ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ Я, її РОЛЬ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) - одна з недержавних організацій ООН поряд із такими, як ЮНЕСКО - з питань освіти, науки та культури; ЮНІСЕФ — Фонд допомоги дітям; МОП - міжнародна організація праці; ФАО - організація з питань продовольства та сільського господарства.

Датою створення ВООЗ вважається день затвердження її статуту - 7 квітня 1948 року. З тих пір цей день щорічно відзначається як Всесвітній День Здоров'я, що проходить під девізом, найбільш актуальним для охорони здоров'я населення Землі.

ВООЗ є організатором і координатором міжнародного співробітництва з питань медичної науки та охорони здоров'я.

Мета ВООЗ визначена в її статуті: “Досягненювсіма народами якомога вищого рівня здоров'я". В статуті ВООЗ воно характеризується як стан повного фізичного, психічного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів (вад).

Основні завдання ВООЗ:

• Координація міжнародної діяльності в галузі охорони здоров'я.

• Надання державам відповідної інформації.

• Надання допомоги з питань організації охорони здоров'я.

• Сприяння та розвиток зусиль у боротьбі з епідемічними, ендемічними та іншими хворобами, а також в охороні психічного здоров'я.

• Проведення спільних досліджень в галузі охорони здоров'я.

• Сприяння в підготовці медичних кадрів.

Міжнародними проблемами охорони здоров'я, крім ВООЗ, займається ще й Всесвітня медична асоціація (ВМА), заснована в 1948 році, фінансується вона добровільними Національними медичними асоціаціями, які репрезентують понад мільйон лікарів усього світу.

Найвищим органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров'я (ВАОЗ), яка щорічно проводить сесії в Женеві, в Палаці Націй. У роботі сесії беруть участь делегації держав - членів ВООЗ, очолювані міністрами або директорами департаментів охорони здоров'я, а також радники та експерти.

На 51-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, в травні 1998 року, присвяченій 50-ій річниці ВООЗ, на посаду Генерального директора обрано колишню прем'єр-міністра Норвегії Гро Харлем Брундтланд. Основні завдання ВООЗ вона вбачає в здійсненні моніторингу зниження поширеності інфекційних хвороб, допомозі країнам у боротьбі з неінфекційними захворюваннями, створенні стабільних систем охорони здоров'я, здатних забезпечувати надання високоякісної медичної допомоги.

Для організації високого рівня наукової діяльності ВООЗ і застосування в її роботі сучасних досягнень медичної науки та практики велике значення має створення експертно-консультативних рад, комітетів експертів і дослідницьких груп. Експертно-консультативна рада — це група визнаних спеціалістів із різних країн по одній з широких дисциплін. їх призначає Генеральний директор за пропозицією держав - членів ВООЗ і затверджує Виконавчий Комітет. Існує близько 50 експертно-консультативних рад, зокрема з онкології, серцево-судинної патології, імунології, медичної статистики, харчування, радіаційної медицини, вірусних захворювань, малярії, психогігієни, організації медичної допомоги, підготовки кадрів тощо.

Щоб надавати державам допомогу, враховуючи специфічні для них особливості, потреби з питань охорони здоров'я, створено регіональні бюро, кожне з яких має представників держав - членів ВООЗ даного географічного регіону.

Шість регіональних бюро ВООЗ керують діяльністю в: Європейському, Американському, Африканському, регіоні Західної частини Тихого Океану, Східному регіоні Середземного моря та регіоні країн Південно-Східної Азії.

Всього членами ВООЗ є 191 країна.

В Європейському регіоні проживає близько 870 мільйонів чоловік. Він охоплює територію від Гренландії до Середземного моря з півночі на південь і до Тихоокеанського узбережжя Росії на сході.

Країни Європейського регіону істотно відрізняються за рівнем економічного розвитку. За основний критерій взято показник валового національного продукту (ВНП) на душу населення.

Несприятливі соціально-економічні умови, соціальні негаразди, міграція та війни в деяких частинах регіону негативно позначаються на стані здоров'я населення. Ось чому в роботі Європейського регіонального бюро ВООЗ особлива увага надається як проблемам, характерним для економічно високо розвинутих,

На 51-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, в травні 1998 року, присвяченій 50-ій річниці ВООЗ, на посаду Генерального директора обрано колишню прем'єр-міністра Норвегії Гро Харлем Брундтланд. Основні завдання ВООЗ вона вбачає в здійсненні моніторингу зниження поширеності інфекційних хвороб, допомозі країнам у боротьбі з неінфекційними захворюваннями, створенні стабільних систем охорони здоров'я, здатних забезпечувати надання високоякісної медичної допомоги.

Для організації високого рівня наукової діяльності ВООЗ і застосування в її роботі сучасних досягнень медичної науки та практики велике значення має створення експертно-консультативних рад, комітетів експертів і дослідницьких груп. Експертно-консультативна рада - це група визнаних спеціалістів із різних країн по одній з широких дисциплін. їх призначає Генеральний директор за пропозицією держав - членів ВООЗ і затверджує Виконавчий Комітет. Існує близько 50 експертно-консультативних рад, зокрема з онкології, серцево-судинної патології, імунології, медичної статистики, харчування, радіаційної медицини, вірусних захворювань, малярії, психогігієни, організації медичної допомоги, підготовки кадрів тощо.

Щоб надавати державам допомогу, враховуючи специфічні для них особливості, потреби з питань охорони здоров'я, створено регіональні бюро, кожне з яких має представників держав - членів ВООЗ даного географічного регіону.

Шість регіональних бюро ВООЗ керують діяльністю в: Європейському, Американському, Африканському, регіоні Західної частини Тихого Океану, Східному регіоні Середземного моря та регіоні країн Південно-Східної Азії.

Всього членами ВООЗ є 191 країна.

В Європейському регіоні проживає близько 870 мільйонів чоловік. Він охоплює територію від Гренландії до Середземного моря з півночі на південь і до Тихоокеанського узбережжя Росії на сході. До складу Європейського регіонального бюро (ЄБР) ВООЗ із штаб-квартирою в столиці Данії Копенгагені входить 51 країна, в тому числі 12 країн Східної та Центральної Європи, 15 нових незалежних держав на території колишнього СРСР з перехідною економікою від централізованого планування до ринкової економіки; 21 країна Північної, Південної та Західної Європи з розвинутою ринковою економікою, а також Турція та Ізраїль, у багатьох відношеннях відмінні від інших країн. З 1997 року до складу Європейського регіонального бюро ВООЗ увійшла Андорра.

Країни Європейського регіону істотно відрізняються за рівнем економічного розвитку. За основний критерій взято показник валового національного продукту (ВНП) на душу населення.

Несприятливі соціально-економічні умови, соціальні негаразди, міграція та війни в деяких частинах регіону негативно позначаються на стані здоров'я населення. Ось чому в роботі Європейського регіонального бюро ВООЗ особлива увага надається як проблемам, характерним для економічно високо розвинутих,

так і тим, що постають перед новими суверенними державами Центральної та Східної Європи, колишнього Радянського Союзу.

Україна бере участь у роботі ВООЗ, маючи право дорадчого голосу. Співробітництво посилилось протягом останніх років, з часу проголошення суверенності нашої держави, незважаючи на те, що з 1992 року вона фактично є боржником ВООЗ.

Наша країна бере участь у програмі ВООЗ "Євроздоров'я", яка розпочалася з 1991 р. і спрямована на активне співробітництво та допомогу країнам Східної, Центральної та Південної Європи, республікам колишнього СРСР, що стали на шлях незалежного розвитку. Зокрема програма "Євроздоров'я" передбачає угоди за коротко-, середньо- та довгостроковими програмами. Так, за короткостроковими програмами Україні була надана допомога для боротьби з холерою.

За середньо- та довгостроковими програмами передбачена, зокрема, допомога у реформуванні системи охорони здоров'я, ліквідації поліомієліту тощо.

Щорічна фінансова допомога ВООЗ нашій державі становить 50 тисяч доларів.

Делегація України щорічно бере участь у Всесвітній асамблеї охорони здоров'я.

В м. Києві організовано бюро у зв'язках із ВООЗ, яке працює в тісному контакті з МОЗ України.

Для координації міжнародної діяльності в галузі охорони здоров'я ВООЗ на початку 80-х років було розроблено глобальну програму "Стратегія досягнення здоров'я для всіх до 2000 року", яка з 1997 року отримала назву "Досягнення здоров'я для всіх у двадцять першому столітті".

Основною її метою є "досягнення всіма жителями Землі такого рівня здоров'я, який дасть їм змогу вести життя повноцінне в соціальному та економічному відношенні".

В 1980 році вперше на сесії Європейського регіонального комітету ВООЗ були затверджені основні положення " Європейської стратегії досягнення здоров'я для всіх", а в 1991 році держави - члени ЄРБ ВООЗ ухвалили остаточний варіант політики для країн Європи. Основними цілями Європейської програми є:

• досягнення справедливості та рівних прав з питань охорони здоров'я для населення різних Європейських країн;

• зміцнення здоров'я найбільш вразливих груп населення (інваліди; особи похилого віку; діти; молодь; жінки; особи з хронічними захворюваннями) ;

• значне зменшення найбільш поширених захворювань (серцево-судинних, злоякісних новоутворень, травматизму, психічних, інфекційних).

Для досягнення вказаних цілей передбачені певні дії та необхідні передумови (мал. 1).

Мал. 1. Основні цілі, напрямки дій та передумови виконання програми "Здоров'я для всіх" у Європейскому регіоні.

Причинами, що спонукають до мети досягнення рівних прав в галузі охорони здоров 'я, є досить велика різниця між показниками стану здоров я населення різних країн Європейського регіону, різних груп населення в межах однієї країни. Так, у різних країнах Європи в значній мірі коливаються показники смертності немовлят. Середня очікувана тривалість прийдешнього життя становить від 63 до 77 років. Серед населення з низькими прибутками 42 % страждають від хронічних захворювань, а серед населення з високими прибутками - 18 % .

Основні фактори, що зумовлюють такі відмінності:

• стреси на роботі та в побуті;

• неадекватна доступність медичної допомоги;

• поведінка, яка шкодить здоров'ю.

Програма "Здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" передбачає скорочення різниці в показниках здоров'я шляхом:

• впровадження моніторингу відмінностей у показниках між різними країнами та соціальними групами в межах кожної з них;

• забезпечення для всіх більшої доступності таких соціальних умов: належне харчування, житлові умови, освіта, медико-санітарна допомога;

• більша увага та допомога країнам, що знаходяться в найбільш несприятливих умовах.

До найбільш вразливих груп населення належать:

• інваліди;

• люди похилого віку;

• діти та молодь;

• жінки;

• особи з хронічними захворюваннями.

10 % населення Європи - близько 87 млн. - страждають від інвалідності Програма передбачає створення для інвалідів повноцінного в соціальному, економічному та психологічному плані життя шляхом підвищення рівня їх фізичних, соціальних і економічних можливостей.

Для виконання поставленої мети перш за все потрібно:

• сприяння позитивному відношенню до інвалідів у суспільстві;

• сприяння максимальній їх незалежності за допомогою реабілітації та соціальної підтримки;

• надання спеціальної допомоги не тільки інвалідам, але й тим, хто про них піклується.

Питома вага людей похилого віку в Європі вже досить значна і в 2000 році становитиме 20,2 %. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ) становить 64-74 роки для чоловіків і 69-81 рік для жінок. Передбачається, що на початок 21 століття вона становитиме 75 років: мінімальний показник для чоловіків - 67, для жінок - 74 роки.

Суттєвим є перенесення акценту з загального подовження СОТЖ на збільшення активного, повноцінного, вільного від хвороб і інвалідності життя для осіб 65 років і старших.

Зазначається, що виконання поставлених завдань стосовно інвалідів та осіб похилого віку буде можливим лише при спільних зусиллях закладів охорони здоров'я, місцевих територіальних служб і служб соціальної допомоги.

Діти та молодь в Європі становлять більше п'ятої частини населення. Поліпшення їх здоров'я - це найцінніше капіталовкладення в майбутнє. Шляхи його реалізації такі:

• суворе дотримання основних положень Конвенції ООН з прав дитини (1989 р.);

• організація систематичного нагляду за здоров'ям дітей та молоді, в т.ч. високоякісної допомоги вагітним, служби охорони здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку;

• посилення пропаганди здорового способу життя серед дітей та молоді;

• особлива соціально-економічна та психологічна підтримка дітям та їх сім'ям, що мають несприятливі умови життя.

Здоров'я та соціальний стан жінок, порівняно з чоловіками, з огляду виконання ними репродуктивної функції викликає велику занепокоєність. Вона пов'язана з вищим, порівняно з чоловіками, рівнем захворюваності та безробіття, більш низькими прибутками і потребує детального розгляду в широкому контексті.

Особи, що страждають на хронічні захворювання (серцево-судинні, неврологічні, алергійні, хронічні респіраторні захворювання та діабет) також належать до найбільш вразливих категорій населення. Для зниження показників захворюваності та інвалідності від цих хвороб потрібно перш за все:

• створення досконалої первинної медико-санітарної допомоги;

• спільні дії служб охорони здоров'я, соціального забезпечення для підтримки як хворих, так і тих, що піклуються про них;

• створення спеціалізованих центрів з надання соціальної допомоги особам, що страждають на хронічні захворювання.

Однією з провідних цілей Європейської стратегії досягнення здоров'я для всіх у 21 столітті" є профілактика та скорочення числа найбільш поширених і соціально значущих груп захворювань, насамперед, серцево-судинних, злоякісних новоутворень, травм, психічних захворювань і самогубств, інфекційних захворювань.

Смертність від серцево-судинноїпатології серед осіб до 65 років становить 35 % всіх випадків смерті у чоловіків і ЗО % - серед жінок, а у віці 65 і старших - відповідно 54 % у чоловіків і 60 % - у жінок.

Ці хвороби спричиняють одну третину всіх випадків інвалідності серед населення Європейського регіону. Відмінності в рівнях смертності серед населення до 65 років становлять від 70 до 256 на 100 тисяч населення у чоловіків і від 22 до 104 - серед жінок, а у віці 65 і старших розбіжності досягають 3-4 рази у чоловіків і 3-5 у жінок.

Найбільш ефективні підходи для вирішення проблеми зниження смертності населення від серцево-судинних захворювань такі:

• активне заохочення до здорового способу життя (перш за все попередження паління серед тих, хто тільки почав палити, та скорочення паління серед курців зі стажем; пропаганда збалансованого харчування);

• забезпечення доступності для хворих ефективних методів діагностики та лікування;

• комплексна медико-соціальна допомога, в т.ч. фізична, психологічна та соціальна реабілітація, а також рекомендації щодо зміни поведінки та зменшення дії факторів ризику.

Злоякісні новоутворення серед усіх причин смерті населення Європи у віці до 65 р. становлять 35 % у чоловіків і 40 % - у жінок. Рівні смертності мають діапазон коливань в різних країнах - у чоловіків у віці до 65 р. від 67 до 175 і в жінок - від 56 до 107 на 100 тисяч населення.

Збільшення загальної смертності від злоякісних пухлин обумовлено перш за все у чоловіків із захворюванням на рак легенів (1/3 всіх випадків смерті), у жінок на рак молочної залози у віці до 65 і після 65 років.

Програма передбачає такі шляхи зниження смертності від злоякісних пухлин:

• активізація боротьби з палінням (у чоловіків воно має тенденцію до зменшення, у жінок - навпаки);

• впровадження автоматизованих регістрів інформації про хворих на злоякісні новоутворення, як найбільш ефективного способу планування, управління та оцінки заходів щодо боротьби з ними;

• забезпечення доступності для хворих ефективних методів діагностики та лікування;

• запровадження скринінгу та подальшого лікування хворих на рак молочної залози і рак шийки матки, як найбільш ефективних засобів зниження новоутворень цих локалізацій.

На інфекційні захворювання щорічно хворіє майже третина населення Європи. Особливе занепокоєння викликає зростання темпів числа ВІЛ-інфіко- ваних та хворих на СНІД. Очікується, зокрема, що на початку 21 століття у Європі число ВІЛ-інфікованих досягне 1,5 млн. Поставлено завдання найближчими роками: ліквідувати спорадичні випадки поліомієліту, дифтерії, правця новонароджених; зменшити смертність від пневмонії та діарейних хвороб у дітей.

Виконання його можливе при забезпеченні обоє’ язково'вакцинацісвідпо- відних контингентів.

Значною проблемою для країн Європи є травматизм. Про це свідчать, зокрема, такі дані: одна третина всіх випадків смерті серед населення 15-24 р. обумовлена дорожньо-транспортним травматизмом, пов'язаним в значній мірі з вживанням алкоголю.

Скорочення показників інвалідності та смертності від травм передбачається досягти за рахунок спільних дій дорожньо-транспортних, інженерних,

медичних, освітніх, юридичних служб.

Велике занепокоєння викликає зростання числа психічних захворювань.

В Європі не менше 5 % населення мають серйозні психічні розлади (неврози, функціональні психози), ще 15 % страждають від менш серйозних, але потенційно інвалідизуючих, психічних порушень.

Збільшується кількість самогубств: вони спричиняють 15 % випадків смерті серед підлітків і молодих чоловіків у віці від 15 до 24 р. і 19% - у віці від 25 до 34 р.; у жінок питома вага самогубств становить в цих вікових групах відповідно 12 і 14 %. Рівень самогубств в осіб 65 р. і старших перевищує показник в інших вікових групах. Ця проблема буде поглиблюватись разом із процесом старіння населення.

Причини збільшення числа самогубств:

• стресовий спосіб життя в сучасному світі;

• послаблення сімейних зв’язків, що призводить до зменшення соціальної підтримки та зростання соціальної ізоляції;

• безробіття протягом тривалого часу;

• зростання соціального насильства, проявом якого є збільшення числа навмисних вбивств.

Програма передбачає такі заходи щодо зменшення числа психічних захворювань і самогубств:

• розвиток всебічних служб психічного здоров'я на місцевому територіальному рівні з підвищенням ролі та участі в них первинної медико-соціальної допомоги;

• розробка спеціальних освітніх програм для категорій населення, яких безпосередньо торкаються кризи, безробіття, соціальна ізоляція;

• розробка та впровадження на національному, регіональному та місцевому рівні спеціальних програм щодо попередження самогубств;

• забезпечення та розвиток більш гуманних форм надання допомоги психічним хворим і перехід від надання їм допомоги в спеціальних медичних закладах до обслуговування на місцевому територіальному рівні.

Для досягнення справедливості та рівноправ'я в питаннях охорони здоров'я населення різних Європейських країн, поліпшення здоров'я його найбільш вразливих груп і зменшення числа найбільш поширених захворювань програма передбачає такі напрямки дій:

• заохочення населення до здорового способу життя;

' оздоровлення навколишнього середовища;

' забезпечення населення відповідною медико-санітарною допомогою.

Як зазначається в програмі, здоровий спосіб життя передбачає:

• відсутність шкідливих звичок;

• достатню фізичну активність;

• збалансоване раціональне харчування;

• вміння справлятися зі стресами;

• здоровий сексуальний спосіб життя.

Стратегія заохочення до здорового способу життя повинна опиратися на державну політику, що сприяє зміцненню здоров'я. Цьому в багатьох країнах заважають економічні інтереси деяких монополій з виробництва тютюнових і алкогольних виробів. Зокрема в країнах Європейського Союзу їм виділяють державні субсидії. У США на виробництво тютюнових виробів державні субсидії становлять 1,5 млрд. дол. на рік.

ВООЗ пропонує країнам - членам ВООЗ такі механізми державного регулювання політики заохочення населення до здорового способу життя: спрямування державних субсидій на виробництво товарів і продуктів, що сприяють підтримці здорового способу життя;

• контроль за рекламою шкідливих для здоров'я продуктів і виробів: алкогольних напоїв, тютюну тощо;

• контроль за експортом та імпортом продукції, що може мати шкідливий вплив на здоров'я;

• вдосконалення практики ціноутворення та оподаткування на споживчі товари, що полегшить вибір на користь здоров'я;

• сприяння пріоритетному субсидіюванню на виробництво товарів і продуктів, що сприяють зміцненню здоров'я: свіжі овочі, фрукти, безалкогольні напої, товари гігієнічного призначення та для занять фізичною культурою.

Крім державної політики, здоровому способу життя повинні сприяти конкретні умови на виробництві, в сім'ї, школі. Наприклад, у школярів слід виховувати почуття відповідальності за власне здоров'я. На виробництві роботодавець має дбати про задоволення працівників своєю працею.

З метою більш активного заохочення до здорового способу життя пропонується забезпечити населення доступною інформацією. Це треба зробити, перш за все, за рахунок переорієнтації системи медичної пропаганди у напрямку перенесення акценту з вивчення впливу негативних факторів поведінки та шкідливих умов середовища на показ переваг, які забезпечує здоровий спосіб життя в особистому, соціальному та економічному плані, адже виробники алкогольної та тютюнової продукції вміють представити шкідливий спосіб життя в привабливому світі, використовуючи засоби масової пропаганди.

Особлива увага надається проблемі паління. З нею безпосередньо пов'язують рак легенів, ішемічну хворобу серця, хронічний бронхіт і емфізему; низьку вагу новонароджених у матерів, що палять.

Європейська статистика свідчить, що більше мільйона чоловік на континенті щорічно вмирають від хвороб, пов'язаних з палінням. Згідно з прогнозом експертів ВООЗ, у найближчі роки, якщо не будуть прийняті жорсткі заходи щодо паління, воно стане причиною смерті більше 20 % населення Європи.

Для скорочення вживання тютюнових виробів пропонують такі заходи:

• законодавчі та фінансові - підвищення цін на вироби та скорочення їх виробництва;

• скорочення та жорсткі обмеження на рекламу;

• збільшення вільних від паління місць перебування людей;

• економічний аналіз наслідків скорочення виробництва тютюнових виробів і пошук альтернативних джерел оподаткування виробництв.

Оздоровлення навколишнього середовища - ОДИН ІЗ найважливіших напрямків стратегії досягнення здоров'я для всіх. З дією шкідливих факторів навколишнього середовища пов'язують такі захворювання, як рак, серцево-судинні, респіраторні, алергічні, порушення опорно-рухового апарату, репродуктивної функції, психічні, неврологічні, травми та нещасні випадки внаслідок аварій.

Шкідливі чинники навколишнього середовища, діючи одночасно з генетичними та біологічними, підсилюють їх ризик. Навіть незначне підвищення рівня того чи іншого негативного чинника навколишнього середовища може істотно позначитися на рівнях патології саме тому, що їх дія спрямована на велику кількість людей.

В 1989 р. було прийнято Європейську Хартію з охорони навколишнього середовища та здоров'я населення.

Основними шляхами оздоровлення навколишнього середовища визнані:

• забезпечення населення адекватними джерелами водопостачання;

• зниження небезпеки, пов'язаної з хімічним, мікробним і радіаційним забрудненням продуктів харчування;

• поліпшення якості атмосферного повітря з метою усунення загрози для здоров'я людини;

• розробка та запровадження ефективних систем знешкодження твердих відходів і знезараження грунту;

• забезпечення в населених пунктах умов для зміцнення здоров'я.

Велика увага надається здоров'ю працюючого населення, зниженню його

захворюваності, інвалідності. В Європі протягом останніх років щорічно реєструють 10,6 млн. нещасних випадків на виробництві, з яких 21000 закінчується смертю. Професійна захворюваність становить 1,85 на 1000 працюючих. Звертає на себе увагу те, що не все працююче населення має змогу одержувати медичну допомогу безпосередньо за місцем роботи, особливо на невеликих підприємствах.

