<<
>>

З 1996 р. держава реалізує Національну програму “Діти України ”.

Заходи, передбачені нею, спрямовані на забезпечення права кожній дитині народитися здоровою, вижити, всебічно розвиватися, бути надійно соціально та психологічно захищеною. Програма реалізується разом з Національними програмами планування родини, поліпшення становища жінок, охорони материнства та дитинства, Національною програмою "Освіта" ("Україна, XXI століття"), Комплексною програмою розв'язання проблем інвалідності.

В усіх цих документах визначені конкретні заходи, строки та відповідальні виконавці.

Чільне місце у вирішенні проблем збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я належить заходам щодо планування сім'ї.

Мета планування сім'ї, за визначенням ВООЗ, полягає у:

• запобіганні небажаній вагітності;

• можливості регулювати час народження дитини;

• самостійному визначенні сім'єю кількості дітей;

• народженні бажаних здорових дітей;

• профілактиці захворювань, які передаються статевим шляхом.

Заходи, спрямовані на здійснення цієї мети, є важливою складовою частиною ПМСД.

Національна програма затверджена в Україні в 1995 р. На сучасному етапі формується мережа відповідних закладів планування сім'ї. При Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України створено головний центр, функціонують 42 обласних і міжобласних центри, та більше 400 кабінетів при лікарнях. Крім того, кабінети "Шлюб і сім'я" в складі амбулаторно- поліклінічних закладів надають консультації щодо планування сім'ї.

На базі відділень дитячої та підліткової гінекології лікувально-профілактичних закладів створено центри з питань статевого виховання підлітків.

Програмою також передбачено здійснення системи консультування та підготовки підлітків і молоді з питань статевого виховання, сексуальної та репродуктивної поведінки.

Розроблено Програму підтримки грудного вигодовування дітей, діють центри підтримки лактації. З 1996 р. мати та дитина мають право на спільне перебування в пологовому відділенні.

Промисловість України випускає спеціальні рідкі та пастоподібні молочні продукти, сухі адаптовані суміші, плодоовочеві консерви. Виробничі потужності можуть значною мірою задовольнити потребу в них. За останні роки відбувся стрімкий спад виробництва продуктів дитячого харчування внаслідок соціально- економічних негараздів. Отже, проблема існує та потребує невідкладного вирішення.

Питаннями соціального захисту жінок і дітей займаються також неурядові організації. В державі діють і співпрацюють понад 20 всеукраїнських жіночих організацій (Спілка жінок України, Союз українок, Жіноча громада та ін.), майже 400 неурядових організацій, які проголошують роботу з дітьми як свою статутну діяльність (Дитячий фонд України, Український молодіжний Чорнобильський фонд, Асоціація захисту дітей-інвалідів тощо), близько 80 організацій та об'єднань регіонального рівня.

Досвід їх роботи та напрямки подальшої діяльності обговорювались на Всеукраїнському конгресі жінок в Києві (травень 1998 р.).

В Україні діє ряд міжнародних програм, спрямованих на вдосконалення системи ОХМД. Міжнародну допомогу в їх здійсненні надають установи ООН (ВООЗ, ЮНІСЕФ), Європейський Союз, уряди США, Німеччини, Канади, Великої Британії, Франції тощо, а також міжнародні фонди та неурядові організації.

Вже реалізовані програми "Українська ініціатива з охорони здоров'я", "Програма контролю смертності жінок, малюків і дітей", "Програма ліквідації йодозалежних захворювань", "Чорнобильський проект гуманітарної допомоги та реабілітації", "Ініціатива лікарні, дружньої до дитини" та багато інших.

Міжнародна та міждержавна допомога дозволила нашій державі вирішити низку конкретних завдань, а головне, певним чином вплинула на зміну уявлень і підходів до вирішення цих проблем.

Зміст наведених законодавчих документів і державних програм свідчить про забезпечення організаційних засад діяльності держави щодо охорони материнства та дитинства. В місцевих органах виконавчої влади створені підрозділи з відповідних питань. Збільшується кількість центрів соціальних служб для молоді в обласних центрах, Києві та Севастополі, інших містах і районах. Загальна кількість їх перевищує 400.

