ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ, ЗУМОВЛЕНІ ВПЛИВОМ БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ

Біологічні фактори виробничого середовища займають важливе місце в структурі професійної захворюванності, в зв'язку з розвитком виробництв мікробіологічного синтезу (виробництво амінокислот, ферментів, лікарських препаратів, кормових білків).

Досить могутнім джерелом біологічного забруднення виробничого середовища слугують об'єкти тваринництва і птахівництва. Стоки тваринницьких ферм є одним із головних джерел хімічного і біологічного забруднення. Вони мають у своєму складі велику кількість хвороботворних мікроорганізмів і яєць гельмінтів. Одним із основних виробничих біологічних факторів у птахівництві є забруднення приміщень пташників пташиним пилом (пух, перо, лупа) і пилом рослинного походження.

ІНФЕКЦІЙНІ і паразитарні захворювання

Професійні інфекційні і паразитарні захворювання - це захворювання, однорідні з тією інфекцією, з якою робітники контактують під час виконання роботи (табл.

Етіологія. Причиной виникнення професійного інфекційного або паразитарного захворювання може бути:

- контакт з інфекційним хворим. Так, захворювання туберкульозом,

паротитом у лікаря (медичної сестри, санітарки) спеціалізованого

туберкульозного або дитячого інфекційного відділення повинно вважатись професійним (в разі відсутності підстави для виникнення цього захворювання поза умовами праці захворівшого);

- стикання з інфікованим матеріалом. Лаборанти, мікробіологи, прозектори (мокрота, кал, кров, сеча від хворих людей; трупи померлих від інфекційного захворювання); робітники, які стикаються з інфікованими продуктами рослинного або тваринного походження (шкіра, щетина, шерсть, м'ясо, зерно, бавовна тощо);

- стикання з хворою твариною або птахом персонала сільськогосподарських підприємств під час догляду за ними, або ветеринарних працівників - під час їх лікування;

- праця в умовах лісних масивів в процесі освоєння нових районів, будівництва в них, прокладці нових шляхів, геологорозвідувальних робіт (находження в районах епідемічних очагів з таких інфекційних захворювань як кліщовий енцефаліт, комаринний енцефаліт);

- стикання з зараженим грунтом, водою. До цієї групи професійних захворювань відносяться анкілостомідоз у шахтарів, жовтяничний і безжовтяничний лептоспіроз (під час роботи на рисових полях, рибних промислах, в каналізаційних люках).

Клініка. Всі професійні інфекційні захворювання діляться на дві групи: антропонози і зооантропонози.

Антропонози - це інфекції, що вражають виключно людей.

Вірусний гепатит. Існує дві основні форми вірусного гепатита: інфекційний (гепатит А) і сироватковий (гепатит Б). Джерелом інфекції є хвора людина. Зараження інфекційним гепатитом відбувається перорально, а сироватковим - парентерально (під час переливання крові, сироватки, ін'єекціях, хірургічних втручаннях тощо). Частіше всього заражуються гепатитом медичні працівники інфекційних стаціонарів, стоматологи, отолярингологи, а також лаборанти, робітники, які зайняті виготовленням препаратів крові. По клінічному перебігу вірусний гепатит може протікати із жовтяницею, без неї, а також бути абортивним і латентним. Інкубаційний період триває від 2-5 тижнів до 6 місяців.

Експертиза працездатності. Особи, що захворіли на вірусний гепатии тимчасово непрацездатні. Ті, що мають наслідки після перенесеного захворювання (перехід в хронічну форму, цироз печінки), є обмежено працездатними, вони не повинні допускатись на підприємства харчової промисловості, станції переливання крові, в дитячі установи. Особи, які перенесли вірусний гепатит, можуть бути допущені до роботи в декретовані колективи тільки після повної нормалізації біохімічних показників крові.

