на 3-5 день гострого респіраторного захворювання, викликаного бактеріальною флорою.

Тяжкість стану дитини обумовлена ступенем стенозу підзв’язко- вого простору і дихальною недостатністю. Ступінь стенозу встановлюється за сукупністю клінічних ознак, провідними з яких є характеристики параметрів дихання. Виділяють чотири ступені тяжкості стенозу.

I ступінь стенозу (компенсований стеноз) характеризується такими ознаками: стан дитини середньої важкості, дитина неспокійна, не знаходить зручного положення в ліжку; голос сиплий, при неспокої відмічається інспіраторна задишка і гавкаючий кашель; при спокої дитини дихання рівне, немає втягування податливих ділянок грудної клітки; шкірні покриви звичайного забарвлення, але може з’являтися ціаноз при плачі і фізичному навантаженні, частота серцевих скорочень перевищує вікову норму на 5-10 %; показники кислотно-лужного стану крові — в межах норми.

II ступінь стенозу (субкомпенсований стеноз) характеризується тяжким загальним станом дитини. Дитина збуджена, неспокійна, постійно намагається знайти положення для зменшення опору під час вдиху. До ознак, що характерні для І ступеня стенозу приєднується постійна наявність інспіраторної задишки, котра наростає і супроводжується втягуванням податливих місць грудної клітки (над— та підключичні ділянки, яремна ямка, міжреберні проміжки), грудина наближається до хребта. Стридороз- не шумне дихання переривається нападами грубого гавкаючого кашлю, дихання чутне на відстані.

Голос у дитини сиплий, захриплий. Шкірні покриви бліді з пероральним ціанозом. Частота серцевих скорочень перевищує норму на 10 -15 %. Над легенями внаслідок інтерстиціальнош набряку вислуховується жорстке дихання і велика кількість різнокаліберних хрипів. За даними КОС визначається компенсований метаболічний ацидоз з дефіцитом основ. При контролі шлунково-кишкового вмісту може визначатися «кавова гуща».

III ступінь стенозу (декомпенсований стеноз) характеризується дуже важким станом дитини. Вона збуджена або загальмована, можуть з’явитися порушення свідомості (дитина реагує лише на сильні подразнюючі фактори: тактильні, звукові, світлові). З’являються напади апное, як наслідок виснаження дитини, оскільки подолання опору підчас вдиху є значно енерговиснаж- ливим процесом. Для ознак, характерних для II ступеня стенозу, приєднуються більш виражені симптоми затрудненого вдиху, може визначатися симптом «лад’євидного живота». Шкіра і слизові оболонки бліді, виражені акроціаноз та холодний піт. Ціаноз зберігається навіть при інгаляції кисню. З’являються ознаки недостатності кровообігу: мармуровий малюнок шкіри, тахікардія з частотою серцевих скорочень більше 15 % від вікової норми, глухість тонів серця, частий аритмічний пульс, можливе збільшення печінки. Над легенями прослуховуються хрипи, в тому числі крепітуючого характеру, як наслідок альвеолярного набряку легень. У крові реєструється некомпенсований змішаний ацидоз.

IV ступінь стенозу (асфіксія) характеризується вкрай тяжким станом дитини. Дитина втрачає свідомість, її зіниці розширені, можуть з’явитися судоми, мимовільна дефекація. Дихання дитини поверхневе, не шумне (стан несправжнього благополуччя). Шкіра і слизові ціанотичні. Тони серця глухі, виражена брадикардія, що є загрозливою ознакою наближення зупинки серця; пульс ниткоподібний або відсутній. При наростанні цих явищ настає зупинка дихання і серцевої діяльності.

Диференційна діагностика СПП. Необхідно її проводити зі справжнім крупом дифтерійного походження, заглотковим абсцесом, епіглоситом, ларингоспазмом при спазмофілії, алергічним набряком гортані.

Для справжнього дифтерійного крупу характерні поступовий розвиток стенозу, афонічний голос, субфебрильна температура, відсутність катаральних явищ, наявність на мигдаликах плівчастого нашарування сірого кольору, гнильний запах з рота, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів, набряк шийної підшкірної клітковини різного ступеня, при ларингоскопії — на голосових зв’язках фіброзні нашарування.

Для заглоткового абсцесу характерним є гострий початок з фебрильною температурою, виражені симптоми інтоксикації, наростаюча інспіраторна задишка, що супроводжується хриплячим диханням і переходить у асфіксію. Типовими для заглоткового абсцесу є також вимушене положення дитини — запрокинена назад голова в хворий бік, при фарингоскопії — вип’ячення задньої стінки глотки і симптоми флуктуації.

При епішоситі відзначається гострий початок з фебрильною температурою і швидко наростаючими сиптомами стенозу, виражена дисфагія, вимушене положення дитини — сидяче з нахилом уперед, при огляді зіва — темно-вишнева інфільтрація кореня язика, при прямій ларингоскопії — набряк надгортанника і надгортанного простору. Окрім того, для епіглоситу характерні нестерпний біль у горлі, гіперсалівація (несправжня), відмова від їжі та пиття, інтоксикація, низькочастотний кашель, відсутність позитивної реакції на інгаляцію кисню (не зменшується ціаноз).

Ларингоспазм при спазмофілії відрізняється тим, що у дитини з проявами рахіту (переважно навесні у віці від 6 місяців до 1,5 року) при тривалому плачі, фізичному і/або психічному навантаженні, а іноді на тлі загального «благополуччя» відзначається голосний вдих, що нагадує півнячий крик. Водночас у неї можуть з’явитися тонічне напруження мімічної мускулатури (спазм погляду доверху або вбік, «риб’ячий рот»), карпопедальний спазм. Характерними є також спеціальні феномени: симптоми Хвостека, Руссо, Люста, Маслова.

Алергійний набряк гортані, алергійна реакція негайного типу, може розвиватись у дитини з алергійно зміненою реактивністю на медикаментозні або харчові алергени, укуси комах, вдихуван- ні повітря з різкими запахами, спричиненими хімічними речовинами.

<< | >>
Источник: Коллектив авторов. Невідкладні стани в педіатри: Навч. посіб.— X.: Прапор.—2008. 2008

Еще по теме КЛІНІКА:

  1. ІНФАРКТ МІОКАРДА: ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА
  2. КЛІНІКА
  3. КЛІНІКА
  4. КЛІНІКА
  5. КЛІНІКА
  6. КЛІНІКА
  7. КЛІНІКА
  8. КЛІНІКА
  9. Клініка
  10. Клініка
  11. Клініка
  12. Клініка ДМК
  13. КЛАСИФІКАЦІЯ, КЛІНІКА ТА ДІАГНОСТИКА КОМ
  14. Патогенез, класифікація, клініка, діагностика
  15. Клініка і діагностика переношування вагітності