Проте організаційне забезпечення діяльності держави щодо захисту жінок і дітей само по собі не вирішить цю важливу проблему. Як відзначалося на Всеукраїнському конгресі жінок, значного вдосконалення потребує законодавчо- нормативна база щодо їх ролі та місця в суспільстві. Суттєвого поліпшення потребує державний механізм реалізації соціально-економічної політики.

В резолюції Всеукраїнського конгресу жінок наголошується, що державна політика має бути спрямована на підвищення соціального, політичного та морального статусу жінок в суспільстві, дотримання їх прав і свобод, охорону здоров'я, сприяння розвитку здорового способу життя та безпечного материнства.

Повільні темпи проведення реформ, непідготовленість населення, а почасти й представників місцевих органів влади до нових умов сприяли соціальній напруженості, безробіттю, зниженню життєвого рівня та досить болюче відбилися на становищі жінок і дітей.

Отже, без активної державної соціальної та фінансової підтримки служб охорони материнства та дитинства створити належні умови для поліпшення їх здоров'я не можливо.

В першу чергу зусилля держави та громадськості повинні бути спрямовані на діяльність відповідних служб, ефективність якої залежить від багатьох чинників.

Передусім потрібно провести ретельний аналіз стану системи, її засад, матеріально-технічної бази, організації та якості діяльності лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.

Забезпеченню медичною допомогою жінок і дітей буде сприяти:

• збереження служб охорони здоров'я матері та дитини, їх адаптація до змін в економіці держави;

• реформування ПМСД на засадах сімейної медицини, з визначенням її пріоритетності жінкам і дітям;

• впровадження ефективних технологій в роботу лікувально-профілактичних закладів;

• профілактика захворюваності;

• гігієнічне виховання з акцентом на пропаганду здорового способу життя.

З метою наукового обгрунтування та розробки заходів щодо покращання

здоров'я жінок і дітей в 1992 р. Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології АМН започаткована наукова програма "Сім'я та діти України". До її виконання залучена кафедра соціальної медицини та охорони здоров'я Національного медичного університету.

Ця програма, як органічний фрагмент, ввійшла до Європейської програми "Європейське тривале дослідження вагітності та дитинства", а також до Національної програми "Діти України".

Для врахування розмаїття клімато-географічних, екологічних, соціальних, етнічних зон України дослідження проводиться в ряді регіонів, які представлені містами Київ, Івано-Франківськ, Дніпродзержинськ і Красний Луч (Луганська область). Сформована когорта (близько 7,5 тисяч сімей), здійснюється моніторинг за здоров'ям вагітних, перебігом і наслідками вагітності та пологів, станом здоров'я народжених немовлят.

Він дозволяє отримувати максимально об'єктивну та багатогранну інформацію про фактори, що впливають на них, про умови та спосіб життя сімей.

Медична допомога жінкам і дітям грунтується на загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги, проте має більш виражену профілактичну спрямованість і надається поетапно:

/ етап - медична допомога майбутній матері та підготовка її до материнства.

// етап - комплекс заходів щодо антенатальної охорони плода, здійснюваних спеціалізованими акушерсько-гінекологічними закладами, загальною мережею лікувально-профілактичних закладів, санаторіями для вагітних.

/// етап - інтранатальна охорона плода - забезпечення допомоги при пологах у акушерських відділеннях пологових будинків чи багатопрофільних лікарень, або в дільничних лікарнях.

IV етап - лікувальна допомога новонародженим у відділеннях новонароджених пологових будинків і відділеннях новонароджених дитячих лікарень.

Vетап - охорона здоров'я дітей дошкільного віку, здійснення профілактичних заходів.

VI етап - охорона здоров'я дітей шкільного віку.

Важливими складовими частинами системи охорони здоров'я матері та дитини є акушерсько-гінекологічна допомога та лікувально-профілактична допомога дітям.

Акушерсько-гінекологічна допомога надається в 464 жіночих консультаціях, 89 пологових будинках, а також акушерських і гінекологічних відділеннях лікарень.

Розширюється мережа медико-генетичних закладів, до яких відносяться обласні та міжобласні, регіональні центри, медико-генетичні консультації, Львівський НДІ спадкової патології, Інститут генетики репродукції (м. Київ).

Створено центри, відділення, кабінети дитячої та підліткової гінекології. Кабінети відкриті в обласних центрах і великих містах. У деяких регіонах у кожному районному центрі працюють лікарі-гінекологи дитячого та підліткового віку.

