<<
>>

Комплексний підхід щодо удосконалення управління

Першопричиною появи управлінської діяльності, управлінських взаємовідносин стала праця і трудова діяльність. Саме праця, як і будь-який її процес, іманентно містить елементи управління, але лише на визначеному щаблі розвитку (наприклад, при колективній праці) воно виділяється в самостійну функцію, зокрема, суспільної праці.

Так, працюючи з лопатою на присадибній ділянці, людина управляє лопатою і собою. Це індивідуальна праця, управління індивідуальною діяльністю з порівнянням власних фізичних, психічних, емоційних, біологічних, соціально-суспільних і інших можливостей.

Головну роль у розумінні суті, особливостей і специфіки відіграє не стільки аналіз управління індивідуальною діяльністю, скільки управління спільною діяльністю людей. Розвиток свідомості людини призвів до розуміння того, що завдяки спільній діяльності можна досягти вагомих результатів, порівняно з індивідуальною діяльністю. Але спільна діяльність ускладнює процеси узгодження, оскільки вступає в дію розмаїтість потреб і інтересів, натур і характерів, цінностей і установлень.

Отже, управління виникло і розвивалось, насамперед, як потреба узгодження дій для одержання заданого результату діяльності людини, колективів, а згодом - організацій, відомств, держави і суспільства.

конкретними навичками та визначеними спроможностями (комунікабельність, підприємливість, організаторські здібності та ін.).

Отже, управління, управлінська діяльність, є елементом і складовою частиною виробничих стосунків, обумовлених суспільним характером праці, представляє складний і специфічний вид діяльності, неможливий для успішного виконання без відповідної підготовки, використання тільки простих схем, прийомів і правил роботи.

Чим або ким можна управляти? Управляти можна людьми, знаряддями праці і атрибутами що їх супроводжують (інформацією, фінансами, знаннями, досвідом і т.д.)- Між тими, хто управляє і ким управляють, виникають певні взаємовідносини за принципом прямого і зворотного зв'язку.

Складність в управлінні будь-якими соціальними системами, медичною допомогою зокрема, визначається необхідністю:

а) постановки цілей, формуванням задач;

б) організації системи і її складових частин (з урахуванням первинності функцій перед структурою);

в) прийняття управлінських рішень і забезпечення їхньої реалізації;

г) урахування взаємовідносин і взаємодій робітників, колективів;

д) реалізації функцій управління, які конкретизують змістовну і ділову частини праці та взаємовідносин;

е) забезпечення комплексного підходу до роботи з персоналом і т.д.

Специфіка діяльності обумовлена також тим, що управління - це наука,

функція, процес, мистецтво.

А в чому ж полягає сутність управління? Усвідомлення її потребує осмислення парадигми - ключової ідеї, що лежить в основі побудови концепції або вихідної позиції (поняття, модель, схема) у постановці проблем, їхньому поясненні та вирішенні.

Сучасна парадигма науки в основу визначення поняття "управління" і побудови його наукової концепції ставить діяльність людини і всі чинники її здійснення - мотиви, інтереси, цінності, стимули, зміст і т.п.

У літературі зустрічається багато різноманітних варіантів визначення поняття управління. Проте, абсолютна більшість дослідників єдина в тому, що споконвічною основою його є вплив. З огляду на це, під управлінням варто розуміти організацію і реалізацію цілеспрямованих, регламентованих і адекватних управлінській ситуації впливів, що забезпечують максимально раціональне, оперативне й ефективне функціонування керованої системи з метою досягнення поставлених цілей і задач.

Таке визначення поняття управління свідчить, що в його основу покладено той або інший вплив {наказ, розпорядження, вказівка, план, зауваження, побажання, прохання, критика та ін.), який повинен відповідати п'ятьом вимогам, а саме: бути організованим, реалізованим, цілеспрямованим, регламентованим, адекватним щодо конкретної управлінської ситуації.

Поняття визначає ряд принципових вимог до управлінської діяльності - забезпечення максимально раціонального, оперативного і ефективного функціонування керованої системи задля досягнення поставлених цілей і задач.

Принциповим при організації управління є моделювання його системи.

Система управління це:

1. сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей;

2. сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Ланки системи управління різноманітні. їх зв'язки та взаємодія окреслюють

структуру і складові управлінські проблеми. Останні формують конкретний комплекс і визначену ієрархію.

Структурно система управління і її удосконалення включають п'ять основних проблем: організація системи, як керований об'єкт; методи; функції, культура і техніка (мал. 1).

Знання теоретичних аспектів комплексу проблем, структурно притаманних поняттю "система управління", має велике практичне значення для організації і керівництва медичною допомогою, оскільки дозволяє:

1. Скласти план роботи щодо удосконалення управління в кожній системі або її підсистемах.

2. Розробити програму та план групового та індивідуального підвищення кваліфікації управлінського персоналу, в т.ч. і керівного складу.

3. Скласти план і програму контролю стану управління системою.

4. Згрупувати інформацію по кожній з проблем. Будь-яка керована система опирається на ряд чинників, що стабілізують і забезпечують її ефективне функціонування, наприклад, надання медичної допомоги населенню. Одним із напрямків стабілізації діяльності системи і використання надійних механізмів повинні бути наукові основи управління. Впровадження їх в діяльність практичної системи медичної допомоги вимагає вирішення таких обов'язкових умов:

а) наявності високоорганізованої системи та її складових підсистем;

б) розробки технолого-фунщіональнихаспектів управлінської діяльності;

в) наявність кваліфікованих кадрів;

г) надійності і своєчасності інформації;

д) адекватності фінансування і матеріально-технічної бази;

е) перерозподілу функцій і реорганізації під них структури керуючих суб'єктів на всіх ієрархічних рівнях при широкому делегуванні прав і обов'язків керівникам та ін.

В управлінні системою медичної допомоги існують принципові особливості і складності, адже проблеми здоров'я в значній мірі перебувають за межами медичної компетентності і мають соціальне підгрунтя.

До того ж, сама система

Схема системи управління

представництво укладання угод

Мал. 1. Комплексний підхід щодо удосконалення системи управління.

носить ймовірний характер функціонування. А це, у свою чергу вносить корективи у сформовані механізми організації та надання медичної допомоги забезпечення заходів щодо зберігання і зміцнення здоров'я населення Тому сьогодні, з орієнтацією на ринкову економіку, питання удосконалення системи управління в медичній допомозі набуває особливої доцільності та принциповості.

<< | >>
Источник: Колектив авторiв. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка.- Тернопіль: Укрмедкнига 2000. 2000

Еще по теме Комплексний підхід щодо удосконалення управління:

  1. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  2. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
  3. Комплексное планирование лечебно-профилактической помощи на административной территории. Структура и порядок утверждения комплексных планов
  4. ПРО ПОДАЛЬШЕ УДОСКОНАЛЕННЯ АТЕСТАЦІЇ ЛІКАРІВ
  5. ПІДХІД ДО ПАЦІЄНТА
  6. Теоретичні основи науки управління
  7. Кроковий підхід до лікування післяпологових кровотеч
  8. КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЩОДО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПАТОЛОГІЇ
  9. ПРО ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ГЕМОТРАНСФУЗІЙ У ДІТЕЙ
  10. Управління системою охорони здоров'я
  11. Розділ 13. НАУКОВІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
  12. Функції управління
  13. Загальна характеристика процесу управління
  14. Невідомий автор. Управління охорони здоров’я0000, 0000
  15. Технолого-функціональні фази процесу управління
  16. РОЗДІЛ 4. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД І СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ У КЕРУВАННІ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ'Я