6.1. КУЛЬТУРА КЕРУВАННЯ

КАДРИ. Одним з основних факторів ефективності системи керування є кадри. Керування - це вид професійної діяльності і саме кадри забезпечують професійний рівень цієї діяльності.

Конкретизуючи ці вимоги, можна зупинитися на наступних якостях, якими повинен бути наділений сучасний менеджер охорони здоров'я:

- всебічна і комплексна підготовка, наявність комплексу спеціальних знань, висока компетентність і ерудиція, тобто бути на голову вище своїх підлеглих і знати справу, якою він керує, що можливо при систематичному підвищенні кваліфікації;

- заповзятливість, ініціативність, уміння творчо підходити до справі, здатність до ризику;

- критико-аналітичний підхід до існуючого положення справ, пошук і наполегливість у вирішенні проблем;

- гнучкість, раціональність, логічність і матеріальність мислення й адекватність дій;

- розумна доступність, відкритість для дискусії, вільний обмін думками; виключення монополізації службового становища при цьому;

- логічність вчинків, динамічність і обґрунтованість поведінки;

- емоційна і ділова стриманість;

- уміння спілкуватися з підлеглими та іншими людьми, здатність забезпечити гарний морально-психологічний клімат у колективі; творча співдружність, товариська взаємодія;

- орієнтація на конкуренцію, на волю вибору і господарського маневру;

- широкий кругозір, потреба в постійному одержанні нових знань, досвіду;

- уміння створити умови для розвитку особистості підлеглих, їх професійного службового росту, вирішення соціальних проблем колективу і т.д.

- повинен пам'ятати, що в його особі підлеглі бачать представника державної влади;

- організаторські здібності, тобто бути здатним організувати і вести колектив на виконання поставлених задач;

- гарна пам'ять, мислення і воля керівника;

- ініціативність, педагогічні здібності, самосвідомість і самовиховання: а) почуття власної гідності; б) скромність; в) впевненість у собі.

Найбільший виховний ефект в особистому прикладі (самовідданість у роботі, принциповість, справедливість, доброта, чесність, сердечність , відкритість);

- прагнення всіляко скорочувати кількість нормативно-правових актів і документів і ін.

Матеріали досліджень і досвід взаємодії з керівниками органів і установ охорони здоров'я свідчать, що більшість з них (90,0%), як правило, не відповідають вищезгаданому комплексу вимог.

Більш того, від 43,1% до 67,8 % з цього числа в залежності від ієрархічного рівня, керівники по найбільш значних критеріях (формування цілей і визначення задач, організація системи, прийняття і реалізація рішень, забезпечення взаємодії, організація праці, нестандартність підходу в рішенні задач, сміливість, узяття відповідальності на себе й ін.), не є сучасними керівниками, а 34,0% - керівна діяльність протипоказана.

Практика переконує, що ефективності роботи, віддача підлеглих багато в чому визначаються характером відносин з керівником, що повинен знаходити індивідуальний підхід до кожного. Чуйним відношенням, прагненням зрозуміти нестатки і труднощі, умінням поставити себе на місце працівника і зробити з цього необхідні практичні висновки, підтримка в разі потреби, демонстрацією зацікавленості в його успіху можна домогтися в тисячу разів більше, ніж примусом.

Шляхом умілого співробітництва з підлеглими можна домогтися високих результатів. Результативність такої взаємодії прямо пропорційна рівню його організації. Необхідно, щоб кожен працівник точно уявляв собі задачі, що стоять перед ним і колективом. Задачі керівника – роз'яснити підлеглому, поставлені перед ним цілі і задачі, допомогти їх досягти, активно впливати на процес функціонування установи (організації) на всіх стадіях - на стадії прийняття рішень, плануванні роботи, її практичної реалізації і контролю над виконанням.