Забезпеченість акушерами-гінекологами становить 2,5 на 10 тисяч населення. Щорічно під спостереженням жіночих консультацій перебуває близько 440 тисяч вагітних. їх кількість у 90-х роках почала досить інтенсивно зменшуватись (за 5-тирічний період з 1993 по 1997 рр. на 24 %).

Лікувально-профілактична допомога дітям надається в самостійних дитячих поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень. У різних лікарнях розгорнуто 61,4 тисячі дитячих ліжок, що становить 66,48 на 10 тисяч дитячого населення. Забезпеченість дітей лікарняними ліжками з 1985 року по 1999 рік зменшилась майже на 20 % (табл. 2)*/.

*/ Охорона здоров'я в Україні: проблеми та перспективи / За ред. В.М.Пономаренка. - Тернопіль. - Укрмедкнига, 1999. - 309 с.

Здоров'я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров'я (Щорічна доповідь. 1998 р.). К.- 1999, - 594 с.

Таблиця 2

Забезпеченість дітей України спеціалізованими лікарняними ліжками (1985-1999 роки, на 10 тисяч дітей)

Профіль ліжок 1985 р. 1999 р. Зменшення (збільшення), %
Усього 81,7 64,48 -19,8
В т.ч.
Педіатричні соматичні 45,7 25,69 -43,8
Інфекційні 16,5 14,73 -10,8
Хірургічні 5,64 6,16 + 8,0
Неврологічні 1,4 2,18 + 55,7
Психіатричні 3,2 2,65 -17,2
Офтальмологічні 1,3 1,3 0
Отоларингологічні 2,4 2,07 -13,8
Дерматовенерологічні 1,2 1,35 + 11,5

Примітка, До хірургічних ліжок у 1985 році віднесені нейрохірургічні, ортопедо- травматологічні, урологічні; в 1999 році до них долучилися торакальної та гнійної хірургії.

Аналіз наведених у таблиці 2 даних показує, що значно знизилася забезпеченість педіатричними соматичними ліжками, зменшилась забезпеченість отоларингологічними і психіатричними ліжками. В той же час збільшився цей показник щодо дерматовенерологічних, хірургічних і неврологічних ліжок.

Відповідно до цього змінилась структура лікарняного фонду (мал. 1).

И Педіатричні, соматичні • Хірургічні ЩІнфекційні ПІнші

Мал.1. Структура лікарняних ліжок для дітей за профілями лікувально- профілактичної допомоги, 1985 та 1998 рр. (%).

Фактична забезпеченість ліжками майже співпадає з орієнтовними нормативами їх потреби, затвердженими наказом МОЗ України № 74 від 24.03.98 р.

З 1993 до 1999 рр. число ліжок у денних дитячих стаціонарах збільшилось у 2,3 раза, а число пролікованих дітей зросло з 26,1 тисячі до 74,8 тисячі, тобто в 2,5 раза.

Проте зростання ролі денних стаціонарів само по собі не в змозі вирішити проблему доступності допомоги та її оптимізації. Цьому може зарадити збільшення обсягу та покращання якості амбулаторно-поліклінічної допомоги.

Інтенсивна терапія хворим дітям забезпечується в центрах інтенсивної терапії новонароджених, в аналогічних відділеннях інтенсивної терапії в пологових будинках, в обласних і міських відділеннях дитячих лікарень.

На 1 січня 1998 року в ЛПЗ системи МОЗ України працювало близько 30,5 тисячі педіатрів і спеціалістів педіатричного профілю. Загалом забезпеченість достатня - 3 лікарі на 1000 дітей, у т.ч. дільничних педіатрів - 1,2.

Санаторно-курортне лікування забезпечується в 160 постійних дитячих санаторіях, де розгорнуто майже 22,9 тисячі ліжок. Його отримують діти, хворі на туберкульоз, органи дихання, травлення, нервової, серцево-судинної, кістково-м'язової, сечостатевої систем.

Діти-сироти, інваліди, неповних, багатодітних і малозабезпечених сімей виховуються в 43 будинках дитини (5200 місць). В Україні функціонує більше 18 тисяч дошкільних закладів, які охоплюють організованим вихованням 1 млн. 200 тис. дітей. Створюються нові типи дошкільних закладів (або групи): загального розвитку, компенсуючі, сімейні, прогулянкові.

