ГІПОГІДРАТАЦІИНИИ ШОК

Це вид гіповолемічного шоку, який виникає при надмірному зневодненні (гіпогідратації) організму.

Гіпогідратацію спричинюють;

• шлунково-кишкові захворювання (надмірне блювання, проноси, втрати кишкового вмісту крізь нориці);

• підвищений діурез (неконтрольоване застосування сечогінних препаратів, цукровий та нецукровий діабети, стадія поліурії при гострій нирковій недостатності);

• надмірна втрата рідини через шкіру та ранову поверхню (гіпертермія, опіки);

• кровотечі;

• недостатній об’єм інфузійної терапії (у післяопераційних, коматозних хворих);

• гіпервентиляція (тахіпное, дихання Куссмауля, невірно підібрані параметри тривалої ШВЛ без зволоження дихальної суміші).

Крім того, дефіцит води в судинному руслі (гіповолемію) викликають не лише її абсолютні втрати, а й патологічне переміщення води в позаклітинний простір (в кишечник - при його парезі, в черевну порожнину - при асциті, в плевральну порожнину - при плевритах), генералізовані запальні процеси в тканинах та їх травматичні ушкодження (перитоніт, синдром тривалого стиснення та ін).

Разом з водою організм втрачає й електроліти (катіони натрію, калію, кальцію, магнію; аніони хлору, гідрокарбонату). Це призводить до складних порушень осмолярності крові, водно- сольового балансу та кислотно-основного стану.

Ступінь гіпогідратаційного шоку визначають за об’ємом втраченої організмом води:

до 5% від маси тіла - легкий ступінь;

5 - 10% маси тіла - середній ступінь; понад 10% від маси тіла - важкий ступінь.

Дефіцит води в організмі призводить до зниження венозного повернення крові до серця, що проявляється низьким рівнем ЦВТ, серцевого викиду і артеріального тиску та супроводжується компенсаторною адренергічною вазоконстрикцією.

Для хворих з гіпогідратацією характерне зниження маси тіла, сухість шкіри та слизової оболонки, зниження тургору тканин, западання очних яблук, зниження температури шкіри, тахікардія, олігурія, скарги на спрагу.

У міру наростання гіпогідратації вони стають загальмованими, можуть виникати галюцинації, судоми, втрата притомності. При лабораторному обстеженні відмічається зростання гемоконцентраційних показників.

При проведенні інтенсивної терапії надзвичайно важливо враховувати добовий баланс рідин у хворих. Для цього медперсонал повинен скрупульозно підраховувати об’єми втрат води: сечу та інші рідини при патологічних втратах збирають у спеціальні мірні посудини; відмічають частоту й глибину дихання, температуру тіла, частоту та об’єм стільця. Все це погодинно фіксують у спеціальній карті (листку індивідуального спостереження). В ній же відмічаються всі призначення, виконані хворому, об’єми інфузійної і трансфузійної терапії. Кожні 12-24 години підбивають баланс: об’єм виведеної з організму та введеної йому рідини.

При підрахунку перспіраційних втрат виходять з того, що при нормотермії (36,6 °С) дорослий хворий втрачає води через шкіру та з диханням 0,5 мл/кг маси тіла за годину. Підвищення температури тіла на 1 °С збільшує втрату рідини на 0,25 мл/кг за годину.

Для корекції дефіциту рідин застосовують кристалоїди (0,9% р-н натрію хлориду; р-ни Рінгера, Рінгер-лактату; нормосоль, лактосоль, хлосоль, ацесоль, дисоль) та інші рідини (5% - 40% р-ни глюкози, фруктози).

Залежно від ступеня гідратації існують різні режими ведення хворих: з нульовим водним балансом, з від’ємним балансом (у

<< | >>

↑

Источник: Колектив авторiв.. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів1: Навчальний посібник. - Тернопіль: Укрмедкнига 2003. 2003

Еще по теме ГІПОГІДРАТАЦІИНИИ ШОК:

- ЗНО - ЭГЕ - ЗОЖ - КУРСОВЫЕ И ДИПЛОМНЫЕ - ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА - МЕДИЦИНА - НЕТРАДИЦИОННАЯ МЕДИЦИНА - ПСИХИАТРИЯ И ПСИХОЛОГИЯ - РЕФЕРАТЫ - СПРАВОЧНИКИ - СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА - ФАРМАЦИЯ ДЛЯ СТУДЕНТОВ -