Основні заходи щодо поліпшення здоров'я працюючих:

• забезпечення переважній більшості первинної медико-санітарної допомоги безпосередньо за місцем роботи;

• особлива увага до жінок, які становлять майже половину всіх працюючих;

• покращання умов праці.

Забезпечення населення відповідною медико-санітарною допомогою - третій напрямок дій у стратегії досягнення здоров'я для всіх у Європейському регіоні. Населення всіх країн повинно мати доступ до високоякісної медико- санітарної допомоги трьох рівнів: первинної (перший рівень), спеціалізованої (другий), вузькоспеціалізованої (третій).

У попередні десятиліття від 3 до 10 % валового національного продукту Європейських країн витрачалось на охорону здоров'я, з них три чверті - на стаціонарну допомогу.

Стратегія досягнення здоров'я для всіх у 21 столітті відводить основне місце первинній медико-санітарній допомозі. Вона задовольняє основні потреби пацієнтів на місцевому рівні, є службою першого контакту, першою ланкою перед направленням на інші рівні. До неї належать сімейні, дільничні лікарі та медичні сестри, патронажні сестри, акушерки, логопеди, медичні сестри по догляду за психічними хворими, спеціалісти-дієтологи та фізіотерапевти.

До складу первинної медико-санітарної допомоги належать також служби для осіб з особливими потребами:

- інвалідів;

- хворих, що потребують довгострокового лікування;

- людей похилого віку із слабким здоров'ям;

- хворих на термінальній стадії;

- тих, що знаходяться в несприятливих умовах (бездомні, одинокі, безробітні).

Служби спеціалізованої та вузькоспеціалізованої допомоги повинні діяти у випадках, коли за рівнем знань, медичної технології допомога не могла бути надана на первинному рівні. Це буде можливе лише за умов контакту між ними, з одного боку, та службами первинної медико-санітарної допомоги, а також територіальними службами соціальної допомоги, з другого, на до- та післягоспітальному етапах.

Критеріями ефективності медико-санітарної допомоги визнані:

• показники здоров'я пацієнтів;

• ступінь задоволення потреб населення;

• економічна ефективність лікувально-профілактичних заходів.

Основними передумовами для виконання програми ВООЗ "Досягнення здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" визначаються:

• високий рівень наукових досліджень у найбільш пріоритетних напрямках медичної науки та організації охорони здоров'я;

• формування систем інформаційного забезпечення за основними завданнями та напрямками дій, передбачених програмою;

• наявність оптимальної управлінської структури та системи підготовки медичних кадрів;

• розвиток партнерства в діяльності різних служб і організацій для досягнення цілей стратегії.

До найбільш пріоритетних напрямків наукових досліджень віднесено вивчення:

• причин відмінностей у стані здоров'я населення, методик їх оцінки;

• стереотипів поведінки та їх впливу на здоров'я;

• механізму заохочення населення до здорового способу життя;

• організаційних і управлінських аспектів надання медичної допомоги на різних рівнях;

• моделі виділення ресурсів (співвідношення державних і приватних джерел ресурсів) і їх розподілу між різними рівнями допомоги;

• оцінка ефективності систем підготовки кадрів, медичних технологій, діяльності служб охорони здоров'я.

Саме на результатах науково-дослідних розробок передбачено створення таких інформаційних систем:

' прогнозування майбутніх потреб і проблем охорони здоров'я;

' популяційних регістрів з окремих хронічних захворювань (злоякісні новоутворення, серцево-судинні);

• методів оцінки шкідливих факторів навколишнього середовища та факторів ризику на здоров'я;

• співвідношення методів оцінки виділених ресурсів і ефективності одержаних результатів у галузі охорони здоров'я.

Для поліпшення управління галуззю передбачається розвиток широкого партнерства органів і закладів охорони здоров'я з міждержавними організаціями, міністерствами, відомствами, місцевими органами самоврядування, профспілковими та громадськими організаціями.

Новою тенденцією в розвитку партнерства визнається залучення парламентаріїв до процесу прийняття рішень, а також участь голів урядів у формуванні політики в галузі охорони здоров'я.