За останні роки чисельність загальних дошкільних закладів зменшується в зв'язку зі скороченням народжуваності та недостатністю фінансування. 6 млн. 900 тисяч учнів навчаються в 21300 загальноосвітніх школах, діють близько 1000 професійно-технічних училищ з числом учнів, більшим 500 ТИСЯЧ.

Для дітей, які потребують суспільного виховання та державної підтримки, організовані школи-інтернати.

Розвивається також мережа частково чи повністю платних дошкільних і середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

Оздоровленню дітей сприяє фізична культура та спорт, які є складовою частиною виховного процесу в середніх загальноосвітніх і професійних навчально- виховних закладах, почасти здійснюється за місцем проживання в клубах, а також в дитячо-юнацьких спортивних школах. За останні роки було відкрито також 16 шкіл для інвалідів.

Контрольні питання

1. У чому полягає медико-соціальне значення системи охорони здоров'я матері та дитини?

2. Які заходи визначають ефективність охорони здоров'я матері та дитини?

3. Які основні документи становлять законодавчу базу охорони здоров'я жінок і дітей в Україні?

4. Які заходи щодо заохочення материнства, гарантій охорони здоров'я матері та дитини регламентовані Основами законодавства України про охорону здоров'я?

5. Які національні програми щодо материнства та дитинства реалізуються в Україні, їх мета?

6. В яких закладах надається акушерсько-гінекологічна допомога?

7. В яких закладах надається лікувально-профілактична допомога дітям?

<< | >>
Источник: Колектив авторiв. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка.- Тернопіль: Укрмедкнига 2000. 2000

Еще по теме З 1996 р. держава реалізує Національну програму “Діти України ”.:

  1. В. П. Черних, І. А. Зупанця, І.Г.Купновицької. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ. Підручник для студентів фармацевтичних факультетів Міністерство охорони здоров’я України Івано-Франківський національний медичний університет2013, 2013
  2. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997р. № 303. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СТРУКТУРИ служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України
  3. ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 грудня 1997 р. № 359 ЗАРЕЄСТРОВАНО в Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 р. № 14/2454 ПОЛОЖЕННЯ про порядок проведення атестації лікарів І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  4. План та програма статистичного дослідження
  5. Значения перцентилей длины тела в возрасте от 1 до 17 лет (W.E. Nelson el al., 1996)
  6. Планування в системі охорони здоров'я України
  7. Стан стоматологічної допомоги населенню України та концепції її подальшого розвитку
  8. НАКАЗ вид 08.10.1997 № 303. Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України
  9. Елисеев0 О.М.. СПРАВОЧНИК ПО ОКАЗАНИЮ СКОРОЙ И НЕОТЛОЖНОЙ ПОМОЩИ0.Изд. ТОО "Лейла", СПБ, 1996 г.OCR Палек & Alligator, 1998, 1998
  10. Національний медичний університет імені 0.0. Богомольця. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ МОДУЛЬ 1 . ФІЗІОЛОГІЧНА ТА ПАТОЛОГІЧНА ВАГІТНІСТЬ. ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОЛОГИ (Книга 1)2011, 2011
  11. Загальні тенденції захворюваності населення України (загальна захворюваність, захворюваність із тимчасовою втратою працездатності)
  12. Шлапак І.П.. Еталони практичних навичок з анестезіології та інтенсивної терапії (навчальний посібник) Посібник затверджений на Проблемній комісії "Анестезіологія та інтенсивна терапія" МОЗ та АМН України та кафедр післядипломної освіти за фахом "Анестезіологія та інтенсивна терапія" 23.12.2005 р. (протокол № 3)2006, 2006
  13. Література
  14. Авторський колектив
  15. НАКАЗ N 385 01.08.2005 Про інфекційну безпеку донорської крові та її компоненгів
  16. Висококваліфікована консультативна допомога
  17. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ «БІЛІЙ» ГІПЕРТЕРМІЇ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ
  18. Малі вади розвитку
  19. ПРО ПОДАЛЬШЕ УДОСКОНАЛЕННЯ АТЕСТАЦІЇ ЛІКАРІВ