<<
>>

Комплексний підхід щодо удосконалення управління

Першопричиною появи управлінської діяльності, управлінських взаємовідносин стала праця і трудова діяльність. Саме праця, як і будь-який її процес, іманентно містить елементи управління, але лише на визначеному щаблі розвитку (наприклад, при колективній праці) воно виділяється в самостійну функцію, зокрема, суспільної праці.

Так, працюючи з лопатою на присадибній ділянці, людина управляє лопатою і собою. Це індивідуальна праця, управління індивідуальною діяльністю з порівнянням власних фізичних, психічних, емоційних, біологічних, соціально-суспільних і інших можливостей.

Головну роль у розумінні суті, особливостей і специфіки відіграє не стільки аналіз управління індивідуальною діяльністю, скільки управління спільною діяльністю людей. Розвиток свідомості людини призвів до розуміння того, що завдяки спільній діяльності можна досягти вагомих результатів, порівняно з індивідуальною діяльністю. Але спільна діяльність ускладнює процеси узгодження, оскільки вступає в дію розмаїтість потреб і інтересів, натур і характерів, цінностей і установлень.

Отже, управління виникло і розвивалось, насамперед, як потреба узгодження дій для одержання заданого результату діяльності людини, колективів, а згодом - організацій, відомств, держави і суспільства.

- змінами в структурі захворюваності населення, зумовленими виходом на перший план хронічних соматичних хвороб;

- наростанням потужності закладів охорони здоров'я і ускладненням процесів керування ними та ін.

Чинники, що сприяють ефективному управлінню охороною здоров'я:

- удосконалення підбору керівних кадрів;

- наукове удосконалення стилю роботи керівників;

- комплексне удосконалення процесу управління (кваліфіковане та ефективне виконання функцій управління);

- удосконалення функції та структури апарату управління;

- наукова організація праці в керуючій та керованій підсистемах;

- забезпечення творчої активності медичних колективів при реалізації завдань, поставлених перед охороною здоров'я загалом і закладом зокрема.

Комплексне удосконалення процесів управління в свою чергу залежить від:

- кваліфікації та компетентності керівника;

- наявності інформації, як знаряддя праці (її якості, інтенсивності надходження, системності, своєчасності, ймовірності тощо);

- володіння загальною технологією процесу управління кожною фазою.

<< | >>
Источник: Колектив авторiв. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка.- Тернопіль: Укрмедкнига 2000. 2000

Еще по теме Комплексний підхід щодо удосконалення управління:

  1. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  2. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  3. Комплексное планирование лечебно-профилактической помощи на административной территории. Структура и порядок утверждения комплексных планов
  4. ПРО ПОДАЛЬШЕ УДОСКОНАЛЕННЯ АТЕСТАЦІЇ ЛІКАРІВ
  5. ПІДХІД ДО ПАЦІЄНТА
  6. Теоретичні основи науки управління
  7. Кроковий підхід до лікування післяпологових кровотеч
  8. КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЩОДО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПАТОЛОГІЇ
  9. ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ГЕМОТРАНСФУЗІЙ У ДІТЕЙ
  10. Управління системою охорони здоров'я