Паротит епідемічний - дитяча інфекція, хоча можливе ураження й дорослих. Збудником паротиту є вірус, який містить інфекційну

рибонуклеїнову кислоту. Джерелом інфекції є хвора людина, шлях передачі інфекції - повітряно-краплинний, інколи через предмети, які містять слину. Контингентом підвищенного професійного ризику є медичний персонал спеціалізованих інфекційних відділень - лікарі, медичні сестри, санітарки; працівники дитячих установ і шкіл - няні, вихователі дитячих садків, вчителі молодших класів середніх шкіл і музичних шкіл (ігра на духових інструментах). Клінічно у дорослих епідемічний паротит протікає з ураженням нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт).

Експертиза працездатності. Хворий на епідемічний паротит є непрацездатним на протязі 9 днів. В разі наявності стійких наслідків перенесеного захворювання (арахноїдіт, гідроцефалія, епілепсія) працездатність є стійко обмеженою, а інколи і втраченою.

Зооантропонози - це заразні хвороби, які є загальними для тварин і людини (сибірська виразка, бруцельоз, туляремія, лептоспірози). Збудники циркулюють в популяціях ссавців, птахів, серед членистоногих (кліщі), які є резервуарами, і передаються людині різними шляхами. Зооантропонози зустрічаються, як правило, серед представників багатьох професій. По етіологічному принципу (з урахуванням видової належності збудників) ці захворювання можна розділити на:

- вірусні (сказ, ящір, кліщовий енцефаліт);

- мікробні (сальмонельози, бруцельоз, чума, сибірська виразка, лептоспіроз);

- рикетсіозні (лихоманка Ку, марсельська лихоманка);

- хламідійні (орнітоз);

- паразитарні (амебіаз, токсоплазмоз, малярія);

- біогельмінтозні (опісторхоз, ехінококоз, трихінельоз);

- (аспергільоз).

Анкілостомідоз - хвороба, яка викликається паразітами із сімейства анкілостомід (мілкі круглі глисти). Яйця анкілостомід, у великій кількості виділяються самкой в кишечнику ураженної людини. Разом із калом попадають в грунт, де із них вилуплюються личинки. Через деякий час личинки набувають здатність втілюватись в організм людини через шкіру, яку вони пробуравлюють. Током крові личинки заносяться в легеневі судини і через стінки альвеол - в повітряноносні шляхи. Звідци вони із слизом і харкотинням попадають в стравохід і кишечник, де перетворюються у дорослих паразитів (набувають полової зрілості). Самка виділяє яйця, і цикл повторюється знов. Таким чином, людина заражається від людини із проміжним ланцюгом у вигляді грунта (людина - грунт - людина). Очагами анкілостомідоза є: підземні роботи (робітники шахт, рудників) і наземні роботи, пов'язані з меліорацією, перевозкою гною, зрошенням грунта. Клінічні прояви інвазії - зниження апетиту, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, періодичний пронос.

Основним методом лікування є дегельмінтизація.

Експертиза працездатності. Носії глистів на час проведення дегельмінтизації розміщують в днівний стаціонар, після її закінчення їх переводять на поверхню з доплатою (в разі зниження заробітку), з видачею листка професійної непрацездатності.

Профілактика. Дегельменталізація особ, які працюють під землею. Проведення періодичних медичних оглядів. Організація системи асенізації.

Бруцельоз (“мальтійська лихоманка”, “хвороба Банга”) - захворювання, збудником якого є бруцела. Найбільш заразним для людини є бруцельоз мілкого рогатого скота (овець і коз). Інфекційним матеріалом є головним чином молоко, а також сеча хворих тварин, а також викидень, його оболонки. Інфекція передається шляхом вживання іжі (свіжий овечий сир, бринза) і контактним шляхом (стикання з хворою твариною, м'ясом). Частіше всього заражаються ветеринари, зоотехніки, робітники тваринницьких хозяйств, м'ясокомбінатів.

