<<
>>

Інтоксикація з'єднаннями, які містять миш'як

До миш’яквмісних з’єднань, які застосовуються у сільському (господарстві, відносяться арсенат кальцію і паризька зелень. Ці пестициди — високотоксичні сполуки, вони дуже стійкі в зовнішньому середовищі.

В організм людини потрапляють через легені, травний канал і пошкоджену шкіру. Виділяються з сечею, жовчю, калом, екскретом потових, молочних, сальних залоз, а також з видихуваним повітрям. Ці препарати здатні накопичуватись у кістках, печінці, нирках, слизовій оболонці шлунка, шкіри, волоссі, нігтях. Переходячи через гематоенцефалітичний бар’єр, вони відкладаються в гіпофізі.

Патогенез. З’єднання миш’яку блокують численні ферментативні процеси, порушуючи вуглеводневий, жировий обмін і тканинне дихання. Найчутливіші до дії з’єднань миш’яку тіолові ферменти, які утворюють із сульфгідрильними групами стійкі токсичні сполуки. З'єднання миш'яку збільшують проникливість стінок капілярів і викликають гемоліз еритродитів. Невеликі дози препаратів миш'яку стимулюють кровотворення, а великі — пригнічують його, аж до розвитку гіпопластичної анемії.

Патолого-анатомічна картина. При дії на організм людини пестицидних препаратів, що містять миш'як, виявляється повнокров'я внутрішніх органів, мілкі крововиливи в плевру та перикард, жирова дегенерація печінки з переходом в атрофію, збільшення селезінки з розпадом еритроцитів. У різних відділах центральної нервової системи з'являються крововиливи, осередкові ураження клітин бокових і передніх рогів спинного мозку, периферичних нервів. У кістковому мозку — гіалінова дегенерація, аж до атрофії мієлоїдних елементів.

Клініка. Гостре отруєння. Клінічні прояви отруєння з'єднаннями миш'яку залежать від шляху надходження отрути, його дози, концентрації та індивідуальної чутливості. За шляхом надходження отрути в організм розрізнюють три основні клінічні форми гострого отруєння: шлунково- кишкову, паралітичну і ту, що проявляється ураженням дихальних шляхів.

При шлунково-кишковій формі у хворих з'являються металевий присмак у роті, печіння в зіві, біль і утруднення при ковтанні, різкий біль у животі, невтримне блювання, яке може продовжуватись від кількох годин до декількох діб. Блювота може бути з домішкою жовчі, а іноді зеленого кольору від наявності з'єднань миш'яку. Потім приєднується частий рідкий кал з тенезмами. Випорожнення має вигляд рисового відвару, інколи з домішкою крові. Внаслідок значної втрати рідини організм швидко зневоднюється. Клінічна картина нагадує холеру, і ця схожість посилюється від приєднання наростаючої загальної слабості з запамороченням і непритомністю. Температура знижується, можуть з'явитись корчі в ікроножних м'язах; зменшується кількість сечі аж до розвитку анурії. Знижується артеріальний тиск. Ця форма гострого отруєння часто закінчується смертю.

У хворих з тяжким гострим отруєнням кишково-шлункові явища не встигають розвиватися, бо настає паралітична форма отруєння, при якій виникає і швидко посилюється загальна слабість, почуття страху, сонливість, запаморочення, кома. Під час коматозного стану можуть бути судоми, іноді епілептиформні припадки. Смерть може наступити протягом доби.

Якщо криза минула, то у хворого через 12—14 днів з'являються ознаки дифузного ураження нервової систетеми: головний біль, запаморочення, можливий коматозний стан.

Однак частіше страждає периферична нервова система. Виникають поліневрити, мієлополіневрити. Вони характеризуються бурхливим розвитком, значною вираженістю больового синдрому, поширеністю паралічів, симетричністю ураження. Частіше всього вражаються променеві та малогомілкові нерви. Спочатку з'являються парестезії, а згодом виникає слабість у верхніх і нижніх кінцівках, яка починається з дистальних відділів, а потім розповсюджується і прогресує до такого ступеня, що хода робиться невпевненою і шаткою через порушення м'язової чутливості — атактична форма поліневриту. В інших випадках до парестезій кінцівок приєднується інтенсивний пекучий біль.

Він виникає як спонтанно, так і від дотику. Але дуже швидко залишаються тільки суб'єктивні відчуття болю, гіперестезія змінюється притупленням больової, тактильної і температурної чутливості, а в дистальних відділах кінцівок — анестезією, яка є своєрідною особливістю миш'якових поліневритів.

Швидко виникають парези стоп і пальців кистей. У найбільш тяжких випадках розвивається тетрапарез. Нерідко виявляються пігментація і лущення шкіри, випадання волосся, ламкість нігтів. Приблизно через два місяці захворювання на нігтях вимальовуються поперечні біло-сірі «смуги Мееса» — імпрегнація миш'яковистою кислотою, патогномонічний симптом отруєння миш'яком.

У разі надходження з'єднань миш'яку через дихальну систему початкові стадії захворювання характеризуються різзю в очах, сльозотечею, кровотечею з носу, кашлем, іноді кровохарканням і болем у грудях. Підвищується температура. У більш тяжких випадках до цього приєднуються пронос, втрата апетиту, біль у животі, нудота, іноді блювання.