Важливу роль у виконанні програми відіграє удосконалення системи підготовки медичних кадрів. Провідними кадровими проблемами в галузі охорони здоров'я в європейських країнах є: 1) перенасиченість, яка в деяких країнах призводить до скорочення числа студентів медичних вузів; 2) надмірна спеціалізація; 3) недостатньо ефективне використання спеціалістів.

Система медичної освіти в більшості країн Європи базується на знаннях з біологічних і медичних дисциплін, недостатньо уваги приділяється соціально- економічним та іншим дисциплінам, що мають безпосереднє відношення до здоров'я населення. Наприклад, проблеми СНІДу, наркоманії мають розглядатись комплексно: в медичному, психологічному, юридичному та соціальному аспектах.

Програма удосконалення системи підготовки медичних кадрів передбачає також необхідність прищеплювати студентам медичних вузів навички управління, розвитку в них лідерських якостей, вміння застосовувати бригадні методи роботи та співробітництва із спеціалістами з інших галузей, а не тільки з медиками.

Слід, нарешті, розробити необхідні механізми посилення дії етичних факторів і вимог при прийнятті рішень щодо здоров'я населення.

Так, у загальних рисах, постає перед нами стратегія ВООЗ "Досягнення здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" в Європейському регіоні.

Важливою складовою частиною програми є регулярний моніторинг і оцінка ефективності її виконання раз у шість років у кожній країні та в усьому регіоні. Матеріали цих оцінок використовуються в країнах-учасницях, перш за все на національному рівні, для корегування подальших дій. Вони вносяться у глобальний оціночний звіт щодо ефективності виконання програми. Остання, третя оцінка, була проведена в 1996-1997 роках. Результати її показали, що розрив у соціально-економічному становищі та показниках здоров'я населення між країнами східної і західної частин Європейського регіону продовжує зростати.

Найбільш актуальними проблемами в галузі охорони здоров'я в нових незалежних державах на території колишнього Радянського Союзу та деяких країнах Східної та Центральної Європи є поліпшення демографічної ситуації, зменшення захворюваності. Життєвий рівень більшої частини населення вказаних країн, зокрема осіб старшого віку в сільських районах, знижується. В результаті незадовільних житлових умов, недостатнього харчування та погіршення роботи служб медико-санітарної допомоги створюються умови, що загрожують здоров'ю багатьох мільйонів людей.

Результати оцінки, за даними 1996-1997 років, показали, що в Україні на цей час не вдалося досягти повного виконання жодного із завдань програми, у зв'язку з:

• погіршенням соціального та матеріального стану населення;

• відсутністю державно налагодженої системи стимулювання здорового способу життя;

• недостатнім фінансуванням охорони здоров'я.

В той же час, досвід Західної Європи показав, що комплексні програми щодо зміцнення здоров'я населення та профілактики захворювань дають позитивні результати, про що, зокрема, свідчить стала тенденція до зростання в них середньої тривалості життя, істотне зниження показників дитячої та материнської смертності.

В травні 1998 року в рамках урочистостей з нагоди 50-ї річниці ВООЗ було проведено форум керівників держав і урядів, присвячений програмі "Досягнення здоров'я для всіх у двадцять першому столітті". Результати роботи форуму дозволять істотно посилити ефективність її виконання.

В резолюції форуму були сформульовані найбільш актуальні проблеми в галузі охорони здоров'я на наступне століття:

• боротьба з інфекційними хворобами;

• зміцнення первинної медико-санітарної допомоги;

• оздоровлення навколишнього середовища;

• зміцнення партнерства з питань охорони здоров'я;

• пропаганда здорового способу життя.

Контрольні питання

1. Основні завдання ВООЗ.

2. Організація та управління діяльністю ВООЗ.

3. Організація роботи Європейського регіонального бюро ВООЗ.

4. Участь України в роботі Європейського регіонального бюро.

5. Основні цілі європейської програми "Досягнення здоров'я для всіх у 21 столітті".

6. Основні напрямки дій щодо здійснення вказаної програми.

7. Шляхи поліпшення інформаційного забезпечення виконання програми.

8. Результати моніторингу щодо здійснення програми для країн Східної та Центральної Європи.