Захворювання визнається професійним в разі:

- документально доведеного контакту з хворою на бруцельоз твариною;

- відсутністю побутового зараження.

Профілактика. Облік, ізоляція, в разі необхідності госпіталізація хворих. Специфічна імунізація особ, що мають постійний контакт з бруцельозною інфекцією. Утримання хворих на бруцельоз тварин в окремих хозяйствах.

Лептоспіроз (хвороба Васільєва-Вейля) - захворювання, яке викликається збудником Leptospira icterohaemorrhagica. Джерелом зараження є пацюки. Вони виділяють лептоспіри з сечою і інфікують грунт, відкриті водоймища, харчові продукти. Інфекція передається через заражену воду, із якої лептоспіри проникають через пошкоджену шкіру під час проведення сільськогосподарських робіт. Хворіють переважно особи певних професій: землекопі, сільськогосподарські робітники, меліоратори, робітники рибних промислів, продовольчих складів, асенизатори.

Профілактика. Показані заходи з осушування болот, дератизації і санітарної охорони водоймищ. Правильне зберігання продуктів харчування, яке б виключало можливість зараження їх гризунами. Слід використовувати спеціальний одяг, робітникам, які по умовам праці можуть стикатися з зараженими об'єктами.

Туберкульоз - гостре або хронічне інфекційне захворювання людини і тварин. Викликається мікобактерією, яка належить до сімейства променястих грибів - актиноміцетів. Вважається професійним захворюванням медичного персонала протитуберкульозніх установ, де має місце контакт з людьми або тваринами, що хворіють відкритими формами туберкульозу, або з секційним матеріалом (прозектори). Для визнання зв'язку захворювання з умовами праці потрібна наявність трьох умов:

- контакт в процесі професійної діяльності з хворими відкритими формами туберкульоза чи інфікованим матеріалом;

- початок захворювання в період цього контакта або після його закінчення;

- відсутність побутового контакта з тубуркульозним хворим

Профілактика передбачає: - диспансерізацію медичного персонала

спеціалізованих лікувальних закладів;

- дотримування протиепідемічного режиму;

- відбір для роботи в протитуберкульозних диспансерах здорових особ, без клінічних проявів туберкульоза.

Сибірська виразка - хвороба, яка відноситься до групи зооантропонозів. Збудником звороби є - Bac. Anthracis - досить велика нерухома палочка, яка здатна утворювати спори, що має велику стійкість у зовнішньому середовищі і здатність зберігати життєдіяльність у грунті на протязі більше 20 років.

Джерелом інфекції є хворі тварини: вівці, корови, кози, олені, верблюди, , буйволи, свині. Тварини заразні на протязі всього періода хвороби, вони виділяють у зовнішнє середовище збудника хвороби із сечею, випорожненнями, слиною. Ураження людини можливе контактним, аліментарним і повітряно-крапельним шляхом.

Вхідні ворота інфекції - пошкоджена шкіра, тому найбільш часто у людини спостерігається шкірна форма захворювання, яка є найбільш доброякісною. Легенева і кишкова форми у людини спостерігаються дуже рідко.

Контингент підвищеного професійного ризику складають ветеринарні працівники, пастухи, доярки, робітники шкіряного і щетинного виробництва, боєнь худоби. В літній час у розповсюдженні інфекції приймають участь ґедзі, мухи-жигалки, кліщі.

Експертиза працездатності. Наслідків хвороби, які б впливали на працездатність, звичайно не спостерігається.

Профілактика. Серед профілактичних заходів слід мати на увазі:

- посилення ветеринарно-санітарного нагляду за тваринами, забоєм скота,

джерелами і вогнищами інфекції;

- ізоляція хворих тварин (і людини) при наявності підозри на сибірську виразку;

- вакцинопрофілактика людей і тварин;

- дотримання санітарно-гігієнічних умов праці;

- проведення періодичних медичних оглядів працюючих в контакті з тваринами.