<<
>>

ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ГЕМОТРАНСФУЗІЙ У ДІТЕЙ

УСТАНОВА-РОЗРОБНИК:

УКЛАДАЧІ:

Головний трансфузіолог МОЗ України професор П.М.

Перехрестенко Головний дитячий гематолог МОЗ України

ст.н.сп. В.Д. Дроздова Головний педіатр МОЗ України професор В.В.Бережний

м.Київ

На сучасному етапі розвитку трансфузійної медицини, з прагненням до так званої "безкровної" медицини, актуальним стає питання про зменшення переливання компонентів крові. Однак у повсякденній лікувальній практиці, в тому числі в неонатології і педіатрії, компоненти з донорської крові використовуються достатньо широко, наприклад:

• пренатальні трансфузії еритроцитів при гострій внутрішньоутробній анемії;

• пренатальні трансфузії концентрату тромбоцитів з метою корекції гострої тромбоцитопенії внаслідок внутрішньоутробної а л о і м у н і з а ці ї;

• компоненти крові для замінних трансфузій у новонароджених (перероблена цільна кров - продукт з 0 Rh(D)-HeraTHBHnx еритроцитів та АВ Rh(D)-HeraTHBHoi’ свіжозамороженої плазми);

• трансфузії еритроцитів при анемії недоношених немовлят;

• заміщуючі трансфузії еритроцитів, тромбоцитів та плазми у новонароджених та

малюків віком до 1-го року (відділення інтенсивної терапії) маленьким об'ємом;

• повторні трансфузії еритроцитів, тромбоцитів та плазми у хворих з патологією систе

ми крові (гемолітичні анемії, апластичні анемії, гемобластози, профузні кровотечі внаслідок тромбоцитопенії, тромбоцитопатії, гемофілія, хвороба Віллебранда);

• заміщуючі трансфузії компонентів крові в хірургії для дітей віком до 2-х років;

• заміщуючі трансфузії еритроцитів у разі екстракорпоральних методів детоксикації та деякі інші.

Водночас внаслідок трансфузій компонентів крові існує високий ризик розвитку побічних ефектів.

Перш за все це імунні та неімунні трансфузійні реакції (гемолітичні, негемолітичні, гемотрансмісивні інфекції, цитратна інтоксикація, бактеріальне забруднення та ін.).

Значна кількість небажаних і небезпечних побічних ефектів виникає через присутність лейкоцитів у компонентах крові:

• імунізація до лейкоцитарних антигенів (HLA алоімунізація);

• фебрильні негемолітичні трансфузій ні реакції;

• розвиток рефрактерності до тромбоцитів;

• трансмісія патогенів (цитомегаловірус, вірус Епштейна-Барр, Т-лімфотропний

вірус людини та ін.);

• імуносупресія (післяопераційні інфекції, реактивація вірусів, рецидиви пухлин).

Для запобігання гемотрансфузійних реакцій та ускладнень необхідно суворо додержуватись інструкцій з переливання компонентів крові.

Для профілактики ускладнень, пов'язаних з присутністю лейкоцитів у компонентах донорської крові, в пренатальному періоді, у новонароджених і дітей віком до 2 років необхідно використовувати для трансфузій компоненти крові з видаленими лейкоцитами. Згідно з "Керівництвом Ради Європи з заготівлі, використання та контролю якості компонентів крові" (7 видання, 2001 рік)

встановлений стандарт лейкоцитзбіднених компонентів крові - 1x10® лейкоцитів на дозу клітинного компонента крові. Цей стандарт є обов'язковим для гемотрансфузій у неонатології і педіатрії.

Найбільш зручним та ефективним методом видалення лейкоцитів є фільтрація. Спеціальні фільтри, які видаляють з клітинних компонентів крові до 99-99,9% лейкоцитів, можуть бути використані як у центрах крові під час заготівлі компонентів крові, так і безпосередньо у ліжка хворого.

Застосування лейкоцитарних фільтрів може не тільки захистити від вірусної інфекції, але й підвищити лікувальну ефективність гемотрансфузій. Доведено, що при використанні фільтрованої еритроцитної маси приріст гемоглобіну та еритроцитів є більш значущим, ніж при стандартних трансфузіях. Можна казати про економічний ефект використання лейкоцитарних фільтрів, тому що скорочується потреба в трансфузіях еритроцитів, знижується ризик інфекційних ускладнень, скорочується термін перебування хворого в стаціонарі.

<< | >>
Источник: Шлапак І.П.. Еталони практичних навичок з анестезіології та інтенсивної терапії (навчальний посібник) Посібник затверджений на Проблемній комісії "Анестезіологія та інтенсивна терапія" МОЗ та АМН України та кафедр післядипломної освіти за фахом "Анестезіологія та інтенсивна терапія" 23.12.2005 р. (протокол № 3)2006. 2006

Еще по теме ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ГЕМОТРАНСФУЗІЙ У ДІТЕЙ:

  1. НАКАЗ N 385 01.08.2005 Про інфекційну безпеку донорської крові та її компоненгів
  2. Безпека пацієнтів
  3. ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНА ПУНКЦІЯ УХВОРИХЗ ПІДВИЩЕНИМ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНИМ ТИСКОМ Практична навичка № 15
  4. ЛІКАРСЬКА БЕЗПЕКА
  5. 9.9. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в ендокринології
  6. ГОСТРА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ У ДІТЕЙ
  7. ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ
  8. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  9. Протиепідемічні заходи
  10. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  11. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  12. КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЩОДО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПАТОЛОГІЇ
  13. ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ
  14. 7.11. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в гематології
  15. Невідкладні заходи
  16. Заходи допомоги
  17. Заходи контролю при тривалому застосуванні