Перелік закладів охорони здоров’я

1. Лікувально-профілактичні заклади

1.1. Лікарняні заклади

Республіканська лікарня Обласна лікарня Центральна міська лікарня Територіальне медичне об'єднання Міська лікарня Центральна районна лікарня Районна лікарня Дільнична лікарня

Українська дитяча лікарня Міністерства охорони здоров'я

Дитяча обласна лікарня

Дитяча міська лікарня

Дитяче територіальне медичне об'єднання

Дитяча районна лікарня

Перинатальний центр зі стаціонаром

Міська лікарня швидкої медичної допомоги

Лікарня на водному транспорті (центральна басейнова, басейнова, портова) Лікарня на залізничному транспорті (центральна, дорожня, відділкова, вузлова, лінійна, дитяча)

Медичний центр

Лікарня нафтопереробної промисловості України Український госпіталь інвалідів Вітчизняної війни Госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів Медико-санітарна частина Спеціалізована медико-санітарна частина Лікарня "Хоспіс"

Спеціалізовані лікарні Лікарня відновного лікування Дитяча інфекційна лікарня Дитяча дерматологічна лікарня Дитяча лікарня відновного лікування Дитяча психіатрична лікарня Дитяча туберкульозна лікарня Інфекційна лікарня Дерматовенерологічна лікарня Травматологічна лікарня Отоларингологічна лікарня Наркологічна лікарня Офтальмологічна лікарня

Психоневрологічна лікарня Психіатрична лікарня Туберкульозна лікарня Фізіотерапевтична лікарня Косметологічна лікарня Пологовий будинок Колгоспний пологовий будинок

1.2.

Лепрозорій

Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом Центр реабілітації репродуктивної функції жінки Українська алергологічна лікарня

Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення Обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення Міський спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення

1.3.

Г астроентерологічний

Ендокринологічний

Кардіологічний

Дитячий кардіоревматологічний

Лікарсько-фізкультурний

Наркологічний

Онкологічний

Протитуберкульозний

Психоневрологічний

Трахоматозний

Шкірно - венерологічний

1.4.

Центральна районна поліклініка

Міська поліклініка

Студентська поліклініка

Дитяча міська поліклініка

Амбулаторія

Пункт охорони здоров'я

Фельдшерсько-акушерський пункт

Український консультативно-діагностичний центр матері і дитини Діагностичний центр Жіноча консультація Консультація "Шлюб і сім'я"

Фізіотерапевтична поліклініка Стоматологічна поліклініка

Дитяча стоматологічна поліклініка

Поліклініка на водному транспорті (центральна, басейнова, портова, лінійна) Поліклініка на залізничному транспорті (центральна, дорожня, відділкова, вузлова, лінійна)

Лінійна амбулаторія на залізничному транспорті Наркологічна амбулаторія

1.5. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги

Обласна станція переливання крові Міська станція переливання крові Республіканська станція переливання крові Станція швидкої медичної допомоги

Українська станція виїзної екстреної консультативно-медичної допомоги Територіальний центр екстреної медичної допомоги Республіканський територіальний центр екстреної медичної допомоги

1.6. Санаторно-курортні заклади Бальнеологічна лікарня Грязелікарня

Дитяча бальнеологічна лікарня Курортна поліклініка Санаторій

Санаторій-профілакторій Спеціалізований санаторій Дитячий спеціалізований санаторій Санаторій для дітей з батьками Дитячий оздоровчий центр

2. Санітарно-профілактичні заклади

2.1. Санітарно-епідеміологічні заклади

Центральна санітарно-епідеміологічна станція

Республіканська санітарно-епідеміологічна станція

Обласна санітарно-епідеміологічна станція

Державне обласне об'єднання захисту здоров'я населення

Міська санітарно-епідеміологічна станція

Міське територіальне медичне об'єднання "Санепідслужба"

Районна санітарно-епідеміологічна станція

Санітарно-епідеміологічна станція об'єкта з особливим режимом роботи Протичумна станція Дезінфекційна станція

Дезінфекційна станція з профілактичної дезінфекції Міське об'єднання "Меддезінфекція"

Обласне об'єднання "Меддезінфекція"

Обласне об'єднання (підприємство) “Профдезінфекція”

Міське об'єднання (підприємство) "Профдезінфекція" Санітарно-епідеміологічна станція цивільної авіації

Санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті (басейнова, портова, лінійна)

Санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті (Центральна санітарно-епідеміологічна станція на залізничному транспорті України, санітарно- епідеміологічна станція на залізницях, лінійні санітарно-епідеміологічні станції)

2.2.

