РОЗДІЛ 4. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД І СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ У КЕРУВАННІ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ'Я

У кожнім процесі керування варто вылепить два компоненти: хто і ким (чим) керує. Структура галузевого управлінського апарата в охороні здоров'я загальновідоме: Міністерство охорони здоров'я, керування охорони здоров'я обласних, державних адміністрацій, міські відділи охорони здоров'я, головні лікарі міських лікарень, головні лікарі сільських районів, керівники окремих установ охорони здоров'я.

Системний підхід до керування охороною здоров'я в даний момент є зовсім обов'язковим. Він є найважливішим питанням теорії керування і без нього не можна правильно визначити співвідношення внутрішніх зв'язків системи охорони здоров'я. З позиції системного підходу охорона здоров'я являє собою складну динамічну, функціональну систему, що поряд з іншими системами (промисловістю, сільським господарством, транспортом, торгівлею, наукою і т.д.) входить як підсистему в складну цілісну систему, якийсь є держава. Усі підсистеми цієї системи тісно взаємозалежні.

Охорона здоров'я як система має визначений набір вхідних у неї підсистем у двох основних середовищах: 1) адміністративно-територіальна (структурна) - МЗ, УЗО, Гір30, рай30, і 2) галузева (функціональна) амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна допомога, охорона материнства і дитинства, санітарно-епідеміологічна служба.

Кожний зі структурних і функціональних елементів системи охорони здоров'я тісно зв'язані між собою і впливають на функціональний стан один одного. Так, чітке функціонування амбулаторно-поліклінічних установ, своєчасне і правильно призначене лікування в амбулаторних умовах, правильний добір для госпіталізації і належна підготовка хворих до неї істотно полегшують роботу стаціонару і сприяють поліпшенню показників його діяльності.

При цьому зменшується число випадків госпіталізації хворих у важкому стані, скорочується час на встановлення діагнозу, а, отже, скорочуються терміни перебування в стаціонарі.

Навпаки, надходження в стаціонар значної кількості важких хворих свідчить про погану роботу мережі, несвоєчасної госпіталізації і створює напружену роботу стаціонару, погіршує показники його діяльності. Знижується оборот ліжка через тривале перебування важких хворих, що у свою чергу, створює труднощі для своєчасної госпіталізації нужденних.

Для нормального функціонування системи необхідно, щоб між її елементами був налагоджений постійний і достатній по обсязі і кількості обмін інформацією.

Немає жодного серйозного явища в охороні здоров'я, яке б не торкалося би систему в цілому. Так, спалах інфекційного захворювання створює напружений ритм роботи поліклініки, підвищує потребу в ліжках і змінює характер цієї потреби (профіль ліжок): викликає перевантаження лабораторної мережі, різко змінює роботу санітарно-епідеміологічної служби, висуває особливі вимоги до медикаментозного забезпечення і т.д.

Кожен керівник повинний пам'ятати і враховувати, що він елемент системи. Його рішення не буде приемле1-лым і досить ефективним, якщо не будуть враховані можливості і наслідки його впливу на елементи системи.

Системний підхід - це насамперед, спосіб мислення, деяка логічна схема, що може бути використана керівником при здійсненні своїх основних, традиційних функцій: планування, організації і керування операціями. Системний підхід забезпечує основу для представлення внутрішніх і зовнішніх факторів у виді інтегрованого цілого і допомагає усвідомити сутність складних проблем і приймати рішення на основі чіткого представлення про навколишнє оточення.

В даний час однієї з актуальних задач є подальше поліпшення медичної допомоги населенню.

Системний аналіз вимагає розглядати будь-яке явище у всіх можливих аспектах, не зосереджувати увага на окремій ділянці, не обмежуватися рамками дії одного керівника.

Провести системний аналіз в охороні здоров'я - це значить виявити складові його елементи, їхньої функції, взаємозв'язку, результати цієї взаємодії - системні якості, оцінити мета системи і ступінь її вірогідності.

Провести системний аналіз в охороні здоров'я - це значити вивчити умови, ресурси, виявити його проблему, визначити їхня пріоритетність, ранжировать їхній у порядку важливості для досягнення мети (кінцевого результату).

Таким чином, системний аналіз - методологія комплексного вивчення об'єкта як системи, його цілей, функцій, структури, організації й інформації, виявлення й аналізу проблем керування і розробки заходів щодо рішення даних проблем на основі використання досягнень різних наук, математичних методів і обчислювальної техніки.

Методологія системного аналізу містить у собі визначені концепції, має свій понятійний апарат, методи й етапи аналізу і синтезу системи. Системний аналіз допомагає обличчю, що приймає рішення, у належному конкретному випадку більш строго підійти до оцінки можливих варіантів рішення, представити наслідку рішень, оцінити їхній кількісний медичними, планово-економічними, соціальними, психологічними й іншими критеріями.

Для проведення системного аналізу необхідно кілька умов:

Першою умовою є наявність " проблемної ситуації".

Про виникнення проблемної ситуації судять по таким " симптомах", як: 1) наявність поганих показників здоров'я чи населення діяльності служб охорони здоров'я; 2) поява несприятливих тенденцій у динаміку показників здоров'я чи населення діяльності служб охорони здоров'я; 3) відсутність істотних результатів у поліпшенні показників здоров'я населення.

По-друге, проблемна ситуація може виникнути в результат різних адміністративних рішень при реорганізації лікувально-профілактичних установ і служб охорони здоров'я в зв'язку з об'єднанням установ, закриттям об'єктів, створенням нових служб охорони здоров'я й ін.

Проведення системного аналізу в охороні здоров'я вимагає спільної роботи представників різних спеціальностей. У залежності від характеру проблеми, мети і специфіки досліджень проблеми керування склад даної робочої групи може бути різним по кількості і списку спеціальностей.

Методологія системного аналізу припускає розгляд чи проблеми об'єкта за допомогою методів, запозичених з філософії, соціології, психології, математики, економіки, кібернетики й інших.

Останнім часом визначилося коло методів, що найбільше часто використовується при рішенні складних міждисциплінарних проблем з позиції системного аналізу. Їх можна розділити на 2 групи по наступним ознаках: 1) по змісту (вербальні методи на основі філософії, соціології й інших наук; графічні методи, метод експертних оцінок, математичні методи); 2) по меті (методи чи композиції об'єднанням, методи чи декомпозиції роз'єднання системи, методи чи спрощення скорочення системи; методи структурної чи адекватності відповідності; методи оцінки взаємодії елементів; методи оцінки стійкості системи в часі і просторі).

В даний час визначені основні напрямки застосування медико-соціальних і організаційних проблем:

1) розробка і реалізація цільових комплексних програм по профілактиці, кардіології, онкології, охороні материнства і дитинства, гематології, імунології, пульмонології;

2) розробка довгострокових прогнозів і планів розвитку установ служб охорони здоров'я і системи в цілому;

3) реорганізація системи охорони здоров'я (створення нових спеціалізованих служб, об'єднання і роз'єднання установ);

4) розробка автоматизованих систем керування охороною здоров'я;

5) розподіл ресурсів охорони здоров'я по території;

6) оцінка діяльності установ і служб охорони здоров'я;

7) розробка комплексної оцінки стану охорони здоров'я;

8) при розробці наказів, інструкцій, рекомендацій;

9) з'ясування причин різних порушень у забезпеченні наступності, етапності, обґрунтованості лікувально-профілактичних заходів.