Комплексний підхід щодо удосконалення управління

Першопричиною появи управлінської діяльності, управлінських взаємовідносин стала праця і трудова діяльність. Саме праця, як і будь-який її процес, іманентно містить елементи управління, але лише на визначеному щаблі розвитку (наприклад, при колективній праці) воно виділяється в самостійну функцію, зокрема, суспільної праці.

Головну роль у розумінні суті, особливостей і специфіки відіграє не стільки аналіз управління індивідуальною діяльністю, скільки управління спільною діяльністю людей. Розвиток свідомості людини призвів до розуміння того, що завдяки спільній діяльності можна досягти вагомих результатів, порівняно з індивідуальною діяльністю. Але спільна діяльність ускладнює процеси узгодження, оскільки вступає в дію розмаїтість потреб і інтересів, натур і характерів, цінностей і установлень.

Отже, управління виникло і розвивалось, насамперед, як потреба узгодження дій для одержання заданого результату діяльності людини, колективів, а згодом - організацій, відомств, держави і суспільства.

конкретними навичками та визначеними спроможностями (комунікабельність, підприємливість, організаторські здібності та ін.).

Отже, управління, управлінська діяльність, є елементом і складовою частиною виробничих стосунків, обумовлених суспільним характером праці, представляє складний і специфічний вид діяльності, неможливий для успішного виконання без відповідної підготовки, використання тільки простих схем, прийомів і правил роботи.

Чим або ким можна управляти? Управляти можна людьми, знаряддями праці і атрибутами що їх супроводжують (інформацією, фінансами, знаннями, досвідом і т.д.)- Між тими, хто управляє і ким управляють, виникають певні взаємовідносини за принципом прямого і зворотного зв'язку.

Складність в управлінні будь-якими соціальними системами, медичною допомогою зокрема, визначається необхідністю:

а) постановки цілей, формуванням задач;

б) організації системи і її складових частин (з урахуванням первинності функцій перед структурою);

в) прийняття управлінських рішень і забезпечення їхньої реалізації;

г) урахування взаємовідносин і взаємодій робітників, колективів;

д) реалізації функцій управління, які конкретизують змістовну і ділову частини праці та взаємовідносин;

е) забезпечення комплексного підходу до роботи з персоналом і т.д.

Специфіка діяльності обумовлена також тим, що управління - це наука,

функція, процес, мистецтво.

А в чому ж полягає сутність управління? Усвідомлення її потребує осмислення парадигми - ключової ідеї, що лежить в основі побудови концепції або вихідної позиції (поняття, модель, схема) у постановці проблем, їхньому поясненні та вирішенні.

Сучасна парадигма науки в основу визначення поняття "управління" і побудови його наукової концепції ставить діяльність людини і всі чинники її здійснення - мотиви, інтереси, цінності, стимули, зміст і т.п.

У літературі зустрічається багато різноманітних варіантів визначення поняття управління. Проте, абсолютна більшість дослідників єдина в тому, що споконвічною основою його є вплив. З огляду на це, під управлінням варто розуміти організацію і реалізацію цілеспрямованих, регламентованих і адекватних управлінській ситуації впливів, що забезпечують максимально раціональне, оперативне й ефективне функціонування керованої системи з метою досягнення поставлених цілей і задач.

Таке визначення поняття управління свідчить, що в його основу покладено той або інший вплив {наказ, розпорядження, вказівка, план, зауваження, побажання, прохання, критика та ін.), який повинен відповідати п'ятьом вимогам, а саме: бути організованим, реалізованим, цілеспрямованим, регламентованим, адекватним щодо конкретної управлінської ситуації.

Поняття визначає ряд принципових вимог до управлінської діяльності - забезпечення максимально раціонального, оперативного і ефективного функціонування керованої системи задля досягнення поставлених цілей і задач.

Принциповим при організації управління є моделювання його системи.

1. сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей;

2. сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Ланки системи управління різноманітні. їх зв'язки та взаємодія окреслюють

структуру і складові управлінські проблеми. Останні формують конкретний комплекс і визначену ієрархію.

Структурно система управління і її удосконалення включають п'ять основних проблем: організація системи, як керований об'єкт; методи; функції, культура і техніка (мал. 1).

Знання теоретичних аспектів комплексу проблем, структурно притаманних поняттю "система управління", має велике практичне значення для організації і керівництва медичною допомогою, оскільки дозволяє:

1. Скласти план роботи щодо удосконалення управління в кожній системі або її підсистемах.

2. Розробити програму та план групового та індивідуального підвищення кваліфікації управлінського персоналу, в т.ч. і керівного складу.

3. Скласти план і програму контролю стану управління системою.

4. Згрупувати інформацію по кожній з проблем. Будь-яка керована система опирається на ряд чинників, що стабілізують і забезпечують її ефективне функціонування, наприклад, надання медичної допомоги населенню. Одним із напрямків стабілізації діяльності системи і використання надійних механізмів повинні бути наукові основи управління. Впровадження їх в діяльність практичної системи медичної допомоги вимагає вирішення таких обов'язкових умов:

а) наявності високоорганізованої системи та її складових підсистем;

б) розробки технолого-фунщіональнихаспектів управлінської діяльності;

в) наявність кваліфікованих кадрів;

г) надійності і своєчасності інформації;

д) адекватності фінансування і матеріально-технічної бази;

е) перерозподілу функцій і реорганізації під них структури керуючих суб'єктів на всіх ієрархічних рівнях при широкому делегуванні прав і обов'язків керівникам та ін.

В управлінні системою медичної допомоги існують принципові особливості і складності, адже проблеми здоров'я в значній мірі перебувають за межами медичної компетентності і мають соціальне підгрунтя.

Схема системи управління

представництво укладання угод

Мал. 1. Комплексний підхід щодо удосконалення системи управління.

носить ймовірний характер функціонування. А це, у свою чергу вносить корективи у сформовані механізми організації та надання медичної допомоги забезпечення заходів щодо зберігання і зміцнення здоров'я населення Тому сьогодні, з орієнтацією на ринкову економіку, питання удосконалення системи управління в медичній допомозі набуває особливої доцільності та принциповості.