3. Фармацевтичні (аптечні) заклади

Аптека

Аптечна база (склад)

Контрольно-аналітична лабораторія База (склад) медичної техніки Магазин медичної техніки Магазин медичної оптики

4. Інші заклади

Патологоанатомічний центр України Республіканське патологоанатомічне бюро Обласне патологоанатомічне бюро Міське патологоанатомічне бюро Обласне дитяче патологоанатомічне бюро Головне бюро судово-медичної експертизи України Республіканське бюро судово-медичної експертизи Обласне бюро судово-медичної експертизи Центр медичної статистики МОЗ України Обласний центр медичної статистики Молочна кухня

Автопідприємство санітарного транспорту

5. Заклади медико-соціального захисту

Обласне бюро (центр) медико-соціальної експертизи Будинок дитини

В Україні функціонує широка мережа лікувально-профілактичних закладів, підпорядкованих МОЗ України - більше 6350 закладів амбулаторно- поліклінічних та 3146 лікарняних.*

Частина амбулаторно-поліклінічних закладів входить до складу різних лікарень і диспансерів, проте число самостійних поліклінік (за винятком стоматологічних) і амбулаторій також значне, воно становить майже 40 %.

Серед лікарняних закладів провідне місце за кількістю ліжок і за обсягом стаціонарної допомоги займають багатопрофільні обласні, міські та центральні районні лікарні (56 % ліжкового фонду), а частка госпіталізованих у ці заклади хворих становить 2/3 від усіх госпіталізованих (67 %).

У спеціалізованих лікарнях і диспансерах розміщено майже 15 % ліжкового фонду, частка госпіталізованих до них досягла 8,5 %.

Майже 30 % ліжок функціонують у інших закладах - дільничні та наркологічні лікарні тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл ліжкового фонду та госпіталізованих хворих в лікарняних

Тривалий час рівень госпіталізації коливався в межах 23-25 випадків на 100 жителів.

Рівень госпіталізації по областях України відрізняється досить відчутно: в 1990 році він коливався в межах 21,6-27,8 випадків на 100 жителів, у 1998 р. - в межах 15,8-22,4.

Забезпеченість ліжками в нашій країні протягом тривалого часу була високою (мал. 3), вона перевищувала аналогічні показники багатьох розвинутих країн.

Поступово показник забезпеченості ліжками зменшився до 89,9 у 1999 р., проте цей рівень ще значний. Орієнтовними нормативами МОЗ України передбачено його доведення до 80 на 10 тисяч населення.

При цьому слід враховувати, що в Україні, порівняно з багатьма економічно розвинутими країнами, рівень розвитку соціальних служб не достатній. Внаслідок цього певна частина хворих перебуває в стаціонарах не стільки з міркувань суто медичних, скільки з соціальних причин.

*3доров'я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров'я (Щорічна доровідь. 1998 рік). - К., 1999.-594 с.

1997 1998

Мал. 3. Забезпеченість ліжками населення України в 1990-1999 рр.

(на 10 тис. жителів).

Для надання населенню повноцінної стаціонарної допомоги важливе значення має не тільки достатня кількість ліжок, але й структура ліжкового фонду за спеціальностями, забезпечення його кадрами та обладнанням.

Проведення спеціалізації медичної допомоги базується на визначенні концентрації ліжок певного профілю, сил і засобів охорони здоров'я. Спеціалізована допомога повинна бути диференційована за типами населених пунктів, закладами охорони здоров'я та етапами надання допомоги.

При значній диференціації ліжкового фонду найбільш високими є показники забезпеченості терапевтичними та хірургічними ліжками (табл. 2).

Таблиця 2

Наведені дані свідчать, що зниження загальної забезпеченості на 29,9 % відбулося переважно за рахунок ліжок терапевтичного профілю (на 39,7 %).

Одночасно з цими змінами розвинулась мережа денних і домашніх стаціонарів.

Зменшення забезпеченості іншими ліжками також досить відчутне.