Хронічні інтоксикації. У разі систематичного надходження в організм отрути, кількість якої поступово збільшується, може виникнути звикання до неї. У більшості випадків при тривалому впливі на організм малих концентрацій отрути розвивається хронічна інтоксикація.

У хворих відмічається прогресуюче схуднення, утрата апетиту, нерідко металевий присмак у роті, загальна слабість, швидка втомлюваність, зниження температури, різь в очах, сухість і біль у носі та горлі, захриплість голосу, кашель, кровотеча з носа. Сухість слизової оболонки носа і особливо порожнини рота — специфічна особливість інтоксикації з'єднаннями миш'яку, що надає їй схожості з отруєннями хіромом і фтором.

При об'єктивному обстеженні хворих можна виявити запалення і вкривання виразками носової частини глотки, іноді прорив перегородки носа, ларингіти, трахеїти, бронхіти.

Періодично з'являються диспептичні явища: нудота, блювання, пронос, біль у животі. У хворих знижуються пам'ять, працездатність, їх турбують головний біль, мілке тремтіння верхніх кінцівок, порушення мови.

Поліневрити, які виникають при хронічній інтоксикації миш'яком, дуже болісні, протікають з порушенням чутливості і мають нахил до швидкого розвитку повторних контрактур, парезів з наступною атрофією м'язів.

Характерна для хронічної інтоксикації з'єднаннями миш'яку значна пігментація шкіри — миш'якова меланодермія, яка починається з пахових складок, долонь, посилюється на навколососкових кружечках грудей, білій лінії живота і потім розповсюджується по всьому тулубу, розміщуючись то дифузно, то плямами. Обличчя і слизові оболонки не уражаються. Одночасно на цих ділянках розвивається гіперкератоз.

У деяких випадках хронічна інтоксикація з'єднаннями миш'яку протікає з різними порушеннями кровотворення: анемією, лейкопенією, іноді

агранулоцитозом.

При тривалому впливі з'єднань миш'яку може розвинутись рак шкіри.

Лікування. Лікувальні заходи передбачають припинення контакту з отрутою, промивання шлунка розчином паленої магнезії (1—11 /2 столові ложки на 5 стаканів кип'яченої води) з наступним введенням через зонд 25—З0 г сульфату магнію в 400 мл води, антидотів (Antidotum arsenici або Antidotum metallorum).

Протиотрутою є також суміш нерозчинного гідрату окису заліза з розчином сірчанокислої магнезії, яку готують безпосередньо перед застосуванням шляхом змішування розчину сірчанокислої солі (100 частин на 300 частин води) і паленої магнезії, яка розтирається з водою (20 частин на 300 частин води). Отриманий розчин збовтують і дають пити по 1 столовій ложці через 5 хв.

Добрий ефект дає призначення тіолових препаратів: унітіол (5% розчин 10 мл), натрію тіосульфат (30% розчин 5—50 мл), ліпоєва кислота (0,5% 2 мл), БАЛ.

У разі розвитку шлунково-кишкової форми слід внутрівенно вводити розчин глюкози (20 мл 25—40%) з аскорбіновою кислотою (500 мг); при тяжких формах показані кортикостероїди, гемодіаліз.

При миш'яковистих поліневритах добрий результат дає призначення вітаміінів (В1, B2, B6, B12, аскорбінової і глютамінової кислот), а також фізіотерапевтичних процедур (ультрафіолетове опромінення, озокерит), масаж, лікувальна гімнастика.

Експертиза працездатності. При летких формах хронічного отруєння показане тимчасове переведення на іншу роботу з видачею трудового лікарняного листка терміном на два місяці. При виражених формах отруєння — постійне працевлаштування, може постати питання про переведення хворого на

професійну інвалідність.

Профілактика. Індивідуальний захист при роботі з пилом — респіратори, захисні окуляри, рукавички. Дотримування заходів особистої гігієни. Попередні і періодичні медичні огляди, з визначенням миш’яку в сечі (не більше 0,5—1 мг/л), а також у волоссі і нігтях. Лікувально-профілактичне харчування, щоденний прийом 150 мг аскорбінової кислоти, молока (підвищує виділення миш’яку із організму).

<< | >>
Источник: Костюк І. Ф., Капустник В. А.. Професійні хвороби: Підручник. - 2-е вид., переробл. і доп. - К.: Здоров'я2003. 2003

Еще по теме Інтоксикація з'єднаннями, які містять миш'як:

  1. Інтоксикація миш'яковистим воднем
  2. Інтоксикація ртутьорганічними з'єднаннями
  3. Інтоксикація хлорорганічними з'єднаннями
  4. Інтоксикація фосфорорганічними з'єднаннями
  5. Інтоксикація нітро- й аміноз'єднаннями бензолу та його гомологів
  6. Отруєння ціаністими з’єднаннями
  7. Інтоксикація піретроїдами
  8. Інтоксикація карбаматами
  9. Інтоксикація свинцем
  10. Інтоксикація марганцем
  11. Інтоксикація сірковуглецем
  12. Інтоксикація тетраетилсвинцем
  13. Інтоксикація ртуттю (меркуріалізм)
  14. Інтоксикація окисом вуглецю
  15. Інтоксикація ароматичними вуглеводнями
  16. ІНТОКСИКАЦІЇ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА (ІНТОКСИКАЦІЇПЕСТИЦИДАМИ)
  17. ЖІНКИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ ПІК: