Чинники, що обумовлюють здоров’я населення. Методи вивчення. Закономірності основних показників здоров’я

Виконання основного стратегічного завдання діяльності системи охорони здоров’я - збереження та зміцнення здоров’я населення та поліпшення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних і профілактичних заходів, форм і методів роботи окремих спеціалізованих служб не можливі без знання основних характеристик, тенденцій та закономірностей стану здоров’я населення.

В даному розділі будуть розглянуті визначення поняття "здоров’я" з точки зору індивідуального та популяційного підходів, фактори, що найбільш суттєво впливають на формування здоров’я, методи та показники оцінки здоров’я населення.

Особлива увага приділена аналізу медико-демографічної ситуації в Україні та сучасному світі, основним методам вивчення та тенденціям сучасного стану захворюваності населення. Окремі підрозділи присвячені медико-соціальним проблемам найважливіших неепідемічних захворювань.

Вивчення здоров'я населення та вплив на нього соціальних чинників - найважливіша складова частина соціальної медицини.

Існує багато визначень поняття "здоров'я". Наведемо деякі з них:

- енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона: "Здоров’я - це стан організму, всі частини якого нормально розвинені та правильно функціонують";

- словник Grand Larousse Encyclopedique (1962): "Здоров’я - стан індивіда, чий організм функціонує добре";

- Encyclopedia Britanica (1959): "Здоров’я - це стан фізичної міцності та благополуччя, при якому організм правильно виконує свої функції";

- А.Д. Степанов: "Здоров’я - це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої функції";

- Ю.П.

Досить оригінальне визначення здоров’я дає академік В.П. Казначеєв: "Здоров’я - це процес збереження та розвитку біологічних, психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній тривалості життя".

Як бачимо, є багато підходів до визначення здоров’я. Практично в кожному з них не враховуються ті чи інші важливі аспекти життєдіяльності людини,

Найбільш доцільним є такий підхід до визначення здоров'я, при якому враховуються різні цілі (мал. 1).

Загальнофілософський (норма для живого): інтервал, у межах якого кількісні коливання біологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму

Здоров’я індивіда:

а) теоретичний підхід (ідеал):

стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні захворювання, хворобливі стани чи фізичні дефекти;

б) практичний підхід:

стан організму, коли він здатний повноцінно виконувати свої функції

Мал. 1. Схема цільового підходу до визначення поняття "здоров'я".

Якщо мова йде про здоров'я в загальнофілософськомуплані, тоді цей термін є синонімом поняття "норма", широко вживаного в біології.

З точки зору здоров'я окремої людини, тобто індивідуального підходу, може бути два варіанти.

Перший - теоретичний, якщо визначати здоров'я людини як теоретично можливий ідеал, до якого варто прагнути, але який фактично важко досягти. В цьому плані найбільш придатним є визначення, що дає Всесвітня організація охорони здоров'я: "Здоров’я- це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти".

Другий варіант — практичний, коли треба дати відповідь, здорова чи хвора та чи інша людина. При цьому головним є здатність організму повноцінно виконувати свої біологічні та соціальні функції'.

Коли мова йде про популяційне здоров 'я, тобто здоров'я населення та окремих його груп, треба мати на увазі, що єдиного критерію, за яким можна визначити стан здоров'я населення, наприклад, регіону, країни, міста, району, області, немає. В цьому разі в світовій статистиці прийнято використовувати комплексний підхід до визначення поняття "здоров'я" населення. Під цим розуміють умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом показників:

♦ демографічних (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя);

фізичного розвитку;

захворюваності;

інвалідності;

частоти донозологічних станів (мал. 2).

Здоров’я населення:

умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом медичних показників:

1. Демографічних

(народжуваності, смертності, очікуваної тривалості життя та ін.)

2. Захворюваності

(загальної, інфекційної, госпітальної та ін.)

3. Фізичного розвитку

(морфо-функціонального та біологічного розвитку, гармонійності)

4. Інвалідності (первинної та загальної)

5. Донозологічного стану

(імунітет, опірність систем, активність ферментів і ін.)

Мал. 2. Схема популяційного підходу до визначення поняття "здоров'я".

Мал. 3. Схема групування факторів ризику.

У формуванні рівня здоров'я населення велику роль відіграють так звані фактори ризику.

Фактором ризику хвороби чи смерті є ендогенний або екзогенний додатковий несприятливий вплив на організм, який підвищує ймовірність виникнення захворювання чи смерті. Ці фактори досить численні, умовно їх можна поділити на ендо- та екзогенні (мал. 3).

Дуже важливим аспектом соціальної медицини є відповідь на питання: від яких факторів залежить здоров'я людей.

За класифікацією американського вченого Роббінса, фактори, що впливають на здоров'я, можна розділити на 4 великі групи:

- спосіб життя;

- біологічні;

- стан навколишнього середовища;

- обсяг і якість медичної допомоги.

Перше місце за впливом на здоров'я населення в сучасних умовах відіграють фактори способу життя, на них припадає більше ніж 50 відсотків.

Із способом життя пов'язують такі поняття, як рівень життя (структура, рівень матеріальної забезпеченості в розрахунку на людину), якість життя (вимірювані параметри, що характеризують ступінь матеріальної забезпеченості людини), стиль життя (психологічні, індивідуальні особливості поведінки), уклад життя (національний, суспільний порядок, побут, культура).

Серед провідних факторів способу життя, що негативно впливають на здоров'я, слід назвати такі: паління, неправильне харчування, зловживання алкоголем, шкідливі умови праці, стреси, гіподинамія, погані матеріально- побутові умови, вживання наркотиків; неміцна, неповна чи багатодітна родина; надмірний рівень урбанізації тощо.

На другому місці за силою впливу на здоров'я знаходяться біологічні фактори (стать, вік, спадковість, конституція).

Третє місце посідають фактори навколишнього середовища (стан повітря, води, продуктів харчування, грунту, рівень радіації). Вплив цих факторів становить близько 20 відсотків.

Нарешті, суто медичні фактори - лікувально-профілактичні та санітарно- протиепідемічні заходи (щеплення проти інфекційних захворювань, якість лікування та обстеження хворих тощо) - лише на 10 відсотків визначають стан здоров'я.

З наведених даних можна зробити важливий висновок: найголовнішим напрямком зусиль щодо збереження та зміцнення здоров'я населення є покращання способу життя людей і стану навколишнього середовища.

Про це, зокрема, свідчать результати дослідження, яке було проведено в 90-х роках у Каліфорнії. Вивчаючи життя близько 7 тисяч людей, вчені прийшли до висновку, що можна значно покращити рівень здоров'я, якщо люди будуть виконувати всього 7 рекомендацій: щоденний 7-8-годинний сон, 3-разове харчування в ті ж самі години без переїдання, щоденні сніданки, підтримка нормальної маси тіла, утримання від надмірного вживання алкогольних напоїв, щоденні фізичні вправи та повне утримання від паління.

В порядку експерименту людям порадили виконувати всі ці рекомендації. Були отримані такі результати.

Фізичне здоров'я населення, яке повністю дотримувалося цього режиму, було на рівні здоров'я людей, на 30 років молодших від тих, хто такого режиму зовсім не дотримувався.

Чоловіки у віці близько 45 років, що виконували 3 або менше рекомендацій з 7, жили до 67 років, а ті, що виконували 6 або 7 - до 78 років - на 11 років більше.

Схожі дані отримано стосовно жінок: 45-річні жінки, які виконували 3 або менше рекомендацій, доживали в середньому до 74 років, а ті, що виконували б або 7 - до 81 року, тобто на 7 років більше.

Звісно, що дуже важливу роль у збереженні та зміцненні здоров'я населення відіграють також фактори навколишнього середовища. Особливо це актуально для нашої країни, на території якої відбулася Чорнобильська катастрофа - найбільша техногенна катастрофа 20 століття.

Починаючи з середини 60-х' років, розвинуті країни світу почали застосовувати комплексний показник — коефіцієнт життєстійкості населення, який визначається з урахуванням:

• середньої очікуваної тривалості життя;

• смертності немовлят;

• якості продуктів харчування;

• бюджетних витрат на соціальні, медичні та екологічні програми.

Критичне значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні 1 бала, максимальне - 5 балів. Країн, які мали б максимальний коефіцієнт життєстійкості за даними 90-х років виявлено не було, коефіцієнт на рівні чотирьох балів мали Швеція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, на рівні трьох балів - США, Японія.

Коефіцієнт життєстійкості населення нових незалежних держав, що утворилися на території СРСР, у тому числі України, становить 1,4.

Про вплив соціальних чинників на здоров'я населення красномовно свідчать результати досліджень американських учених, згідно з якими в сучасних умовах збільшення загального числа безробітних на 1 % призводить до зростання загальної смертності на 1,2 %, а зростання числа безробітних на 10 % призводить до того, що на 1,7 % більше людей помирає від серцево- судинних захворювань, на 0,7 % більше осіб закінчують життя самогубством, на 4,2 % збільшується кількість пацієнтів психіатричних лікарень.

Вивчення популяційного здоров'я населення грунтується на численних джерелах, основними з яких є:

1) офіційні звіти лікувально-профілактичних закладів і органів охорони здоров'я, соціального забезпечення, ЗАГС у і статистичних органів;

2) спеціально організований облік випадків захворювань і смертей в лікувально-профілактичних закладах виділених зон спостереження - проспективні дослідження;

3) ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних закладів за минулий період часу;

4) дані анкетування населення;

5) дані лікарських оглядів;

6) дані лабораторних і інструментальних досліджень;

7) результати математичного моделювання.

Для отримання найбільш повної та вірогідної інформації про стан здоров'я населення України, вперше на базі Київського міського наукового інформаційно- аналітичного центру медичної статистики була застосована автоматизована система збору, обробки та аналізу медико-демографічних даних, матеріалів про захворюваність і інвалідність. її впровадження дасть можливість здійснити моніторинг сучасного стану та тенденцій здоров'я населення України.

Дослідження здоров'я населення дає змогу отримувати різнобічну інформацію, у тому числі передбачає розподіл населення за групами здоров'я з переважним використанням даних про захворюваність (мал. 5).

Загальні тенденції щодо основних показників здоров 'я населення України на сучасному етапі можна визначити таким чином:

• демографічна ситуація: мають місце урбанізація, постаріння населення, зміна структури смертності та зменшення середньої очікуваної тривалості життя;

• захворюваність населення: склався неепідемічний тип патології, підвищився рівень деяких захворювань, зокрема, неепідемічних, ендокринних, алергій- них, зросла частота окремих інфекційних (туберкульозу, дифтериту, гепатиту, ВІЛ-інфекції та ін.);

• фізичний розвиток населення: зростає чисельність дітей з дисгармонійним розвитком, зменшується чисельність практично здорових дітей;

• інвалідність: збільшується показник первинного виходу на інвалідність (інвалідизації);

• збільшилась тенденція множинної патології (поєднання різних захворювань в однієї особи, множинність причин смерті тощо).

Всесвітня організація охорони здоров'я в генеральній стратегії для національних служб охорони здоров'я "Здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" визначила критерії, до яких мають прагнути всі країни. Для України вони можуть бути такими:

1. Повна доступність первинної безкоштовної медико-санітарної допомоги.

2. Відсоток валового національного продукту, який витрачають на охорону здоров'я (має дорівнювати 7-8 %, практично становить не більше 5 %).

3. Позитивний природний приріст населення в усіх областях (зараз у більшості областей природний приріст - негативний).

4. Відсоток дітей, які народжуються з масою тіла 2500 грамів і менше (має бути не більше 3,5 %).

5. Рівень смертності немовлят (не повинен перевищувати 9 на 1000 живо- народжених, фактично протягом останніх років коливається в межах 12-15 %о).

6. Середня тривалість життя від народження (має бути не менше 75 років, а становить 67,8).