Частоті госпіталізації в динаміці як загалом, так і за основними класами хвороб також притаманне зменшення (табл. 3).

Таблиця З

Основною тенденцією сучасного періоду є наближення основних видів стаціонарної допомоги до населення (загальнотерапевтичної, загал ьнохірургіч- Н01, педіатричної, акушерсько-гінекологічної) та централізація спеціалізованих і вузькоспеціалізованих видів на базі потужніших лікарень.

З врахуванням цього заклади стаціонарної допомоги поділяються на дві групи. До першої належать ті, що забезпечують її основні види - міські,

районні, дільничні лікарні. Друга представлена тими, які надають спеціалізовану медичну допомогу - медичні центри, пологові будинки, спеціалізовані лікарні - як-то інфекційні, психіатричні, туберкульозні, травматологічні, фізіотерапевтичні, наркологічні та інші.

В ряді регіонів організація досить потужних вузькоспеціалізованих відділень тільки в стаціонарах міських лікарень неможлива. Тому виникає потреба в перерозподілі ліжкового фонду між кількома лікарнями, в об'єднанні відповідних відділень міських, обласних, а інколи й відомчих лікарень.

Таким чином, структура ліжкового фонду формується з урахуванням місцевих умов і особливостей на основі регіональної диференціації.

За останнє десятиріччя широкого розповсюдження набуло створення спеціалізованих центрів, наприклад, центру реабілітації репродуктивної функції жінки, дитячого центру пересадки кісткового мозку ТОЩО.

В наведеному переліку закладів охорони здоров'я зазначені типові заклади, окрім яких в умовах децентралізації управління та функціонування різних форм власності створюються інші для забезпечення різноманітних потреб населення. До них відносяться заклади народної медицини, приватні лікувально- профілактичні заклади.

Крім підпорядкованих МОЗ України, медичну допомогу відповідним контингентам населення надають заклади Міністерства оборони, Служби безпеки, Міністерства внутрішних справ.

У системі охорони здоров'я працюють спеціалісти з вищою та середньою медичною освітою (мал. 4).

Мал. 4. Забезпеченість населення України лікарями та середнім медперсоналом,

1990-1999 рр. (на 10 тис. жителів).

Слід зауважити, що співвідношення між лікарями та середнім медперсоналом протягом зазначеного часу майже не змінювалося (1:2,6 - в 1990 р., 1:2,4 - у 1999 р.). Воно значно відрізняється від прийнятого в багатьох країнах (1:5, 1:6).

Забезпеченість лікарями досить значна і набагато перевищує аналогічні показники розвинутих держав. Проте треба враховувати, що власне лікувальною роботою займаються приблизно 3/4 всіх лікарів (32,2 на 10 тис).

Для виконання складних і різноманітних завдань лікувально-профілактичної допомоги формуються штати персоналу відповідних закладів, чисельність і склад медичних працівників визначаються умовами території, котру мають обслуговувати ці заклади, враховуючи чисельність населення, особливості його розселення, форми роботи закладів в умовах реформування галузі охорони здоров'я тощо.

За сучасних умов одним з принципів розвитку системи охорони здоров'я є децентралізація управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності їх працівників на правовій і договірній основі (ст. 4 Основ законодавства України про охорону здоров'я, 1992 р.).

Виходячи з цього, керівники мають можливість творчо реалізувати на місцях відповідні постанови та накази щодо розвитку конкретних видів медичної допомоги та формування штатів, враховуючи раціональність перерозподілу посад між окремими структурними підрозділами відповідно до ситуацій та проблем, що виникають.

В процесі формування чи реорганізації системи в конкретному регіоні чи місті слід забезпечити пріоритетність первинної медико-санітарної допомоги, служби екстреної та швидкої медичної допомоги, медичної допомоги дітям та матерям, зберігаючи мережу лікувально-профілактичних закладів у сільській місцевості.

Штатні нормативи регламентуються відповідним наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. "Про тимчасові штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я".

Загальна штатна чисельність їх працівників є граничною. При формуванні штатів треба дотримуватись меж, встановлених лімітами бюджетних асигнувань на заробітну плату.

Довготривала орієнтація на спеціалізовану лікувально-профілактичну допомогу призвела до появи значної кількості лікарських спеціальностей, затверджених наказами МОЗ України № 114 від 22.06.95 р. та № 360 від 14.01.98 р.